СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ

Динамічні зміни життя, оновлення інформації та великі темпи її нагромадження зумовлюють потребу в таких членах суспільства, які здатні гнучко і оперативно адаптуватися до нових вимог, адекватно реагувати на нові виклики, навчатися впродовж усього життя розвиватися і творити.

Тому нині перед освітянами стоїть завдання - формування в молодих українців таких якостей, як:

• прагнення до навчання впродовж усього життя;

• постійний пошук найкращих шляхів розв’язання життєвих проблем;

• готовність своєю фаховою працею закласти підмурівок власного соціального успіху і зробити внесок у громадську державну справу.

Відомо, що основною формою організації навчальної діяльності були класно-урочна система, і освітня модель, що базувалася на пріоритеті простого засвоєння і відтворення інформації. Сьогодні вони перестали задовольняти потребу суспільства, застаріли й потребують вдосконалення.

Як же провести сучасне заняття? Як донести сьогодні, в наш нелегкий у всіх відношеннях час, ази науки? Тільки шляхом активності, самостійності студентів, тільки шляхом пошуку нових форм і методів навчання, тільки шляхом високої вимогливості до себе.

Треба зібрати найкращі ідеї, які були вже втілені, і взагалі застосовувати те, що найбільше відповідає нашим потребам, специфіці навчального закладу. [3; с.5].

Викладач повинен пам’ятати, що в душі студентів борються різні мотиви. Наприклад, намагатися слухати викладача і бажання

тихенько з сусідом поговорити або просто помріяти. Завдання викладача – не примушувати вчитися, а заохотити. Досягти цього можна лише вмілою організацією навчального процесу.

Кожен з викладачів старається «втиснути в голови студентів якнайбільше матеріалу», а це призводить до втоми, природної протидії… Основою на заняттях повинно стати не екстенсивне завантаження студентів якомога більшим обсягом матеріалу, а інтенсивний розвиток його здібностей. «Людський розум, за висловом Плутарха, не глек для рідини, а вогонь, який треба запалити.»

Запалити такий вогонь треба з перших хвилин аудиторної роботи. Студентів треба зацікавити, показати, що моя дисципліна цікава, захоплююча. А для цього треба бути зібраним, спостережливим, уважним. Але і не секрет, що зміст навчального матеріалу, мабуть з любої дисципліни, не може бути завжди цікавим. І тут на допомогу приходять різні прийоми і методи. Так, з з метою зацікавлення до теми, зразу ж після дзвоника, можна розповісти якийсь інтригуючий матеріал з даної теми. Наприклад, при вивченні питання «Діагностування вад розвитку людини та їх корекція», можна розповісти інтригуючий матеріал (4 січня 1950 року в одній із московських лікарень у Катерини Кривошляпової проходили важкі пологи. Довелося зробити кесарів розтин. Лікар, побачивши новонароджених, ледве стримав крик жаху. Мати, побачивши своїх дітей, два роки провела в психіатричній лікарні в

стані важкої депресії.) Студенти, затаївши подих, уважно слухають, а що ж далі? Отже, уже з перших хвилин заняття вони включилися в роботу. Вміння кількома реченнями заінтригувати, зацікавити студентів до роботи слід віднести до сучасних технологій навчання.

Для подальшої підтримки уваги до нового матеріалу, важливо зберегти в собі інтерес до того, що розповідаю. Лекцію треба давати емоційно, а не монолітно. Викладач повинен переживати разом з групою про те, про що він розповідає. Тоді студенти почнуть відчувати в словах викладача привабливу щирість, яка допомагає зрозуміти найскладніші ази науки. [1; с.7] Не дивно, що емоційність викладання є однією з вимог сучасної дидактики. Викладачеві не варто захоплюватися лише своїми знаннями, більше приділяти уваги думкам і почуттям студентів. Лекція – це не «сольний номер» викладача, а дружна бесіда, ефективність якої залежить від його майстерності, вміння спілкуватися, здатності до діалогу. Потрібно постаратися створити такі умови для студентів, щоб вони зрозуміли, що без уміння думати, обговорювати, чути і бачити, їм не відчути своєї успішності, компетентності, інтелектуальної спроможності. Отже, збудити інтерес до теми, до дисципліни ще замало, його треба розвинути, підтримати і зробити стійким.

