САНАЦІЙНИЙ АУДИТ - ІНСТРУМЕНТ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

В сучасних економічних умовах кожне підприємство повинно ефективно функціонувати, розвиватися та вдосконалюватися для того, щоб бути конкурентоспроможним. Проте в Україні не кожне підприємство відповідає зазначеним вимогам, а навпаки – значна частина підприємств знаходиться на межі банкрутства. Їхнє кризове становище обумовлено негативним фінансовим станом, тому питання перевірки достовірності фінансової діяльності підприємства є головним етапом запобігання кризових наслідків. Підтвердженням цієї достовірності займаються аудитори. Санаційний аудит є окремим напрямком діяльності аудиторських фірм. Характерною рисою санаційного аудиту є те, що він проводиться на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. Метою аудиту - це оцінка санаційної спроможності підприємства на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності та наявного плану фінансового оздоровлення [5; с. 261]. У зв’язку з цим, практика санаційного аудиту є доволі актуальною.

Особливостями проведення санаційного аудиту підприємств займається велика кількість вітчизняних та зарубіжних науковців: А. М. Подерьогін , Г.М. Aзаренкова, І.А. Бланк, Л.І. Кравченко, Л.В. Донцова, Н.А. Нікіфорова, Жак Рішар, О.А. Терещенко та ін..

Санаційний аудит – інструмент зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інвесторів, кредиторів та інших осіб, які бажають узяти участь у фінансовій санації неспроможного підприємства. Він проводиться зовнішніми аудиторами в тісній співпраці з внутрішніми службами підприємства (особливо з відділом контролінгу). Спеціалісти, які проводять санаційний аудит, мають бути висококваліфікованими економістами, розумітися на галузевих особливостях діяльності будь-якого підприємства, повністю незалежними як від підприємства, аудит якого проводиться, так і від замовника аудиторського висновку (кредиторів та інвесторів).

Проведення санаційного аудиту містить наступні етапи [3; с. 69]:

1. Збір інформації про підприємство

2. Проведення оцінки глибини фінансової кризи підприємства

3. Виявлення симптомів та причин фінансової кризи підприємства

4. Прийняття рішення про санацію або ліквідацію підприємства

Для проведення першого етапу використовуються як внутрішні, так і зовнішні джерела отримання інформації, призначені для забезпечення повноти аналізу оперативного та стратегічного положення підприємства.

Повнота аналізу оперативної діяльності забезпечується: річною фінансовою звітністю за 2 - 3 попередніх роки; документами про результати інвентаризації; розрахунками нормативу власних оборотних коштів; розшифровкою дебіторської та кредиторської заборгованості; звітом про наявність та рух основних виробничих фондів та амортизації; даними про наявність та рух грошових коштів на банківських рахунках; висновками попередніх аудиторських перевірок та актів перевірок підприємства державними контролюючими органами; даними про кадровий склад підприємства та рівень заробітної плати; даними про наявність на балансі підприємства об’єктів соціальної сфери.

Інформація стратегічного значення включає: бізнес-плани; фінансові плани та інші прогнозні розрахунки; аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції; галузевий аналіз; звітні та дані прогнозу про розвиток народного господарства в цілому; оцінку впливу виробничої діяльності підприємства на екологічну ситуацію та зайнятість в регіоні; матеріали маркетингових досліджень; законопроекти Верховної Ради та проекти нормативних актів уряду України; іншу інформацію.

Проведення другого етапу засноване на аналізі фінансового стану підприємства та оцінки ефективності його виробничо-господарської діяльності, а саме:

- аналіз фінансового стану підприємства - оцінка динаміки та структури валюти балансу; дослідження та висновки по джерелах власних коштів; структура дебіторської (кредиторської) заборгованості; аналіз структури активів; аналіз формування та використання прибутку.

- аналіз виробничо-господарської діяльності: дослідження та аналіз сфери виробництва; аналіз складу та ефективності використання основних виробничих фондів; оцінка ефективності використання трудових ресурсів; огляд конкурентного середовища; аналіз ефективного складу об’єктів соціального, культурного побуту та незавершеного будівництва; оцінка екологічної сфери.

На третьому етапі, при вивченні симптомів фінансової кризи підприємства, використовують такі основні показники його діяльності, як: рівень ліквідності та рентабельності; якість менеджменту; відносини зі споживачами, виробничими партнерами та державними органами; відносини із засновниками; відносини з банками.

