Освітній аудит як складова процесу реформування вищої освіти України

На сучасному етапі розвитку цивілізованого суспільства, інтеграційні процеси, що відбуваються на європейському освітньому просторі, вимагають трансформування національної системи вищої освіти з урахуванням основних принципів Болонського процесу, ключовою позицією якого виступає якість вищої освіти. Механізми ліцензування та акредитації спеціальностей, програм, самого навчального закладу, а також контроль за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг і правил впровадження освітньої діяльності навчальним закладом є основними критеріями регулювання якості освітньої діяльності. Зазначені критерії здатні забезпечити як внутрішню, так і зовнішню оцінку на національному та міжнародному рівнях, зберігаючи при цьому повагу до автономії вищого навчального закладу, його академічних свобод. Щодо контролю за дотриманням ліцензійних умов надання освітніх послуг відповідно до своїх повноважень на підставі норм чинного законодавства постійно здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України. Але нині у розвитку системи освіти відбуваються значні зміни, на законодавчому рівні запропоновано нововведення, які мають змістити акценти в освіті на контроль за її якістю з наданням прозорості й об’єктивності. Таке реформування відбувається в межах Болонського процесу, при цьому важливо створити нову законодавчу базу, яка має унеможливлювати директивне втручання в діяльність освітніх організацій і сформувати легітимний простір їх функціонування через систему відповідних норм і правил.

Внаслідок змін, що відбуваються в системі освіті, виникла вагома необхідність в запровадженні інструменту державно-громадського механізму управління якістю вищої освіти, в створенні аудиторських агентств та застосуванні процедур для здійснення незалежної оцінки якості вищої освіти або освітнього аудиту, який сприяє вдосконаленню освіти і його подальшому розвитку.

Запровадження освітнього аудиту дозволяє вищому навчальному закладу:

• продемонструвати прихильність якості освітніх послуг і підготовки

фахівців;

• отримати незалежну оцінку якості освітніх програм і підготовки фахівців;

• отримати рекомендації щодо вдосконалення освітніх програм;

• публічно заявити про високий рівень якості підготовки фахівців;

• підвищити конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг;

• завоювати і зміцнити свої позиції на міжнародному ринку освітніх послуг;

• забезпечити і поліпшити працевлаштування випускників.

Для повного розуміння поняття «освітній аудит», перш за все необхідно визначити походження терміну «аудит».

Появу терміну «аудит» відносять до X-XI ст. для позначення процедур контролю (від латин. audio – чути, слухає; відповідно auditor – той, хто слухає, або той, кого слухають). В давньому Римі аудитори – люди, що перевіряють слова того, хто оголошує постанови влади. В середні віки в Європі грамотні й пісенні люди зустрічались досить рідко, й тому аудитором називали службовця, який мав вислуховувати звіти посадових осіб. В ті часи люди щиро вважали, що усна форма звіту навіть краще письмової оскільки будь-який документ можна підробити, а сказати неправду, коли на тебе дивляться суворі очі начальника-аудитора, неможливо чи значно складніше. У семінаріях аудитор – учень, призначений учителем перевіряти, як вивчили урок його товариші. Але «аудитор» може вживатися і як «прокурор». Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, в зв'язку з розвитком підприємництва. Аудит – це «... фінансовий аналіз, бухгалтерський контроль, ревізія фінансово-господарської діяльності підприємств, установ і організацій, що проводяться незалежними кваліфікованими у цих сферах (фахівцями. Головні вимоги до нього − бездоганна чесність, незалежність, професійна підготовка та використання сучасних контрольно-оцінних засобів і процедур" [1, с. 19].

Дещо інша, осучаснена дефініція цього поняття наводиться у електронній вільній енциклопедії: «Аудит – це незалежна перевірка з метою висловлення думки про достовірність. Слово «аудит» застосовується у світовій практиці для позначення перевірки. Під «аудитом» розуміють усяку виконувану незалежним експертом перевірку якого-небудь явища чи діяльності – тут розрізняють операційний, технічний, екологічний та інші різновиди аудиту. Окремі види аудиту близькі за значенням до сертифікації» [2].

