ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ ЯК ОСНОВА СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Останнім часом стратегічне планування стало застосовуватися не тільки в сфері бізнесу, де була доведена ефективність даного інструменту, але і у сфері управління соціальними системами та територіальними утвореннями. Стратегічне планування розглядає окрему територію (регіон) як в певному сенсі «соціальну корпорацію», яка обслуговує своїх клієнтів (населення регіону, місцевий і зовнішній по відношенню до даного регіону бізнес) і конкурує за цих клієнтів з іншими територіями.

Метою даної роботи є аналіз основних чинників, що впливають на рівень розвитку певного регіону і країни в цілому, а також поясненні особливостей інноваційно-інвестиційної стратегії в контексті регіональної політики та інвестиційної привабливості регіону.

До вивчення даної проблеми інтерес науки і практики останнім часом істотно виріс. Теоретичні, методологічні та прикладні питання інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіонів є предметом і об'єктом постійних наукових досліджень. Вчені, які займаються розглядом даного питання, такі як А.С. Музиченко [1, с. 55], В.Г. Матвейкін, С.І. Дворецький, Л.В. Мінько, В.П. Таров, Л.Н. Чайкіна, І.О. Летунова [2, с. 20], Зелений О.А. [3, с. 43], головну увагу приділяють способам спрямування державної економічної політики на посилення інвестиційної діяльності та визначення шляхів її активізації в реальному секторі економіки України.

Стратегічне планування дозволяє направляти соціальні, економічні та культурні зміни регіону. При цьому існує ряд труднощів, які пов'язані з модернізацією підходів управління регіоном, з браком коштів для здійснення заходів, а також з психологічним аспектом в небажанні і неприйнятті нововведень органами влади на місцях. Територіальне стратегічне планування - це визначення цілей і основних напрямків сталого соціально-економічного розвитку в динамічному конкурентному середовищі. Оскільки регіони повинні конкурувати один з одним за заохочення інвесторів, за вихід на нові ринки збуту, за залучення висококваліфікованої робочої сили, необхідно розвивати конкурентні переваги, вдосконалювати їх, використовувати найбільш продуктивно ресурси, мінімізувати витрати. Адже в умовах прискорення всіх процесів та глобалізації, застій може привести не тільки до того, що регіон може залишитися на тому ж самому рівні, а й до кількох кроків назад у розвитку.

Загальною метою розвитку регіону є створення таких умов, які забезпечать порівняно високі і стійкі темпи економічного зростання, підвищення соціального рівня населення, стабілізацію фінансової безпеки регіону. Таким чином, основою економічного зростання можуть стати інновації, так як вони є ключовим фактором збільшення конкурентних переваг, таких як зниження собівартості, підвищення якості, освоєння нових ринків, поліпшення іміджу країни [2, с. 78]. Для стабільного і довгостроково соціально-економічного розвитку регіону необхідно розроблення стратегії, яка буде в змозі відповісти на виклики сучасності. В сучасному світі наявність природних ресурсів, дешевої робочої сили, фінансових і технологічних ресурсів ще не дає переваг у конкурентній боротьбі на ринку. Найважливіше значення має спосіб, відповідно до якого з'єднуються сировина, фінанси, технології та люди для досягнення конкурентних переваг. Рівень продуктивності залежить від здатності забезпечувати собі довгострокові і стійкі конкурентні переваги на ринку. Причому інформаційний вік, що характеризується більш високим ступенем невизначеності, стрімкими змінами на ринку і впливом глобалізації, висуває нові вимоги. Натомість стратегія дасть орієнтир швидко адаптувати існуючі ресурси, а також розвивати і створювати нові, будучи планом управління на довгий період часу, з зазначенням способів, напрямів та етапів досягнення поставленої мети. Стратегія - це поточне розуміння цілей розвитку регіону, шляхів їх досягнення і механізмів взаємодії різних суспільних груп для їх обговорення, уточнення та зміни їх в майбутньому.

