ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ МЕДСЕСТРИНСЬКОЇ ОСВІТИ

В умовах стрімкого розвитку науки і техніки, збільшенні інформаційного навантаження, зростанні темпів життя людина все частіше опиняється під дією стресових чинників. Як наслідок, значно зростає рівень захворюваності. Отже, головним завданням країни є збереження здоров’я населення. Це забезпечується якісним проведенням профілактичних заходів, діагностики патологічних станів, наданням своєчасної висококваліфікованої допомоги та проведенням реабілітації. Задля виконання поставленої мети як стратегічне питання постає необхідність внесення змін у процес підготовки майбутніх медичних працівників, підготовку кадрів європейської формації, конкурентоспроможних на ринку праці.

Реформування медсестринської освіти було започатковано прийняттям Програми розвитку медсестринства України на 2005 – 2010 роки створеної на виконання наказу МОЗ України від 08 листопада 2005р. №585 «Про затвердження Програми розвитку медсестринства України на 2005 – 2010 рр.». Метою якої є «формування умов для підвищення ефективності і значущості середнього медичного персоналу в наданні медичної допомоги всім верствам населення, які її потребують» [7], та визначила напрям, стратегію, тактику, засоби, мету освіти у процесі переходу від медичної (спрямованої на захворювання) до медсестринської (спрямованої на задоволення потреб пацієнта) моделі, продовжене у реформуванні галузі в рамках Програми економічних реформ Президента України на 2010 – 2014 роки [11]. Вжиті заходи забезпечили визнання медсестринства як унікальної, самостійної складової медицини та подальше професійне зростання.

Спираючись на Закон України «Про освіту» від 11 червня 2008, Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002р. №2984 – ІІІ і Постанову Кабінету Міністрів «Про затвердження положення про державний вищий навчальний заклад освіти» від 5 березня 1996р. №1074, активізується процес трансформації медичних училищ у медичні коледжі [4, 3, 9]. Зазначений пакет документів дозволив запровадити триступеневу систему підготовки медичних сестер: медична сестра – молодший спеціаліст; медична сестра-бакалавр; а з 24 травня 1997р., у результаті підписання Постанови Кабінету Міністрів України №507 «Про перелік напрямів та спеціальностей за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями» – магістр сестринської справи [10].

Наказ МОЗ України №401 від 07.07.2011р. «Про введення в дію складових галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста галузей знань «Медицина» та «Фармація»» надав можливість внести значні корективи у навчально-виховний процес середніх медичних навчальних закладів [6].

Аналіз нормативно-правових документів та робіт провідних фахівців свідчать про те, що основним напрямом реформування є удосконалення системи підготовки майбутніх медичних сестер, фельдшерів, акушерів, лаборантів, фармацевтів та помічників санітарного лікаря, розширення функцій медичного персоналу до світових стандартів. Особлива увага приділяється самостійній, пошуковій, творчій роботі студентів. Проте, незважаючи на активність дій, сучасна система навчання у медичних коледжах характеризується недостатнім спрямуванням освітнього процесу на дослідницьку діяльність студентів. Відтак більшість випускників мають високий рівень теоретичної підготовки, у достатні мірі володіють необхідними професійними навичками та маніпуляційними техніками, але застосувати отримані знання й уміння у нестандартних, нетипових ситуаціях не вміють. Ми вважаємо, що оптимальною умовою подолання визначених проблем є спрямування навчання не на засвоєння значної кількості інформації з подальшим її відтворенням, а на активний пошук та критичний аналіз необхідного матеріалу, творчого підходу до розв’язання проблем. Як наслідок – отримання суб’єктивно нових знань які, за умови практичної діяльності, легко трансформуються у професійні уміння.

Як основний аспект підвищення якості сестринської практики Г. Перфільєва називає медсестринські дослідження, що забезпечують вивчення клінічної або управлінської проблеми медсестринства, отримання нової інформації для покращення допомоги пацієнтам та розв’язання проблемних ситуацій [8, с. 62].

