КОМПЕТЕНТІСНИЙ ПІДХІД У ПІДГОТОВЦІ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У статті розглядається компетентністний підхід у підготовці вчителя початкової школи як психолого-педагогічна засада формування творчої компетентності вчителя молодшої школи.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, педагогічна творчість, творча компетентність.

The article deals with the competent approach in the primary school teacher training as a psychologically-pedagogical base of formation of the creative competence of a junior school teacher.

Key words: competence, professional competence, pedagogical creation, creative competence.

Одним з напрямків модернізації професійної підготовки педагога є застосування компетентісного підходу, що має практичну спрямованість, яка була визначена матеріалами Симпозіуму ради Європи, де підкреслювалося, що для результатів освіти важливо знати не лише «що», але й «як» робити. Поняття компетентності тісно пов’язане із поняттям «готовність до педагогічної діяльності», «професійно-педагогічна підготовка». Проаналізуємо їх зв’язок.

Г.В.Троцко [7; с.201-209], аналізуючи різні підходи до визначення сутності готовності до педагогічної діяльності, виділяє такі компоненти:

мотиваційно-цільовий, морально-орієнтовний, операційно-технологічний,

творчий потенціал особистості, професійна компетентність, емоційно-вольовий, аналітико-оцінний, психофізіологічний.

Вчений до професійної компетентності відносить знання свого навчального предмету, особливостей дітей, свідомість дій, педагогічне мислення, професійну спрямованість уваги, сприймання, уяву, педагогічні здібності. Особлива увага при цьому звертається на підходи, які розкривають професійно-педагогічну спрямованість як систему позитивних психологічних установок, соціальних орієнтацій та професійних очікувань.

І.О.Зимня [2; с. 1-40] визначає компетентність як таку, що базується на знаннях, інтелектуально- і особистісно-обумовлену соціально-професійну життєдіяльність людини.

На думку Ю.В.Сухарнікова, «вимоги до компетентності визначаються як рівень професійної підготовки, котрий необхідно мати випускникові вищого навчального закладу для виконання виробничих функцій на первинній посаді, відповідно до узгоджених критеріїв, зазначених у Стандартах вищої освіти відносно приписаних рівнів знань, розуміння та засвідчених навичок»[5; с. 3-27]. Автор, відповідно до цього виділяє, дві складові компетентності випускника вищого навчального закладу, зумовлені тим, що людина є одночасно і суб’єктом психічної активності, і суб’єктом активної дії, - інформованість, знання, розуміння, цінності, переконання, а також поведінка, навички. Аналіз основних компонентів професійної компетентності Ю.В.Сухарніков здійснює через поняття підготовленість та готовність.

У контексті дослідження запровадження компетентісного підходу у процесі підготовки вчителів початкової школи, ми визначаємо сутність творчої компетентності, при виконанні професійних функціональних завдань.

Компетентність - це сукупність теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей учителя, які забезпечують результативність педагогічної дії. Компетентність слід пов’язувати у більшій мірі з умінням розв’язувати широке коло практичних завдань, а не лише із наявністю знань. В цілому можна зробити висновок, що при розгляді компетентності варто включати такі аспекти:

• мотиваційний (готовність до прояву компетентності);

• ціннісний (ставлення до змісту компетентності, особистісна її значимість);

• когнітивний (знання змісту компетентності);

• діяльнісний (досвід прояву компетентності у різних ситуаціях);

• емоційно-вольовий (здатність адекватно ситуаціям регулювати прояв компетентності).

Основою такої професійної компетентності вчителя є творчо-пізнавальна компетентність, яка є сукупністю теоретичних знань, практичних умінь, навичок, ставлень, досвіду, особистісних якостей учителя, що дозволяють: здійснювати пошукову, евристичну діяльність, самостійно здобувати нові знання, аналізувати діяльність учасників навчально-виховного процесу, приймати рішення. Творчо-пізнавальна компетентність, відображає спрямовану діяльність вчителя на пізнання особливостей процесу і результатів, як власної діяльності, так і діяльності інших учасників навчально-виховного процесу; на розвиток та застосування інтелектуальних, творчих умінь. Необхідність формування творчо-пізнавальної компетентності зумовлена потребою у адаптації вчителя до умов, що часто змінюються. Відповідно до цього компетентність передбачає і здатність людини змінювати у собі те, що повинно змінюватися у відповідь на певну ситуацію, тобто під час практикування компетентності потрібно діяти самостійно, творчо і відповідально.