Важливим моментом даного етапу є ідентифікація “вузьких місць” діяльності підприємства, в процесі чого досліджується: дефіцит ліквідності; високий рівень заборгованості; високий рівень собівартості продукції порівняно з конкурентами; розрахунки в інвестиційній діяльності; відсутність ефективної системи контроллінгу; низька якість маркетингу і т.д.

Четвертий етап - прийняття рішення про санацію або ліквідацію підприємства проводиться на основі результатів порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства. Це і є ключовий момент проведення санаційного аудиту.

Задачі, що вирішуються в процесі поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі:

- оцінка результатів господарської діяльності;

- визначення кризової фази підприємства;

- ідентифікація причини кризи;

- визначення факторів впливу;

- виявлення та систематизація проблем в діяльності підприємств;

- розробка висновку про структуру балансу та про платоспроможність (або неплатоспроможність) суб’єкта господарювання;

- виявлення резервів та факторів потенційної беззбиткової діяльності.

Останнім чинником проведення аудиту є визначення загальної оцінки санаційної здатності з наступним прийняттям рішення про доцільність санації або ліквідації підприємства та складання акту аудиторської перевірки. Акт складається з таких розділів:

1) Відомості про аудитора та аудиторську фірму

2) Підстави для проведення аудиту, мета, методи та обсяг

3) Оцінка достовірності інформації та наданих доказів

4) Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність Важливим елементом процесу санації підприємства є розробка проекту фінансового оздоровлення, який розробляється фінансовими та контроллінговими службами підприємства, яке знаходиться у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора: незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами [4; с. 213]. Структура проекту:

Вступ – де відображується: фактичний фінансовий стан підприємства; аналіз причин, внаслідок яких підприємство опинилося в кризовій ситуації; характеристика ринків збуту продукції; кадровий потенціал та інші вихідні параметри. Також формулюються стратегічні цілі санації та дається короткий прогноз результатів проведення оздоровлення підприємства.

Перший розділ містить план оздоровлення:

1. План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції.

2. План виробництва та капіталовкладень.

3. Організаційний план.

4. Фінансовий план.

Другий розділ проекту - відображаються прогнозовані результати виконання проекту, дається оцінка ефективності запропонованої форми оздоровлення, та прогнозуються причин можливого ризику, сум можливих збитків. Основою для вибору тієї чи іншої форми санації є розрахунок її ефективності, яка може визначатися як співвідношення прогнозованого обсягу прибутку до розміру вкладень на проведення операції.

Таким чином, сьогодні в умовах нестабільного середовища української економіки багато підприємств стикаються із проблемою банкрутства. Для того, щоб не допустити негативного перебігу кризових явищ доцільно застосовувати санаційний аудит діяльності підприємства. Процес санації складається із зазначених етапів, завдань та вирішення проблем. Рішення про санаційну здатність приймається на основі результатів порівняльного аналізу сильних та слабких сторін підприємства. В проведенні даного аналізу і полягає мета санаційного аудиту, яка вважається досягнутою, якщо за рахунок зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел (або за допомогою реорганізації), проведення організаційних та виробничо-технічних вдосконалень вдалося вивести підприємство з кризи та досягнути його рентабельності та конкурентоспроможності в довгостроковому періоді існування. Тому необхідно застосувати санаційний аудит на проблемних українських підприємствах.

Література:

1. Бланк И. А. Стратегия управления финансами: [учебн. пособ.] / И. А. Бланк. – К. : МП «ИТЕМ», 2006.

2. Бодюк А. В. Методологічні й нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності: Монографія. / А. В.Бодюк – К. : Кондор, –2005. – 356 с.

3. Кравченко Л. И. Анализ финансового состояния предприятия : [учебн. пособ.] / Л. И. Кравченко. – Мн. : ПКФ «Экаунт», 2008.

4. Ришар Жак. Аудит и анализ хозяйственной деятельности субъекта хозяйствования: [учебн. пособ.] / Жак Ришар. – Мн.: Вышейшая школа, 2007.

5. Подерьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник.-К.:КНЕУ,2004-406с.

6. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств-К.: КНЕУ, 2002

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Фролова Л.В.