ПРАВИЛА ПРИЙОМУ НЕПОВНОЛІТНІХ ДВОРЯН В ПЕТРОВСЬКИЙ ПОЛТАВСЬКИЙ КАДЕТСЬКИЙ КОРПУС

Дирекція Петровського Полтавського Корпусу була помітила про те, що при прийомах в корпус кадетів, деякі із батьків і родичів, що заселяли дітей в корпус, мало чи не в повній мірі знають правила, які повинні дотримуватися при представленні учнів в корпус. Вона поставила собі за обов’язок запобігти різним непорозумінням, зробити ці правила більш відомими через додатки в “Полтавських Губернських Відомостях”. З цією метою було розроблено наступний поданий повний витяг із постанов. Цим витягом могли керуватися батьки, як при підготовці дітей для вступу в корпус, так і при самому представленні їх до прийому [1; с. 25].
1. Цей корпус був призначений для підготовчого виховання неповнолітніх дворян, на наступній підставі. Кадети після закінчення випускалися офіцерами і мали вступити в дворянський полк [2; с. 779].
2. В Петровський Полтавський кадетський корпус направлялися:
а) молоді дворяни приписані до корпусу: Полтавської, Чернігівської, Харківської і Катеринославської губерній;
б) сини офіцерів, чиновників і вчителів при службовому корпусі, за встановленими правилами;
в) сини генералів, штаб і обер-офіцерів 1-го резервного кавалерійського корпусу, 8-ми округів українського військового поселення і військово-робітничого батальйон № 4;
г) сини чиновників комісаріатського і провіатного відомств, при вище вказаних корпусів;
д) сини цивільних чиновників, які знаходилися на дійсній службі в приписаних до корпусу губерніях;
е) дворяни імперії, які не підходять під зазначені вище розряди, але були кандидатами Столичних чи Губернських корпусів, переважно круглі сироти, сини: генералів, штаб і обер-офіцерів, які перебували під опікунством Височайшого Комітету створеного 18 серпня 1844 року і заслужених військових і цивільних чиновників, хоча вони всі не були уродженцями ні одної із губерній приписаних до корпусу;
ж) сини священиків, які мали право дворянства;
з) крім неповнолітніх дворян, які навчалися в корпусі на відсотки пожертвувань дворянських коштів, в цьому закладі перебували декілька бідних дворян Мглинського повіту, а у випадку відсутності таких та з повітів Чернігівської губернії, на відсотки з капіталу 100 тисяч крб. асигнацій, внесених в Санкт-Петербурзьку опікунську раду померлим капітаном Старосільським;
і) щоб дворяни, які були матеріальноспроможні, не втрачали можливості виховувати своїх дітей в кадетського корпусі, то в цьому закладі всі вакансії, які не належали дворянам, надавалися щорічно для своєкоштних випускників пансіонатів.
3. На вакансії казенно-коштних (тобто по пунктах б, в, г, е і ж) розміщувалися неповнолітні дворяни, по направленню загальної присутності членів ради військово-навчальних закладів та по затвердженню цього направлення наказом цесаревича, головного начальника військово-навчальних закладів, а також особливими високими побажаннями.
4. На вакансії, які належали дворянству губерній приписаних до корпусу (тобто по пунктах а, д і з), розміщувалися неповнолітні дворяни тих же губерній, по вибору своїх повітових предводителів і по затвердженню цього вибору губернськими предводителями.
5. Дворяни, які були приписані до корпусу губерній подавали прохання про прийом в корпус своїм губернським предводителям, а всі інші подавали прохання в штаб військово-навчальних закладів, на ім’я спадкоємця імператора, головного начальника військово-навчальних закладів.
6. Про зарахування неповнолітніх дворян своєкоштних випускників пансіонатів в корпус їхні батьки, родичі чи опікуни зверталися з проханням безпосередньо до директора корпуса. Вони вносили за утримання випускників пансіонатів по 200 крб. срібла за рік, виплачуючи суму за півроку наперед, яка ні в якому випадку не поверталася. Кадети, які не внесли у вказаний термін зазначеної суми виключалися через два місяці із корпусу.
При переводі вихованців в дворянський полк, на користь кадетського корпусу сплачувалися кошти за той час, який вихованець дійсно був в корпусі; друга частина коштів сплачувалася та передавалася в Дворянський полк.
7. При проханнях про прийняття дітей в корпус пред’являлися свідоцтва:
а) про дворянство із Герольдії, чи протоколи дворянських депутатських зібрань, з надписом про відправлення в Герольдію документів, на основі яких неповнолітні внесені в дворянську родословну книгу.
На синів військових і цивільних генералів і штаб-офіцерів,  військових обер-офіцерів в замін документів про дворянство, можна було пред’являти формулярні списки про службу та укази про відставку батьків неповнолітніх;
б) про народження і хрещення із Духовної консисторії;
в) про здоров’я, прививки від оспи і придатності до військової служби  із Лікарської управи чи від лікаря, який знаходився на державній службі;
г) формулярний список про службу чи указ про відставку батька;
д) на сиріт свідоцтва: про сирітство, за підписом місцевого керівництва чи губернського предводителя дворянства тої губернії, де проживав неповнолітній;
е) на дітей убитих чи загинувших на службі батьків пред’являлось, свідоцтво про смерть батька за підписом керівництва того відомства, де батьки неповнолітніх служили;
ж) на дітей поранених – свідоцтва Комітету від 18 серпня 1844 року;
з) на своєкоштних пред’являлось:
1) Зобов’язання в своєчасній оплаті пансіонної суми, за дорученням двох відомих в губернії осіб.
2) Зобов’язання відомої особи, яка проживала неподалік міста Полтави, або в самій Полтаві. Ця особа зобов’язувалася взяти неповнолітнього із корпуса назад, у випадку несвоєчасної виплати суми за його утримання.
8. Неповнолітні при вступі в корпус повинні були орієнтуватися з певних предметів, які вимагалися програмою №1 для вступу в перший підготовчий клас.
9. Вік для вступу неповнолітніх в корпус був встановлений від 9 до 11 років, беручи до уваги вік з дня майбутнього вступу, тобто 15 серпня. Неповнолітні вступаючи за свої кошти могли бути зараховані в корпус і до 14 років, але через вступний іспит, по програмі відповідного класу.
10. При зарахуванні в корпус казеннокоштних і своєкоштних кадетів батьки або родичі повинні були пред’явити письмове зобов’язання, якщо зарахований чи вихованець виявиться лінивим чи недієздатним, то по наказу корпусного керівництва, вони миттєво і без будь-яких пояснень зобов’язувалися забрати його із корпусу.
11. Щорічний прийом вихованців в корпус повинен був закінчуватись не пізніше 15 серпня. Казеннокоштні кадети, які не з’явилися протягом двох тижнів після цього терміну виключаються із корпусних списків, а місця їх вважалися вільними [3; с. 373].
Батьки, родичі і опікуни неповнолітніх дворян повинні були особисто звертати увагу на правила в останніх 8-11 пунктах, а саме на те, щоб діти, які знаходилися під опікою, повинні були прибути в заклад не пізніше 15 серпня. А також вони повинні були бути підготовленими в тих предметах, які вимагаються від зарахованих в корпус.
За не виконання батьками цих зобов’язань вступ дітей у кадетський корпус не рідко закінчувався великим розчаруванням для їх самих. Діти, які намагалися вступити в корпус без належної підготовки, рівно як і ті, що з’являлися несвоєчасно на навчання, не в силах були опановувати навчальну програму нарівні з іншими учнями і через це втрачали цікавість до навчання. Це призводило до того, що учня залишали в тому самому класі на наступний рік. В разі неуспішності в цьому класі в наступному році заклад повертав таких учнів батькам. Учні, які досягли 16-річчя направлялися в полки унтер-офіцерів, а які не досягли цього віку – в батальйони військових кантоністів [4; с. 54-55].
Для того, щоб уникнути таких ситуацій батьки, родичі і опікуни неповнолітніх повинні були намагатися привести дітей в корпус не пізніше 15 серпня. Вони повинні були попіклуватися про те, щоб діти орієнтувалися з тих знань, які вимагалися в ті чи інші класи.
12. Ніхто не мав можливості бути зарахованим в корпус без вступних іспитів.
13. При самому вступі в корпус зараховані повинні були пройти медичний огляд. Якщо ж хтось з вступаючих виявлявся не придатним до іспиту або мав важкі хвороби в корпус зарахованим бути не міг [5; с. 140].
Отже, коли перегортаємо книги про історію Петровського Полтавського кадетського корпусу, деколи ловиш себе на думці, що через сто з зайвим років все життя цього учбового закладу здається якоюсь прекрасною казкою. Хлоп’ята молодших класів учили: фотографувати, збирати гербарії, спостерігати зоряне небо в підзорну трубу, доглядати коней арденовської породи на конезаводі в селі Жуки, ловити рибу, їздити на велосипеді і багато чому іншому, що робить життя дитини цікавою, а роки, проведені в корпусі, – найщасливішими роками майбутнього офіцера. Їм викладали арифметику, російську мову і словесність, французьку і німецьку мови, хімію, географію, історію, аналітику, музику, малювання, космографію, танці, спів, ручну працю, законодавство, проекційне креслення, фехтування, плавання, гімнастику. Вражає перелік? Часто для цього запрошувалися викладачі Полтавської духовної семінарії, інституту шляхетних дівчат, реального училища і Харківського технологічного інституту. У кадетському корпусі працювали талановиті педагоги, усію душею віддані своїй улюбленій справі. Малювання з 1875 по 1907 рік викладав відомий художник, випускник Петербурзької Академії мистецтв статський радник Василь Олексійович Волков. Його учень, відомий полтавський скульптор Леонід Позен, створив для Полтави пам’ятники І.П.Котляревському і М.В.Гоголю. Танцям в 1906 році кадетів навчав артист Імператорських театрів Василь Кузьмич Тарасов. Історію в корпусі з 1874 по 1913 рік викладав видатний вчений Іван Францевич Павловський. Російська мова – перший редактор неофіційної частини “Полтавських губернський відомостей”, історик і статистик Павло Ілліч Бодянський.

Література:

1. Празднование 25-летия Полтавской Военной Гимназии 6 декабря 1865 года //Полтавские епархиальные ведомости. – 1896. – №1. – С.25.
2. 35-й летний юбилей учебно-воспитательной службы законоучителя Петровского Полтавского Кадетского Корпуса, проиерея о. Евфимия Исаенка //Полтавские епархиальные ведомости. – 1886. – №21. – С.779.
3. Правила для приема малолетних дворян в Петровский Полтавский кадетский корпус //Черниговские губернские ведомости. – 1850. – №39. – С.371-374.
4. Кузьменко Д. Сборник постановлений и распоряжений по реальным училищам Министерства Народного Просвещения за 1875-1909 гг. – М., 1910.
5. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х-ХХ ст.). /За ред. Ярмаченко М., Калениченко Н. – К., 1991.