І. Губенко, Л. Бразалій, О. Шевченко акцентують увагу на проблемі розвитку дослідницької діяльності у практичній медицині та висувають низку чинників: по-перше, медсестринство розглядалося, а часто і продовжує розглядатися як допоміжна, технічна, несамостійна професія, відтак недооцінюється внесок медсестринського догляду у справу формування, збереження та відновлення здоров’я; по-друге, медсестринська освіта тривалий час розглядалася на рівні професійно-технічної, тобто такої, що потребує швидше практичних навичок, ніж теоретичних знань, що не має перспектив розвитку. Але саме медсестринські дослідження здатні формувати наукове підґрунтя для медичної практики працівників середньої ланки, забезпечувати не інтуїтивний, а детально описаний науковий підхід до сестринської діяльності на засадах доказової медицини [2, с. 60 – 61].

В. Шатило говорить про медсестринські дослідження як про метод отримання достовірних наукових даних, що дозволяють на їх основі здійснювати і удосконалювати професійну діяльність; це систематичний процес вивчення клінічної або управлінської проблеми медсестрами, що намагаються здобути нову інформацію для поліпшення допомоги пацієнтам у розв’язання проблемних ситуацій [12, с. 23].

В. Котепчук основним завданням наукових досліджень проблем мед сестринської освіти вбачає розробку перспективних напрямів підвищення рівня підготовки медичних сестер-бакалаврів та магістрів медсестринства відповідно професійного рівня [5, с. 140].

Проведення анкетування студентів, викладачів медичних коледжів, та аналіз навчальних планів показали, що формування дослідницьких умінь починається в школі на заняттях з різних дисциплін шляхом розв’язання творчих завдань, виконання експериментів у домашніх умовах, розробки проектів, участі в конференціях та олімпіадах. Студенти-медики залучаються до емпіричної діяльності з першого року навчання, проте, зважаючи на різний рівень підготовки, роботи носять реферативний характер. Суттєве повернення до досліджень відбувається на п’ятому курсі навчання у процесі підготовки бакалаврів з медсестринства та лабораторної діагностики під час вивчення дисципліни «Методологія наукових досліджень». Таким чином, дослідницька діяльність студентів має епізодичний характер, не містить чіткого професійного спрямування.

Розв’язання визначених проблем ми вбачаємо у запровадженні та дотриманні комплексу педагогічних умов які відповідають цілям, професійному спрямуванню та специфічності навчання у медичних закладах освіти. При виокремленні першої позиції ми виходили з того, що пріоритетом у виконанні будь-яких дій є позитивна мотивація. У роботах Л. Божович, відзначено, що діяльність студентів активізується системою різноманітних мотивів, які для кожної дитини мають не однакову спонукальну дію. Тож визначаються дві великі категорії:

1. пов’язані із змістом самої навчальної діяльності та процесом її виконання, це пізнавальні інтереси, потреба в інтелектуальній активності та у оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями;

2. більш широкі відносини дитини із навколишнім середовищем, які пов’язані із потребою в спілкуванні, оцінюванні та погодженні (тобто широкі соціальні мотиви) [1, с. 36].

Оскільки дослідження – процес творчий, його не можна нав’язати. Мотиви виникають на основі власної потреби, а причинами їх може виступати бажання отримати суб’єктивно нові знання, удосконалювати сформовані уміння розуміючи суспільну значущість обраної професії, або скласти успішно залік чи іспит, підняти власний рейтинг серед однолітків, досягти особистісного визнання.

Процес формування дослідницьких умінь та навичок проходитиме успішно якщо майбутні медичні працівники прийматимуть активну участь у дослідництві. Для цього оптимальні умови можна створювати на практичних заняттях у процесі безпосереднього спілкування з пацієнтами, де нові технології навчання дозволяють позбутися формалізму, сприяють більш повному розумінню теоретичного матеріалу, розвивають творчий потенціал студентів.