Дж.Равен, визнаючи компетентність, як суть «мотивовані здібності» [3; с. 258], пропонує перелік із 37 видів компетентностей, а саме: готовність і здатність навчатися самостійно; увага до проблем, пов’язаних із досягненням поставлених цілей; самостійність мислення; готовність розв’язувати складні питання; готовність працювати над чимось спірним, що викликає занепокоєння; готовність використовувати нові ідеї та інновації для досягнення мети; здатність приймати рішення [3; с. 281-296].

Майбутній вчитель початкової школи у процесі реалізації функції охорони життя та здоров’я дітей має здійснювати аналіз фізичного та психічного здоров’я учнів, рівень їх розумової працездатності і на основі цього приймати рішення стосовно нормування фізичного та інтелектуального навантаження, здійснювати індивідуальний та диференційований підхід.

Особливо важливим є переконаність майбутнього вчителя початкової школи у цінності пізнавальної діяльності, розумових умінь у процесі реалізації розвивальної функції, у створенні умов, коли навчання стає засобом задоволення актуальних пізнавальних потреб учнів відповідно до їх особистих запитів у процесі життєдіяльності та творчості. У цьому разі розвинена творчо-пізнавальна компетентність педагога є основною, прикладом для наслідування у розвитку навчально-пізнавальних та творчих умінь молодших школярів.

Для реалізації дидактико-методичної виробничої функції майбутньому вчителеві початкової школи необхідно володіти уміннями аналізу різних навчальних об’єктів, порівняння навчального матеріалу, здійснення тематичного, міжтематичного узагальнення, визначення меж дії понять, закономірностей, способів дій, що засвоюються дітьми, структурування, кодування і перекодування інформації, генерування варіантів розв’язування як глобальних, так і стратегічних, тактичних, процедурних завдань системи уроків і окремого уроку.

Творчі уміння знаходити причини конкретних проявів поведінки особистості, формулювати педагогічну задачу, знаходити до однієї задачі декілька правильних відповідей (як елемент дивергентного мислення), переносити педагогічні знання й способи виховної діяльності, життєвий досвід у нову ситуацію, уявляти і прогнозувати застосування певних методів впливу на свідомість, поведінку, волю вихованця – є проявами творчо-пізнавальної компетентності вчителя у ході забезпечення виконання соціально-виховної виробничої функції.

Такі особистісні якості педагога як активна життєва позиція, впевненість у собі, мудрість, життєрадісність, сумлінність, відповідальність, активність, терплячість тощо, вміння оцінювати твердження і міркування в якості елементів творчо-пізнавальної компетентності слугують основою для реалізації цінноорієнтаційної функції професійної діяльності вчителя початкової школи, спрямованої на формування у школярів системи цінностей та побудови на їх основі системи життєдіяльності.

Система формування творчо-пізнавальної компетентності майбутнього вчителя повинна забезпечити багатоаспектну готовність майбутнього педагога. Основою такої системи має стати індивідуально-орієнтований підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності кожного студента, у процесі якого засвоєння абстрактних знань накладається на професійну діяльність, тобто здійснюється перехід навчально-пізнавальної діяльності у навчально-професійну, а потім у професійну. Це призводить у кінцевому результаті до здатності педагога творчо діяти у ситуаціях, які постійно змінюються.