Активізація інвестиційної діяльності є пріоритетною умовою стабільного розвитку регіонів, яка здатна залучити фінансові та матеріальні ресурси як вітчизняних, так і зарубіжних інвесторів, а також раціонально їх використовувати в найбільш пріоритетних галузях економіки. Обсяг залучених в економіку регіону інвестицій - один із критеріїв ефективності його функціонування[1, с.55].

Забезпечити конкурентоспроможність можна тільки визначеними і цілеспрямованими діями, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності регіонального бізнесу, за допомогою створення привабливих умов для його розвитку. Таким чином, регіони мають потребу в розробці інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності.

Для управління розвитком регіонів необхідно оцінити рівень конкурентоспроможності регіонів, вивчити особливості розвитку економічного простору регіонів, оцінити якості управління розвитком інноваційно-інвестиційних процесів у регіонах. Тоді напрямками підвищення рівня конкурентоспроможності можуть бути структурна модернізація та інноваційна спрямованість інвестицій і формування умов для інвестиційної активності. Це в свою чергу створить передумови для безперервного вдосконалення продукції, спеціалізації, використання економіки масштабу, покращення якості трудових ресурсів, доступу до сучасних технологій, вдосконалення організаційних методів управління, розвитку місцевих і міжнародних зв'язків.

В умовах ринкової економіки активна роль в стратегічному розвитку належать інвестиційній політиці, яка, як відомо, включає основні елементи : вибір джерел і методів фінансування інвестицій; визначення термінів реалізації; вибір органів, відповідальних за реалізацію інвестиційної політики; створення необхідної нормативно-правової бази функціонування ринку інвестицій; створення сприятливого інвестиційного клімату. Для інвестора є важливою ефективність функціонування регіону і ризики. Відомо, що в забезпеченні ефективності особливу роль грає його інвестиційна привабливість, у зв'язку з цим точна і об'єктивна оцінка потенціалу і ризиків є однією з пріоритетних завдань, рішення якої дозволить згодом обґрунтувати адекватні заходи по підвищенню інвестиційної привабливості [3, с.43]. Традиційне поняття інвестиційна привабливість означає наявність таких умов інвестування, які впливають на переваги інвестора у виборі того або іншого об'єкту інвестування. Об'єктом інвестування може виступати окремий проект, підприємство в цілому, корпорація, місто, регіон, країна. Неважко виділити те загальне, що ставить їх в один ряд: наявність власного бюджету і власної системи управління.

Об'єкт кожного рівня (і відповідно, його інвестиційна привабливість) має власний набір значимих властивостей, але регіон в цьому ряду займає власне місце: в силу особливостей він має свою специфіку, і в той же самий час в силу цілісності структури не є унікальним. Саме ця особливість дозволяє порівнювати регіони між собою.

Завданнями оцінки інвестиційної привабливості регіону є:

• визначення соціально-економічного розвитку;

• встановлення дії інвестиційної привабливості на приплив інвестицій;

• розробка заходів, спрямованих на врегулювання інвестиційної привабливості.

В аспекті інвестиційної привабливості важливу роль відіграє конкурентоспроможність регіональної влади, впровадження ефективних механізмів адміністративного управління і модернізація владних структур, формування базових мобілізаційних ідей для території.

Необхідно виявляти максимально конкурентоспроможні області бізнесу і сфери інноваційного розвитку, проводити політику по просуванню даного бізнесу в інші регіони і на міжнародний ринок, а також включати регіональні бізнес-структури в реалізацію пріоритетних національних проектів[2, с.92]. Крім пошуку нових можливостей і вироблення стратегії розвитку для територій, необхідно вирішувати завдання формування механізму координації органів державної влади при реалізації значущих проектів розвитку регіонів.

