ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ В КРЕДИТНО-МОДУЛЬНІЙ СИСТЕМІ

Актуальність. Для того, щоб керувати розвивальною взаємодією в процесі кредитно-модульного навчання, необхідно, щоб здійснювався індивідуальний підхід до кожного суб’єкта взаємодії й не тільки поза аудиторією, а й під час аудиторної роботи. Усе це зробить навчальний процес більш ефективним [1; с. 111 – 113], наприклад, усім студентам на лекції подається однакова інформація, але засвоюють її студенти різними темпами. Однією з причин цього буде індивідуальна особливість сприйняття та пам’яті.

Отже, для індивідуального навчання необхідно вивчення індивідуальних особливостей кожного студента та групи в цілому, а саме: рівень інтелектуального розвитку, провідний тип темпераменту, мотив, самооцінка тощо [6].

Мета статті: розглянути основні умови ефективного використання індивідуалізації навчання в кредитно-модульній системі.

Індивідуалізації навчання в кредитно-модульнійсистемі сприятиме й створення індивідуальних навчальних планів (ІНП) студентів. ІНП складається на кожний навчальний рік відповідно до освітньо-професійної програми (бакалавр, магістр). Він включає інформацію про навчальні досягнення студента. В індивідуальному навчальному плані вказуються нормативні дисципліни, дисципліни за вибором студента, дисципліни вивчені додатково, кількість кредитів ЕСТS, форма підсумкового контролю, результати державної атестації тощо.

Контроль за виконанням та реалізацією індивідуального навчального плану студента здійснюється деканом та наставником (куратором) [4].

Однією з основних умов ефективного використання індивідуалізації навчання в кредитно-модульній системі є не тільки знання індивідуальних особливостей кожного студента та створення ІНП, а й упровадження в навчальний процес необхідних науково-методичних матеріалів. Тому для студентів Луганського національного аграрного університету, діє програма впровадження інтерактивних технологій у самостійну роботу студентів. З цією метою йде розробка інтерактивного методичного комплексу з кожної навчальної дисципліни, який подається студенту в електронному варіанті на диску СD, або на сайті відповідної кафедри, або у формі Інтернет-сторінки у віртуальній бібліотеці університету. Завдяки такій програмі студент має можливість отримати весь пакет необхідної навчально-методичної літератури до курсу.

Структура інтерактивного методичного комплексу навчальної дисципліни включає: програму курсу; лекційний курс; семінарські заняття; модулі перевірки знань; індивідуальні навчально-дослідні завдання; рекомендовану літературу; тести для самоконтролю. Для забезпечення реалізації програми в університетах діє єдина комп’ютерна мережа із забезпеченням усіх робочих місць з доступом до мережі Інтернет, уводиться в дію програмне забезпечення для створення електронного каталогу бібліотек університетів, створюються банки текстів рідкісної літератури.

Також викладачі в процесі перепідготовки знайомляться з новими вимогами щодо організації самостійної роботи студентів, а саме:

• визначення конкретних завдань для самостійної роботи відповідно до їхніх реальних можливостей і наявності часу;

• формування в студентів потреби й інтересу до самостійної роботи;

• урахування індивідуальних особливостей студентів під час визначення їм завдань для самостійної роботи;

• урахування групових особливостей студентів (рівень інтелектуального розвитку, провідний тип темпераменту, мотив навчальної діяльності і т. п.);

• розробка індивідуальних творчих завдань студентам для самостійної роботи до проблемних тем курсу й керівництво нею з боку викладача;

• організація допомоги та взаємодопомоги в плануванні самостійної роботи й виконанні завдань;

• грамотне керівництво самостійною роботою студентів і надання вчасної допомоги для усунення недоліків.

Викладачами Луганського національного аграрного університету в аудиторній роботі зі студентами використовується інтерактивний метод „мозкового штурму”.

Для використання методики викладач, по-перше, вибирає ведучого при рівноправному становищі всіх учасників (частіше це сам викладач), по-друге, колективно визначає правила та умови колективної роботи. Наприклад, такі: влада уявлення, позитивний настрій на партнерів; заохочення й підтримка партнерів, неприйняття критичних зауважень і проміжних оцінок у процесі „штурму” (наприклад: „згодний, але можна й по-іншому”); можливі доповнення й комбінування ідей, чіткість і узагальненість формування суджень, ідей; дія за принципом – чим більше ідей, рішучіше атака, тим ближче досягнення мети штурму; доброзичливий настрій і розкутість учасників; активність усіх учасників команд оцінюється балами (пасивні учасники дають привід експертам знімати бали команді); оптимізм і впевненість тощо.

Викладач повідомляє, що за порушення правил знімається від 2 до 4 балів з групи. Утворюються робочі групи по 3 – 5 осіб і експертної групи, що оцінюють і відбирають кращі з ідей. Уся академічна група розподіляється на 4 – 5 осіб. Експерти займають свої місця в групах (експерти вибираються із студентів, які досконало знають матеріал, тобто здатні аргументувати свою позицію). Далі проходить експрес-розминка – швидкий пошук відповідей на питання й рішення завдань тренувального характеру, які підготовлені викладачем раніше. У ході роботи правила не нагадуються, а тільки ще раз швидко уточняється завдання. Нагадується про дотримання оголошених раніше правил. Генерування ідей у групах починається під спостереженням експертів, за сигналом викладача, одночасно у всіх групах. У групі учасники по черзі висловлюють уголос свої ідеї, роботу кожного, дотримання ними правил. „Штурм” проблеми в групах триває 10 – 15 хвилин. А саме: обговорення експертами підсумків роботи груп; добір ними й оцінка найкращих ідей; повідомлення про результати „мозковоїатаки” та публічний захист найкращих ідей.

