Управління стійкістю підприємства як економічний процес

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок із важливими науковими і практичними завданнями. У ринковій економіці незалежні, самостійні виробники товарів і послуг не зможуть успішно діяти на ринку, не забезпечивши економічну стійкість своїх підприємств.

Забезпечення економічної стійкості підприємств пов’язане із застосуванням новітніх методів, технологій та інструментів адаптації підприємства до динамічних умов зовнішнього середовища, здатних забезпечити ефективність використання внутрішніх ресурсів[3].

Ступінь дослідження проблеми Серед вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, які зробили вагомий внесок у розробку цієї проблеми, необхідно відзначити: Ареф'єву О.В., Бланка І.О., Василенко В.А., Воронкову А.Е., Гадзевича О.І., Гончара І.В., Димченко В.В., Козаченко Г.В., Лігоненко Л.О., Назарова В.В., Сухорукову Т.В., Суворова В.Б., Попова К.П., Покропивного С.Ф.,  Шубравську О.В., Хруща Н.А. та ін. Значний вклад у розробку теоретичних та методичних аспектів управління підприємств здійснили науковці Ансофф І., Геєць В.М., Маскон М., Раїцький К.А. та ін.

Виклад основного матеріалу. Перетворення в національній економіці України значно вплинуло на управління підприємствами. Негативні зміни в економіці і значне ускладнення вирішуваних завдань посилюють роль наукового управління стійкістю соціально-економічних процесів з метою забезпечення високої ефективності усіх видів підприємницької діяльності. Відставання ефективності народного господарства України від економічно розвинутих країн зумовлюється багатьма чинниками, серед яких провідне місце займає саме недосконале управління стійкістю підприємствами. Необхідний пошук найефективніших важелів та інструментів ведення виробничо-господарської діяльності в Україні. Саме управлінська діяльність сприяє забезпеченню стійкості на внутрішньому і зовнішньому ринках, якості інституційних і структурних змін, здатності до адаптації в умовах жорсткої конкуренції.

Процес управління стійкістю підприємства, має складний характер, потребує урахування великої кількості чинників при прийнятті рішень урахування великої кількості чинників, особливостей чинного законодавства, сучасних форм організації бізнесу, ринкової кон’юнктури та ін [2].

Задля ефективного досягнення цілей підприємства необхідна відповідна система управління, тобто певна сукупність органів і структурних підрозділів, що забезпечують прогнозування (передбачення) і координацію діяльності всіх ланок.

Система управління підприємством як економічна категорія становить особистий інтерес для керівника, а її вивчення й удосконалення є його постійним завданням. Управління стійкістю підприємства як економічним процесом повинно забезпечувати: збереження структури системи; підтримку режиму діяльності; реалізацію програм, цілей функціонування цих систем в умовах різних зовнішніх і внутрішніх впливів.

У свою чергу стійкість управління як економічний процес визначається властивістю системи зберігати свій первісний стан спокою чи руху в умовах зовнішніх впливів. Це є одна з найважливіших передумов для будь-якої системи, у тому числі і для системи управління [1].
Зауважимо, що для забезпечення стійкості як економічного процесу важливі: безперервність управління; вилучення помилок в оцінці стану об’єкта управління; виключення затримок в оцінці стану об’єкта управління; дії персоналу.

Під гнучкістю управління як економічного процесу розуміється  здатність системи пристосовуватися до умов управління, які постійно змінюються. При цьому гнучкість управління забезпечується застосуванням відповідних управлінських алгоритмів, а також різними технічними та організаційними заходами [4].

Висновок. Система управління стійкістю підприємства як економічним процесом базується на трьох основних складових: інформаційній підтримці процесів розробки і реалізації рішень; наборі типових бізнес-процедур для вирішення поставлених завдань; на системі активізації персоналу.

Оптимізація цих складових і є  основним напрямом удосконалення системи управління і створення економічно стійкого процесу функціонування підприємств. Таким чином, основою успішного управління стійким підприємством  є логічно пов'язаний набір стратегій розвитку, інвестиційних завдань, завдань основної діяльності і фінансово-економічної політики, де всі ці елементи посилюють дієвість кожного, а не суперечать один одному.

Література

1. Варналий З.С. Актуальные проблемы финансов малого предпринимательства Украины / З.С. Варналий  // Финансы Украины. – 1996. – №10. – С. 2-30.
2. Карлоф Б., Вызов лидеров / Б. Карлоф , С. Седерберг  //Пер. с швед.  – М.: Дело, 1996. –  351с.
   Козаченко Г.В.Малий бізнес: стійкість та компенсаторні можливості/ Г.В.Козаченко, А.Е.Воронкова,
3. В.Ю.Медяник, В.В. Назаров // – Київ: Лібра, 2003. – 328с.
4. Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрям досліджень /О. Шубравська // Економіка України. – 2005. – №1(518). – С.36-42.