ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ПРИРОДОЗНАВСТВА У 3 КЛАСІ

Сучасні процеси зростаючого руйнівного впливу людини на навколишнє середовище і, як наслідок, катастрофічна його руйнація, спричиняють необхідність докорінних змін не лише в ідеологічних, соціально-економічних та технологічних сферах життєдіяльності людства, але й актуалізують пошук гуманістичних засад взаємодії людини і природи, стимулюючи тим самим розвиток ефективних шляхів формування ціннісної сфери особистості у системі «природа-людина-суспільство» [2, с. 50]. З огляду на це важливою педагогічною проблемою виступає забезпечення умов гармонійного розвитку особистості в навколишньому середовищі, ефективна підготовка підростаючого покоління до екологічно доцільності діяльності у довкіллі. Вирішити ці проблеми покликане екологічне виховання, мета якого – формувати людину, давати прогрес людському суспільству.

Метою дослідження є вивчення рівня екологічної вихованості молодших школярів засобами природознавcтва. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) здійснити аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми;

2) дослідити рівні екологічної вихованості дітей молодших школярів засобами природознавства у 3 класі.

Екологічне виховання – це організований і цілеспрямований процес формування системи наукових знань про природу і суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення школярів до природи, реальним показником якого є практичні дії учнів по відношенню до природного середовища, що відповідають нормам людської моральності.

Проблема екологічного виховання знайшла достатньо широке висвітлення в педагогічній теорії та практиці. Гносеологічним основам її розв’язання присвячено роботи М. Дробнохота, В. Коменської, М. Гомової, Т. Чурилової та інших. Сутність екологічної культури, її характерні особливості розкриваються у працях С. Дерябо, А. Захлєбного, Г. Ільїної, І. Суравегіної, Л. Печко [3, с. 26].

Теоретико-методологічним основам розв’язання проблем взаємодії людини і навколишнього середовища, філософсько-культурологічним аспектам соціальної природи особистості, формування її свідомості в контексті активного буття, присвячено дослідження В.Вернадського, С.Глазичева, А.Горєлова, А.Гора, М.Кисельова, В.Крисаченка, В.Лося, М.Мойсеєва, Р.Неша, Г.Філіпчука, В.Хесле, Г.Швебса, М.Шеллера та інших [2, с. 45].

Головна ціль екологічного виховання – формування відповідального відношення до навколишнього середовища, що будується на базі екологічної свідомості. Це припускає дотримання моральних і правових принципів природокористування і пропаганду ідей їх оптимізації, активну діяльність по вивченню й охороні природи своєї місцевості [1; с. 23].

У формуванні екологічної свідомості відповідальна роль належить початковій школі, яка є однією з перших ланок становлення людини – громадянина. Основні риси характеру особистості формуються у ранньому дитинстві, і спілкування з природою має у вихованні дитини першорядне значення. Для успішного екологічного виховання молодших школярів необхідно вичленити екологічний потенціал кожного навчального предмета. Основну роль при цьому слід відвести природознавству, під час вивчення якого необхідно закласти наукову основу природоохоронної діяльності дітей [5, с. 10].

Курс природознавства який є базовим предметом у формуванні природничих понять, володіє необмеженими можливостями екологічного виховання, оскільки учні безпосередньо стикаються з різноманітними предметами і явищами, опрацьовуючи різні наочні посібники (колекції, гербарії) в їх натуральному вигляді і у графічному зображенні, проводять спостереження за змінами, які відбуваються в природі кожної пори року, виконують дослідні роботи. Весь цей надзвичайно різноманітний матеріал слугує основою не тільки для ознайомлення із зовнішнім виглядом природних об’єктів, а й шляхом встановлення різних видів взаємозв’язків створює умови для визначення їх внутрішньої сутності, з’ясування причин спостережуваних змін, формулюванню висновків-узагальнень розгляду об’єктів з різних точок зору, що в свою чергу, сприяє всебічному їх вивченню [4, с. 217].

В експериментальному дослідженні взяли участь 40 дітей 3-А і 3-Б класів: 20 дітей експериментальної групи (ЕГ) та 20 дітей контрольної групи (КГ).

Для виявлення екологічної вихованості молодших школярів було обрано комплекс методів дослідження: бесіди з дітьми, спостереження за їх поведінкою в природі у повсякденному житті та спеціально створених педагогічних ситуаціях, аналіз результатів діяльності дітей, анкетування.

При визначенні рівня екологічної вихованості дітей молодшого шкільного віку було обрані наступні критерії та показники: якість екологічних уявлень (обсяг, системність, реалістичність, усвідомленість), тип ставлення до природи (емоції та мотиви), характер діяльності та поведінки дитини у природі (уміння і навички догляду за об’єктами природи, вчинки).

На основі виділених критеріїв та їх показників було встановлено такі рівні екологічної вихованості: високий, середній, низький. Результати констатуючого експерименту засвідчили, що молодші школярі мають різний рівень екологічної вихованості.