Метод мозкового штурму проводиться в аудиторний час. А в позааудиторний час викладачі використовують один з підходів організації самостійної роботи студентів за допомогою завдань-комплексів, що пов’язані з основними розділами програми. Завдання, які пропонувалися, були логічно взаємопов’язані. Так, кожний тематичний комплекс містив 5 – 6 завдань, наприклад:

• скласти опорну схему або заповнити опорну таблицю;

• відповісти на питання самоперевірки;

• розв’язати ситуаційні задачі й вправи.

До завдань додається список рекомендованої літератури.

Контроль виконання завдань проводиться у вигляді 20-хвилинної співбесіди з групами студентів по п’ять осіб за графіком. У кожну групу підбираються як сильні, так і слабкі студенти, що сприяє їхній самоосвіті. Співбесіда розпочинається з розминки за матеріалом опорної таблиці та за питаннями для самоперевірки, потім відбувається розв’язання ситуаційних задач, яке проходить досить цікаво, тому що кожен намагається знайти своє пояснення. Якщо завдання не можна було вважати прийнятим, співбесіда проводиться повторно.

З метою більш глибокої індивідуалізації навчання розробляються психологічні „портрети” академічної групи студентів. У психологічному портреті визначається тип індивідуальності: рівень інтелектуального розвитку, провідний тип темпераменту, мотив, самооцінка, додатково оцінювався рівень академічної успішності. На основіцього подальше навчанняокремого студента та групи в цілому будується за індивідуальним пакетом завдань з урахуваннямрівняпідготовки, здібностей та інтересів. Наприклад,академічна група має такий психологічний портрет (загальнийрівеньрозвиткуінтелекту – вищесереднього і високий, мотив навчання – позитивний, пізнавальнийінтерес – стійкий, провідний тип темпераменту – холерики, загальнасамооцінка – адекватна, провіднамодальність – візуальна). Тому свою роботу з цієюгрупоюстудентіввикладачібудуватимуть так: навчальнийкурс зісвого предмета розбивається на глобальні блоки-модулі, які у свою чергуділяться на великі блоки; при структуруванніцілісного циклу навчального модуля більшеувагиприділяється теоретично-пошуковому та корекційно-рефлексивному етапам;використовуютьсяінтерактивніформигрупових та індивідуальних занять з метою активізаціїтворчостістудентів; підключаючистудентів до навчально-дослідної та науково-дослідноїробіт; використовуючипроблемнітворчізавдання; швидкий темп діяльності на заняттях, з різними формами робіт; використовуючибагатовізуальноїінформації; створюютьсякожномустудентовівсіумови для спілкування, ініціативності, самостійності й творчості.

Для такоїгрупистудентіввикладачібільшезастосовуютьтехніки, якінавчатьстудентівсамостійновирішуватипроблеми та ухвалюватиколективнерішення.

Так, викладачі готують для студентівпроблемнізавдання, проблемніситуації. Потімоб’єднуютьстудентів у невеличкігрупи, у яких вони обговорюють проблему.Далівикористовується метод „мозкового штурму”.

Ще один метод роботизі студентами запропонованоїгрупи, – це метод пошукуінформації, а потімвідповіді на запитання. Так, для групирозробляютьсязапитання, відповіді на якіпоповнюють уже прослуханийматеріаллекції. Необхіднуінформаціюможназнайти в різнихджерелах. Цедокументи, підручники, довідковівидання, роздатковийматеріал, доступна інформація на комп’ютері.

Студентиоб’єднуються в групи. Кожнагрупаотримуєзапитаннязгідно з темою заняття та часу,необхідного на пошук та аналізінформації. Наприкінцізаняттязаслуховуютьсяповідомленнявідкожноїгрупи та доповнюються.

Отже, індивідуалізаціянавчання - одна ізнайскладніших проблем вищоїосвіти, вирішенняякої в значніймірізалежитьвіддвохчинників: індивідуально-психологічнихособливостейстудентів та впровадженнявідповідноїметодичноїсистеминавчання,саменад вирішенням цієї проблеми і повинні працювати викладачі в системі кредитно-модульного навчання.

Література:

1. Антонюк М. С. Психологічні особливості формування у студентів умінь і навичок самостійної роботи / М. С. Антонюк // Сучасні педагогічні технології у вищій школі : наук.-метод. зб. – К. : Вища шк., 1995. – 267 с.

2. Балицька Т. В. Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів у світлі Болонського процесу / Т. В. Балицька // Освіта Донбасу. – 2007. – № 1. – С. 9 – 15.

3. Творча особистість у системі неперервної освіти : матеріали міжнар. наук. конф. (Харків, 16 – 17 трав. 2000 р.). – Х., 2000. – 434 с.

4. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців // Універ. вісн. – 28 квіт. 2004. – С. 1 – 3.

5. Унт И. Индивидуализация и дифференциацияобучения / И. Унт. – М. : Педагогика, 1990. – 192 с.

6. Фурман А. В. Модульно-розвивальне навчання: принцип, умови, забезпечення / А. В. Фурман. – К. : Школяр, 1997. – 340 с.