БІРЖОВИЙ РИНОК В КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Розвиток сучасних економічних систем всіх рівнів характеризуються сьогодні системною нестабільністю. Це пов’язано із порушенням загальносвітового фінансово-економічного балансу. Хоча деякі позитивні зрушення й спостерігаються в розвитку окремих систем, проте постійно росте розрив на рівні макроекономічних структур, зокрема в сфері ресурсного розподілу та споживання на фоні нерівномірного відновлюваного процесу економік.

В цьому контексті дослідження біржового ринку як ключового індикатора загальноекономічних процесів, як засобу формування справедливих цін на більшість стратегічних товарів загальносвітової цінності, як одного з потужних важелів врегулювання суспільно-економічних відносин є безумовно важливим та вкрай необхідним. Звичайно ж біржові відносини в своїй основі ґрунтуються на практичній діяльності суб’єктів. Проте слабка науково-теоретична база, віднесення біржової діяльності до чисто прикладної та іноді зневажливе ставлення в практичних дослідженнях до могутнього потенціалу біржової індустрії, призвели до формування потужних біржових схем, які здатні вивести з рівноваги будь яку економічну систему. Як показують останні наукові дослідження, саме вплив безконтрольного біржового спекулятивного капіталу та крупних фінансово-інвестиційних вливань в національні економіки через біржові інститути, став перетворювати біржі на «державу в державі».

З огляду на це, науковий світ сьогодні намагається знайти причини таких негативних наслідків господарювання. І як показує багатовіковий досвід економічної науки, витоки варто починати шукати із розуміння суті досліджуваного об’єкту і як казав батько логіки Аристотель, варто визнавати ті визначення, які «розкривають суть речей».

Згідно загальної теорії систем, економіка – це система високої складності, яка являє собою величезну кількість господарських елементів, що знаходяться в постійній взаємодії між собою та функціонує як багаторівнева структура. Зважаючи на те, що ринок, як і економіка, є «специфічним механізмом функціонування кібернетичної системи», то йому властиві усі риси, притаманні економічній системі [3, с.7]. «Мікроекономічна модель ринку є основою макроекономічної моделі, що дає можливість розглядати проблеми ринку з точки зору економічної системи в цілому» [5, с.195]. Цей постулат теорії економічних систем на сьогодні сприймається практично як аксіома.

Економічну систему розглядають як формальну соціально-економічну структуру, що організовує виробництво товарів і послуг, затребуваних у зовнішньому середовищі, у відповідності із довгостроковою стратегією і використанням внутрішніх та зовнішніх ресурсів. Основними елементами економічної системи є соціально-економічні відносини, що базуються на сформованих у кожній економічній системі формах власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності; організаційні форми господарської діяльності; господарський механізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макроекономічному рівні; конкретні економічні зв'язки між господарськими суб'єктами. Праця, капітал, технології, інформація, ресурси, – це теж все економічні системи, складні системи взаємопов’язаних між собою елементів [1]. Таким чином до економічних систем відносяться підприємства, організації, ринки, країни, економічні явища, такі як проекти, середовища (обмежені в часі), процеси (які з'єднують економічний простір, поширюючи інновації, інформацію) і т.п. [2].

Очевидно, що біржі в такому ракурсі проявляють себе як економічні системи «з подвійною силою». З одного боку, товарна біржа є організацією, що створюється зі спеціальною метою - організація, спрощення та полегшення товарообігу тощо. ЇЇ завдання полягає у створенні умов для біржової торгівлі, наданні послуг в укладанні біржових угод, визначенні товарних цін, попиту і пропозицій на товари тощо. У цьому сенсі товарна біржа визначається як юридична особа, яка може має певну правосуб'єктність у відповідності до цілей, зазначених безпосередньо в законі. З іншого боку, товарна біржа може виступати у багатьох майнових відносинах як звичайний суб'єкт цивільного права: при укладанні так званих супутніх угод, які забезпечують життєдіяльність самої біржі, рекламують її тощо.

В цілому вітчизняна наука виділяє два основні підходи до визначення біржі: 1. біржа - це певним чином організований ринок (сегмент ринку); 2. біржа - це організація особливого типу та призначення. В обох випадках – це все одно економічна система. Фактично ми можемо стверджувати про подвійний ефект навантаження понятійного апарату економічної системи на таку категорію, як «біржа», «біржовий ринок» - як ринок і як організація.

В класичному розумінні поняття «ринок», біржі розглядаються як місце обміну (торгівлі) [3,с.177]. Спочатку розвитку економічної теорії, ринок і справді розглядався тільки як базар, ринкова площа, тобто місце проведення торгових операцій, де зустрічаються виробник і споживач. Через призму такого розуміння ринку, біржа як найкраще відображає функціональні особливості ринку. Так, визначні економісти Роберт С. Піндайк і Деніел Л. Рубінфелд визначають ринок як «сукупність покупців і продавців, що взаємодіють, в результаті чого з’являється можливість обміну» [6,с.27]. В свою чергу російський вчений Ю.Д.Філіпов підкреслив таким чином «ринковість» бірж, а саме, що «біржі є особливою історично організованою формою ринку, яка отримала своє відображення у регулярних зібраннях та у відповідній постійній організації торгів, - ринку, на якому торг здійснюється шляхом укладення спеціальних угод за відповідними правилами» [7, c.3].