Високий рівень характеризувався достатнім обсягом уявлень дітей про об’єкти та явища природи (в межах програми навчання та виховання дітей та вище), відповідністю уявлень реальній дійсності, розумінням екологічних зв’язків та залежностей між об’єктами природи, об’єктами природи та умовами існування, між природою та людиною, здатністю обґрунтувати їх за допомогою мовлення; тип ставлення до природи – позитивне емоційно-ціннісне; у дітей сформовані уміння та навички догляду за об’єктами природи, які вони самостійно застосовують.

Середній рівень характеризувався обсягом уявлень дітей в межах програми, частковою відповідністю уявлень реальній дійсності, здатністю диференціювати живі й неживі істоти, частково визначати окремі потреби живих організмів, називати деякі умови, необхідні для їхнього життя, відсутністю розуміння цілісності природи, залежності життя і здоров'я людини від чинників природного середовища, утрудненнями з аргументацією суджень; тип ставлення до природи – змішане; у дітей сформовані уміння та навички догляду за об’єктами природи, які застосовуються епізодично.

Низький рівень характеризувався недостатнім обсягом уявлень дітей про об’єкти та явища природи, частковою відповідністю уявлень реальній дійсності, недостатнім усвідомленням залежності живого організму від чинників середовища, нерозумінням екологічних зв’язків, цілісності природи, відсутністю аргументації суджень; тип ставлення до природи – споживацьке чи змішане; уміння та навички догляду за об’єктами природи в основному сформовані, але рідко застосовуються.

Результати експериментального дослідження наведені у табл. 1.

Таблиця 1

Рівні сформованості екологічної вихованості учнів 3 класів

У результаті дослідження було з’ясовано, що високий рівень екологічної вихованості показали 14% дітей ЕГ та 19% дітей КГ, середній – 75% дітей ЕГ та 75% дітей КГ, низький – 11% дітей ЕГ та 6% дітей КГ. Ми констатували, що діти усвідомлюють необхідність екологічного виховання, мають певний обсяг знань з природознавства, здебільшого виявляють інтерес і зацікавленість у підвищенні рівня власних знань про природу.

Результати констатуючого експерименту дали змогу зробити висновок про недостатню екологічну вихованість молодших школярів, необхідність оптимізації процесу екологічного виховання за рахунок комплексного впливу на когнітивну, почуттєву та діяльнісну сферу особистості. Важливу роль при цьому належить засобам природознавства.

Так на етапі осмислення єдності людини зі світом природи ми використовувати методи і форми, які здатні актуалізувати ціннісні орієнтації, усвідомити важливість екологічної проблеми, викликати емоційний стан, співчуття. Такий стан створювали з допомогою емоційної розповіді, вірша, показу слайдів, відвідування парку, лісу. Важливе місце тут відводилося навчальним завданням.

На етапі формування екологічної проблеми як реального протиріччя у взаємодії суспільства і природи застосовували методи, які стимулюють пізнавальну діяльність. При цьому найбільш ефективними були евристична бесіда, проблемний виклад матеріалу, диспут, виконання завдань типу «що буде, коли…».

На етапі теоретичного обґрунтування взаємодії суспільства і природи ми поєднували різні форми і методи навчання (конкурси рефератів, завдання з моделювання ситуацій морального вибору: «Яким афоризмом можна виразити Ваше відношення до природи?»). Важливе місце в обґрунтуванні взаємодії суспільства і природи відводили спостереження під час екскурсій, практикумів в природі, походів.

Завершальним етапом дослідження було проведення контрольного експерименту. Аналіз результатів контрольного експерименту показав наступну зміну рівнів екологічної вихованості дітей (табл. 2).

Таблиця 2

Рівні сформованості екологічної вихованості учнів 3 класів після використання засобів природознавчого змісту

Виходячи з даних, що відображено в таблиці 2, можемо констатувати, що в експериментальній групі дітей із високим рівнем екологічної вихованості стало 35%, у контрольній – 41%; із середнім рівнем в експериментальній групі – 58%, у контрольній – 53%; дітей із низьким рівнем екологічної вихованості в експериментальній групі 2%, у контрольній також 2%.

Отже, аналіз результатів контрольного експерименту дає нам підстави стверджувати, що використання засобів природознавчого змісту сприяють підвищенню рівня екологічної вихованості дітей.

Література:

1. Горопаха Н.М. Ознайомлення дітей з природою. Хрестоматія. Друга частина. / Н.М. Горопаха. - Р.,2007. - 464 с.

2. Жаркова Л. Керівництво процесом формування у молодших школярів природничих умінь дієво практичного характеру / Л. Жаркова, Л. Мечник // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка, 2004. - №2. - С. 45-50.

3. Панамарчук В.І. Хрестоматія з природознавства. Посібник для вчителів. / В.І. Панамарчук - К., 1978. - 421 с.

4. Пустовіт Г.П. Теоретико-методологічні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах: Монографія. /Г.П. Пустовіт – К. – Луганськ: Альма-матер, 2004. – 540 с.

5. Федотова Н. Цікаві задачі з природничим змістом / Н.Федотова // Початкова школа. - 2000. - №6. - С.8-10.