Для того щоб вивести регіон на новий рівень розвитку, необхідно вийти за межі поточної діяльності і перейти з позиції виживання в позицію розвитку. Інноваційна спрямованість стратегічного планування передбачає більш активне впровадження науково-технічних досягнень і розвиток інноваційної інфраструктури, а також організаційні, кадрові, технічні та інші інновації. Також важливим механізмом регіонального розвитку є реалізація міжрегіональних зв'язків, більш тісну співпрацю регіонів, як між собою, так і на загальнонаціональному рівні.

Найгострішою та ключовою проблемою, якщо говорити про інноваційний розвиток, для переважної числа регіонів є нестача кадрів, особливо висококваліфікованих управлінців. Регіональні системи освіти, передусім професійної освіти, абсолютно не націлені на утворення суб'єктів регіонального розвитку, на освіту елітного прошарку суспільства, орієнтованого на розвиток свого регіону. У зв’язку з тим, що одним з важливих об’єктів при розробленні будь-якої стратегії є людський потенціал, самоорганізація суспільства в регіоні, розвиток людського потенціалу, забезпечення економічної та соціальної привабливості регіону, підвищення рівня життя шляхом реформування соціальної сфери, освіти та охорони здоров'я мають бути враховані при формуванні інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку регіону.

Розробка стратегічного плану розвитку, що відбиває весь спектр варіантів соціально-економічного розвитку регіону, вимагає детального узгодження (в числах, датах, схемах і т.д.) величезної кількості неповної, і часто суперечливої економічної та технологічної інформації, що надходить з різних рівнів системи управління регіону і держави. До останнього часу не було інформаційно-аналітичних і комунікаційних систем потрібної потужності з такими функціональними характеристиками, які дозволяли б створювати більш-менш адекватні математичні моделі складних соціально-економічних і технологічних систем.

Зараз уряд України починає активно здійснювати регіональну політику, яка буде пріоритетною для держави, і водночас створить певні умови для розвитку регіонів. Відповідно для визначення сильних та слабких сторін певного регіону, його конкурентних переваг і недоліків необхідно вивчити особливості, властиві кожному регіону. Основна складова розвитку економіки - це інноваційно-інвестиційний вектор розвитку, оскільки тільки завдяки йому можливі прориви, удосконалення, а також поліпшення ситуації в окремо взятому регіоні. Державна підтримка може здійснюватися різними засобами, одним з яких є створення гарантійних фондів, фінансування державних програм, преференції інноваційним виробництвам, зміни в законодавстві, які визначають організацію, повноваження і порядок діяльності органів влади. Також пріоритети подальшої державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів на найближчі роки будуть формуватися виходячи зі скорочення розривів між відстаючими і "прогресивними" регіонами.

Таким чином, розробляючи інноваційно-інвестиційну стратегію розвитку регіону, необхідно насамперед відштовхуватися від його конкурентних переваг у цій сфері. Однією з головних переваг є інвестиційна привабливість регіону, тобто визначення, наскільки певний регіон є привабливим для потенційного інвестора. Такі фактори, як економічна та політична нестабільність, зростання рівня соціальної напруженості, інфляція, недосконалість кредитно-фінансової системи та законодавчої бази, недовіра населення до уряду можуть змусити інвесторів задуматися про доцільність вкладення коштів. Інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку регіону має враховувати дані аспекти, сприяти стабілізації ситуації та подальшому соціально-економічному розвитку регіону.

Література:

1. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. К.: Кондор, 2009. – 406 с.

2. Инновационный потенциал: современное состояние и перспективы развития: монография / В.Г.Матвейкин, С.И. Дворецкий, Л.В. Минько, В.П. Таров, Л.Н.Чайникова, И.О.Летунова. – М.: «Издательство «Машиностроение-1», 2007. – 284с.

3. Зеленый О.А. Активизация инвестиционных и инновационных процессов / О. А. Зеленый // МЕРКУРИЙ. -  2010. - № 7. - С.43-45.