Думку про організаційну природу бірж продовжив зарубіжний економіст Дж. Маршал, розглядаючи біржовий ринок як «товарні та фінансові біржі, торгівля на яких проводиться за допомогою системи подвійного аукціону у спеціальних торгівельних залах. Тобто, узагальнено ми можемо сказати, що біржа – це оптовий ринок, юридично оформлений у вигляді організації торговців.

Економічна теорія напрацювала різні підходи до трактування терміну «організація»: і як «комплекс взаємопов’язаних елементів, що самостійно організовуються на всіх етапах життєвого циклу», і як «системне утворення». Таким чином, організація виступає як системний інтегратор – цілісний економічний суб’єкт, що об’єднує в часі і просторі різноманітні соціально-економічні процеси та отримує ефект через використання мультиплікативних ефектів [8,с. 20].

Біржові інститути в контексті застосування категорії «організація» знаходять своє відображення і в категорії «господарююча організація». Тут біржа, як організація, являється «основним структуроутворюючим елементом економіки та первинним соціальним утворенням. Всередині організації поєднуються трудові, матеріальні та фінансові ресурси і одночасно вона є найважливішим місцем, де першочергово виникають точки дотику індивідуума і соціуму»[8, с.7]. Це ж твердження закріплено і в законодавстві України, зокрема Закон України «Про товарну біржу», який гласить, що «біржа – це організація, яка об’єднує юридичні та фізичні особи, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, має на меті надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торгівельних операцій» (ст1. Закону). А основною організаційною формою господарюючої організації, яка може займатися будь-яким видом діяльності, об’єднуючи різноманітні ресурси для досягнення економічних та соціальних результатів, є підприємство. Звідси, біржі є і підприємствами, з усіма характерними для останніх рисами.

Отже, наукові підходи через категорійний апарат економічної теорії систем дозволяють нам дійти висновку, що біржовий ринок (біржі) – унікальна економічна система, яка гармонійно поєднує риси ринкової економіки, з її вільним ціноутворенням та конкуренцією, та ключові характеристики організації, економічного інституту, підприємства.

А враховуючи розвиток економічної теорії, варто зауважити, що усі наукові дослідження, намагалися описати біржову діяльність виключно як ринок вільної конкуренції, де ціни встановлюються на основі попиту і пропозиції. Але як показує практика, біржі стали відігравати набагато значнішу роль. На сьогодні біржові ринки це не просто елемент інфраструктури ринку та організований оптовий ринок товарів, а вже потужний самостійно функціонуючий організм, який може повністю перевернути та змінити структуру не тільки певної галузі, але й світової економіки в цілому. Віддзеркалюючи усі процеси, які відбуваються в економічних системах різного рівня – галузі, країни, світу – вони поступово перетворились із пасивного гравця, який лише відображав наслідки загальноекономічних процесів, в активно діючий механізм, який, використовуючи потужний грошово-фінансовий потенціал, може порушити економічну рівновагу в суспільстві.

В зв’язку із цим, економічні науки стали серйозніше відноситись до вивчення біржових ринків: біржова торгівля стала об’єктом досліджень вчених з теорії економічного розвитку; біржова торгівля є універсальним механізмом ринкової організації, масштабом використання якого можна вимірювати стан розвитку економіки країни; багато досліджень стали розглядатися із застосуванням новітніх напрямків теорії управління, оскільки сучасні біржові ринки являють собою потужні фінансово-інвестиційні структури, які потребують новітніх підходів до регулювання процесами тощо.

В підсумку варто наголосити, що глибокий аналіз біржових відносин, як макро- та мікроекономічної системи, дозволить суттєво розширити та удосконалити теоретико-практичні дослідження суспільно-економічних відносин, а поняття сутності біржових відносин і їх місця в системі категорій економічної теорії надзвичайно важливе для розвитку самої економіки.

Література:

1. Астапов К. Условия стабильного развития экономических систем в современном мире // Проблемы теории и практики управления. – 2005. - №2. – С.90-94.

2. Клейнер Г. Стратегический менеджмент: актуальные проблемы и новые направления // Проблемы теории и практики управления. - 2009. -№1. - http://www.uptp.info/content

3. Гальчинський А., Єщенко П. Економічна теорія. Підручник. – К.: Вища школа, 2003. – 507с.

4. Экономические системы: кибернетическая природа развития, рыночные методы управления, координация хозяйственной деятельности корпораций / Под общ. ред. акад. РАН Н.Я. Петракова, д-ра экон. наук, проф. В.И. Видяпина, д-ра экон. наук, проф.Г.П. Журавлевой. — М.: ИНФРА - М, 2008. – 384 с. – (Научная мысль)

5. Ринок в системі категорій сучасної економічної теорії. Прилуцький А.М. / Теоретичні та прикладні питання економіки. – Випуск 25. - с.185-197

6. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка /Пер. з англ. А. Олійник, Р.Сільський. – К.: Основи,1996. – 646 с.

7. Филипов Ю.Д. Биржа. Ее история. Современная организация и функции / Ю.Д.Филипов. – М.: 1920. – 199с.

8. Бай С.І. Розвиток організації : політика, потенціал, ефективність: монографія. – К.: КНТЕУ, 2009. – 280 с.