Історія виникнення і розвитку аудиту в Україні вимірюється менш ніж 20-ма роками, що принесли багато здобутків, успіхів і розчарувань. Офіційне визнання обов’язкового аудиту відбулося у 1993 р., через два роки після проголошення незалежності України, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність». З тих пір кожен рік додавав щось нового до теорії та практики аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами.

Отже, розвиток аудиту в Україні можна поділити на три етапи:

• перший – 1987-1992 рр. – створення перших аудиторських структур;

• другий – 1993-1998 рр. – формування нормативно-правової бази аудиту в Україні;

• третій – 1999 р. – дотепер – діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.

Поняття "освітній аудит" в Швейцарії, Іспанії, Великобританії, Італії, Голландії трактується в термінах інструментального аудиту; Данії, Фінляндії, Норвегії – в термінах аудиту якості; Німеччині – в термінах системної акредитації [4, с. 97].

В Україні поняття «освітній аудит» в державно-управлінській та освітянській практиці майже не вживане. Навіть такі сучасні вітчизняні видання як «Державне управління та державна служба: словник-довідник» [3], «Енциклопедія освіти" [5] не містять трактування цього поняття у контексті застосування в освітній галузі, тому впевнено можна зробити висновок, що «освітній аудит» – новітнє поняття у вітчизняних (державно-управлінська, педагогічна) наукових галузях. В Україні освітній аудит є складовою частиною система менеджменту якості освіти (СМЯ) вищого навчального закладу.

У Російській Федерації освітній аудит – не нова процедура. Н. Єфремова визначає освітній аудит в сфері загальної середньої освіти як «оцінювання результатів навчальної діяльності спеціальними атестаційними службами, що мають сертифікат на проведення контрольно-оцінних процедур стандартизованими педагогічними вимірниками при дотриманні правил, встановлених законом про освіту або іншими нормативними документами» [1, c.20].

Отже, освітній аудит – систематична і аргументована діяльність з виміру якості умов, процесів перетворення (розвитку) умов і результатів спільної освітньої діяльності суб'єктів системи освіти з метою оцінки міри їх відповідності атестаційним і акредитаційним вимогам і вимогам освітніх стандартів і (або) вмісту освітніх програм. Це різновид експертизи, що здійснюється в рамках бюджетної або підприємницької діяльності групою експертів (аудиторів), що є аналітичним дослідженням причин виникнення актуальних проблем, які знижують якість освіти. За його результатом замовник отримує мотивований висновок (експертний висновок), який використовується при ухваленні рішень, направлених на вирішення виявлених проблем шляхом корекції умов.

Метою освітнього аудиту є вироблення практичних рекомендацій педагогам і керівникам освітньої організації щодо рішення виявлених проблем, стримуючих підвищення якості спільної освітньої діяльності суб'єктів системи освіти або досягнення стабільно високих показників якості освіти. Завданнями освітнього аудиту є:

- визначення міри відповідності ресурсів, динаміки процесів їх перетворення і кінцевих результатів спільній діяльності суб'єктів освітньої організації ліцензійним і акредитаційним вимогам, вимогам освітніх програм на основі єдиної системи критеріїв, показників і методик їх виміру системи оцінки якості освіти;

- виявлення за допомогою проблемно-орієнтованого аналізу протиріч, проблем і причин неузгодження поточного стану і запланованих результатів якості спільної освітньої діяльності суб'єктів системи освіти;

- вироблення рекомендацій по оперативній корекції умов і процесів освітньої діяльності з метою здобуття вищих результатів, відповідних цільовим орієнтирам освітньої організації протягом навчального року і на кожному етапі реалізації освітньої програми.

Освітній аудит може включати декілька типів перевірки:

• внутрішній аудит – систематична, така, що регулярно проводиться внутрішніми експертами (аудиторами) проміжна самоперевірка стану умов, динаміки їх розвитку і результатів діяльності освітньої організації протягом навчального року;

• зовнішній аудит – експертиза (перевірка) якості освітньої діяльності, яка здійснюється зовнішніми експертами;

• ініціативний аудит – експертиза якості, яка здійснюється добровільно за замовленням освітньої організації незалежним експертом (аудитором) або групою експертів (аудиторів) на основі укладеного договору в слушний для організації час з використанням заздалегідь обумовлених видів, часу і форм експертизи при дотриманні умов повної конфіденційності отриманих результатів.