Так як школа набуває нових рис [6; с. 11], в ній повинні працювати вчителі, вихователі у яких відзначають:

- широка освіченість, висока культура, багатий духовний світ, справжня інтелігентність;

- глибоке знання своєї спеціальності з методичною майстерністю, яка дозволяє вибирати оптимальний для конкретної ситуації метод або комплекс методів;

- здібність співпереживати, розуміти особливості розвитку школярів різного типу, їхній внутрішній світ, мотиви поведінки;

- наукове діалектичне мислення, яке забезпечує чутливість до нового і сприяє вийти за межі складеної практики, розвивати творчі сили, формувати учителя-вихователя як дослідника, шукаючого відновлення навчально-виховного процесу;

- готовність до постійної самоосвіти, поповнення знань з різних областей науки, особливо психолого-педагогічної, мистецтва, культури;

- творча фантазія, розвинене уявлення;

- комунікативні здібності;

- регулює режим для вихованців; надає їм допомогу в навчанні та інших видах діяльності.

Всі ці риси є складовою, яка включає в себе творча компетентність педагога початкової школи.

Розгляд творчої особистості вчителя, як соціально схваленої норми, дає змогу виявити ряд суперечностей, основною з яких можна вважати невідповідність між визнанням творчої компетентності педагога не просто бажаним, а принципово значущим педагогічним явищем і налагодженістю соціально-економічного механізму інтенсифікації праці вчителя.

Однією з умов створення ситуації реальної зацікавленості педагога в процесі та результатах педагогічної праці є демократизація всієї системи освіти. Розширення прав особистості, надання їй можливостей для творчого пошуку, вибору змісту, форм, методів роботи, залучення до різних видів управлінської діяльності сприяє виникненню та розвитку почуття відповідальності за доручену справу.

Важливою умовою формування творчої особистості педагога повинна бути турбота про утвердження соціальної справедливості у педагогічних колективах. Така турбота, розмежовуючи відповідальність колективу, з одного боку, і кожної особистості, з другого, сприяє конкретизації відповідальності особистості. зацікавленість кожного в наслідках своєї праці, а отже і підвищення відповідальності повніше забезпечується, коли обсяг матеріальних благ, як і моральна нагорода, ставиться у чітку залежність від досягнутих успіхів. Крім того, адекватна оцінка праці підвищує рівень задоволення нею. І навпаки, коли немає відчуття суспільного корисного результату від своїх дій, поступово зникають і інші ціннісні орієнтації, в тому числі і відповідальність. У зв’язку з цим виникає особлива проблема критеріїв та показників оцінки педагогічної праці.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що для успішного формування творчої компетентності майбутніх вчителів початкової школи необхідно створити певні умови, а саме:

- створення ситуації зацікавленості особистості в праці та її результатах;

- формування суб’єкта відповідальних дій, пізнавальних, вольових та компетентісних компонентів в його творчості;

- наявності гуманістично орієнтованого соціального контролю та об’єктивної оцінки дій кожного суб’єкта.

Література:

1. Вітковська О.І. Професійне самовизначення як життєва проблема особистості // Педагогіка і психологія. – 1998. - №3- С.171-179.

2. Зимняя И.А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании. – М.: Издательский центр проблем качества подготовки специалистов. 2004. – 40с.

3. Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие и реализация. М., 2002 – 346с.

4. Сольва Л. Моделювання процесу професійного становлення майбутнього молодшого спеціаліста (Психологічний аспект) // Рідна школа. – 2005 №4 – С.10-12

5. Сукарніков Ю.В. Людський чинник та навчально-методичне забезпечення професійної підготовки фахівців для виробництв майбутнього (Проблеми освіти).- К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2003. Вип. 33. – С.3-27

6. Творча особистість вчителя як передумова інноваційних процесів у початковій школі: Зб. наук. праць Всеукр. наук.-практич. конфер., 27-29 квітня 2004р. / В.Г.Тарасов (відп. ред.); Житомирський держ. ун-т ім. Івана Франка. – Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. – 251с.

7. Троцко Г.В. Теоретичні питання формування професійно-педагогічної готовності майбутнього вчителя // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. – Ч.1 – Харків: «ОВС», 2002 – С.201-209