Важливим аспектом є забезпечення безперервності дослідництва протягом всього періоду навчання. Така позиція забезпечується внутрішньо предметною та міжпредметною інтеграцією навчального матеріалу, що вимагає певних змін при викладанні лекційного матеріалу. Теоретичні заняття доцільно організовувати у вигляді обговорення, дискурсу на підґрунті попередньої підготовки студентів. Практичні заняття повинні навчити студентів застосовувати отримані знання у майбутній професії, містити в собі елементи емпіричної діяльності: проведення анкетування, розроблення й проведення констатувального та формувального експериментів, оформлення результатів, презентація та захист роботи.

Не менш важливою є відповідна підготовка педагогічних кадрів. Молоді фахівці, володіючи потужним арсеналом дидактичних методів, не завжди вдало застосовують їх тим самим перетворюючи процес навчання у рутинне засвоєння професійних алгоритмів та механічне виконання маніпуляцій. Викладачі із великим педагогічним досвідом задовольняються директивними методами навчання посилаючись на високі якісні показники результатів навчання. Основною причиною такої ситуації вважаємо невміння правильно і продуктивно організовувати і контролювати дослідницьку діяльність студентів. Це проявляється в ускладненнях при визначенні проблеми пацієнта, формулюванні медсестринського діагнозу, висуненні гіпотези, складанні плану догляду, проведенні критичного аналізу результатів своєї роботи.

Отже, якісна підготовка медичних сестер до професійної діяльності в умовах реформування медичної галузі як основний компонент включає в себе формування активної дослідницької позиції майбутніх спеціалістів. Залучення студентів до самостійної, емпіричної, творчої роботи, за умови дотримання комплексу педагогічних умов дозволить замінити пасивне сприйняття великого обсягу інформації розвитком пізнавальних інтересів, прагненням до підвищення власної кваліфікації, формуванням спеціаліста європейської формації.

Література:

1. Божович Л. И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности / Лидия Ильинична Божович; под ред. Д. И. Фельдштейн. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 209 с.

2. Губенко І. Я. Розвиток наукових досліджень в медсестринстві як основа вдосконалення сестринської допомоги / І. Я. Губенко, Л. П. Бразалій, О. І. Шевченко // Головна медична сестра. – 2009. – №8. – С. 59-61.

3. Закон України «Про вищу освіту» від 19 січня 2010р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_05/

4. Закон України «Про освіту» від 11 червня 2008р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_00/part_2.html

5. Котепчук В. А. Формування науково-педагогічної еліти з медсестринства в медичних навчальних закладах / В. А. Котепчук // Вища освіта в медсестринства: проблеми і перспективи. – Житомир: Полісся, 2011. – 392 с.

6. Наказ МОЗ України №401 від 07.07.2011р. «Про введення в дію складових галузевих стандартів вищої освіти зі спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста галузей знань «Медицина» та «Фармація»» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=12802

7. Наказ МОЗ України №585 «Про затвердження Програми розвитку медсестринства України на 2005 – 2010 рр.» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=4423

8. Перфілієва Г. М. Научные исследования в сестринском деле: история вопроса / Г. М. Перфільєва, Н. Н. Каминіна,Н. В. Туркіна та ін. // Головна медична сестра. – 2009. – №8. – С. 62 – 64.

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про державний вищий навчальний заклад освіти» від 5 вересня 1996р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1074-96-%EF

10. Постанови Кабінету Міністрів України №507 «Про перелік напрямів та спеціальностей за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/2461

11. Програми економічних реформ Президента України на 2010 – 2014 роки [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.president.gov.ua/content/ker-program.html

12. Шатило В. Й. Проблеми і перспективи розвитку медсестринства у світі і в Україні (історичний аспект і сучасність) / В. Й. Шатило, О. В. Горай, С. В. Гордійчук, Я. В. Карлінська, В. О. Коваленко, В. А. Котепчук, І. Р. Махновська, В. З. Свиридюк, П. В. Яворський // Вища освіта в медсестринства: проблеми і перспективи. – Житомир: Полісся, 2011. – 392 с.