Один з елементів внутрішнього освітнього аудиту − створення звіту про проведення аудиту і заповнення модуля збору даних про навчальний заклад. Звіт складається раз на п'ять років, і це пов'язано з тим, що проводиться раз на п'ять років процедурою державної акредитації. Зовнішній освітній аудит здійснюється не самим навчальним закладом, а сторонніми організаціями.

Залежно від предмету освітнього аудиту можна виділити різні його види:

• аудит умов (всіх або деяких);

• аудит процесів перетворення умов;

• аудит підрозділу;

• аудит освітньої програми;

• аудит системи оцінки якості освіти;

• аудит системи менеджменту якості (системний аудит), тощо.

Як зазначає Ю. Б. Рубін «Освітній аудит, як внутрішній, так і зовнішній, націлений на забезпечення гарантій якості у сфері професійної освіти. Однією з головних сторін, поза сумнівом, є споживачі. Держава як платник у разі бюджетної освіти і як інститут що проводить політику у сфері професійної освіти і зацікавлений в її успішній реалізації, - це одна зацікавлена сторона. Інша сторона - це працедавець. Хоча працедавець не завжди є платником але завжди є кінцевим споживачем випускників, і це надає йому право вважатися зацікавленою стороною. Зацікавленою стороною є також і самі освітні установи: працюючи на ринку освітніх послуг, вони зацікавлені в тому щоб заробляти і утримувати певні позиції, надаючи якісні освітні послуги» [6].

Таким чином, здійснений аналіз існуючого понятійно-категорійного апарату дає нам підстави визначити поняття «освітній аудит у сфері вищої освіти», як процедуру здійснення незалежними акредитованими експертами перевірки та оцінювання (з послідуючим декларуванням гарантованої достовірності професійного судження) діяльності вищого навчального закладу у цілому, досягнення заявленого ним рівня якості вищої освіти та її гарантій, освітніх стандартів, відповідно до яких формуються професійні, ділові та особистісні компетенції студентів і забезпечується їхня конкурентоспроможність у освітньому просторі.

Об'єктами освітнього аудиту у вищому навчальному закладі можуть бути: зміст освіти, освітні програми, технології навчання, управління освітнім процесом, використання наукових основ у системі управління персоналом, наукова діяльність ВНЗ, ефективність освітньої діяльності відокремлених підрозділів вищих навчальних закладів та інше [7]. Мусимо визнати, що суб'єктів освітнього аудиту в Україні офіційно не існує, ними мають стати якнайшвидше створені незалежні інституції, що мають право на здійснення відповідних аудиторських процедур. Для цього доцільно проаналізувати існуючий закордонний досвід та визначитися в умовах і можливостях його застосування в нашій державі.

Література:

1. Ефремова Н. Ф. Образовательньїй аудит качества учебного процесса и его результатов / Н. Ф. Ефремова // Стандартьі и мониторинг в образовании. — 2004. — № 5. — С. 19-22.

2. Википедия: Свободная знциклопедия [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// www.wikipedia.org./ wiki/Аудит

3. Державне управління та державна служба : Словник-довідник / Уклад. О. Ю. Оболенський. — К. : КНЕУ, 2005. — 480 с.

4. Рубин Ю. В. Современное образование: качество, стандарть, инструменть: монография / Ю. Б. Рубин. — 2-е изд. — М. : Маркет ДС, 2009. — 336 с.

5. Енциклопедія освіти /Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 1040 с.

6. Ю. Рубін «Развитие системы внешнего обрахзовательного аудита и его особенности в организации e-learning»// журнал Высшее образование в России 11/08- стр. 45

7. Івахненков С.В. Автоматизація аудиту в Україні та світі: підходи і програмне забезпечення // Аудитор України. – 2007. – №3. – С.19–24.