Дуже часто можна побачити таку картину, коли студент відповідає, а потім зупиняється, тому що забув. І варто викладачеві підказати слово, або символ як студент знову відповідає. Виходить, що студент зупинився при відповіді на «слизькому місці», і якщо на таких місцях поставити маяки, опори,

то студент буде відповідати красиво, змістовно, не думаючи, а що ж далі.

Складання опорного конспекту – це клопітна робота. Опорний конспект повинен бути на запам’ятовування і простим відтворення, щоб опори можна було легко і швидко зобразити на дошці, в конспекті і при цьому не вимагаються вміння добре малювати. Студенти повинні осмислити, що вивчити або скласти таку «картинку» легко і тоді вони з охотою будуть працювати з конспектом.

Як зазначав В. Ф. Шаталов, «використання опорних конспектів полягає у викладенні навчального матеріалу таким чином, щоб на основі логічних зв’язків навчальний матеріал став доступним, закарбувався у довготривалій пам’яті». [6; с.25]

Використання опорного конспекту дає змогу оперувати образами, яких у даний момент немає в полі сприймання. Опорні конспекти формують в уяві асоціації із сигналами, які збуджують і спрямовують на себе діяльність.[6; с.25] Не секрет, що першокурсники не вміють належним чином працювати з літературою, часто переписують все підряд, що дуже важко та малоефективно. І тут їм на допомогу приходить опорний конспект.

Вважаю, що при вкладені теми інновація представлена опорним конспектом.

Всезростаючий інтерес молоді до євро-американських фільмів відсунув питання патріотизму, естетичного, морального виховання

на другий план. Тому нам потрібно так працювати, щоб дані питання цікавили молодих людей аж ніяк не менше, ніж їх фільми.

В звичайній сірій буденності не вистачає поетичного образу. Одним із засобів зацікавлення є використання живопису. Так, в своїй практиці, при вивченні тем з біології, використовую репродукції картин української народної художниці Катерини Білокур. Добираючи картину, враховую, щоб зображене на ній, було пов’язане з темою, щоб було якомога менше стороннього.

Такими картинами можуть бути картини Катерина Білокур «Снідання», «Квіти і буряки», «Богданівські яблука», «Цар Колос», «Натюрморт», «Квіти за тином» і ін.. Тут можна вдало поєднати мистецтво і науку. Таке поєднання розвиває розумові сили, пізнавальні інтереси, підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу, формує почуття патріотизму, гордості за українську народну художницю.

Використання живопису при викладанні біології сприяє і інтелектуальному розвитку, адже наші діти дуже мало цікавляться мистецтвом, літературою.

Інтеграція науки і мистецтва – річ здається недосяжна, але це одна із стежинок, по якій можна назавжди покинути безплідний світ духовності. Ця тема невичерпна. Біологи, хіміки навіть в речовині, процесі, що досліджують, повинні бачити красу, досконалість, гармонію.

Навчаючи, ми повинні вносити естетичні засоби в життя молодих людей, почуття патріотизму, зробити життя духовним,

багатим і цікавим. Тому пропоную лише трохи заглянути в храм науки, де картини Катерини Білокур окрилюють нас, а наука вселяє в серця впевненість і формує особистість.

Одним із найважливіших чинників інтенсифікації навчального процесу є використання сучасних технічних засобів, передусім комп’ютера. Використовуючи комп’ютерні технології за короткий час можна: демонструвати, експериментувати, показувати недоступне, провіряти лабораторні і практичні, здійснити контроль, допомогти у підготовці рефератів, творчих робіт, підвищити статус викладача [5; с.34]

Література:

1. Буринська Н. Як зробити навчання хімії цікавим // Біологія і хімія в школі – 2006. № 5

2. Волков Н.П. Педагогіка. – К.: ВЦ «Академія», 2001.

3. Мельниченко Л.І. Використання інтерактивних технологій на уроках хімії // Хімія. – 2010 - № 3

4. Пометун О, Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – К.: Вид-во А.С.К., 2004. – 192с.

5. Сіпчук І. Дидактичні можливості інформаційних технологій у навчанні біології // Біологія і хімія в школі. – 2006. - №5.

6. Кучеров І. Допоможіть учням опанувати біологічні поняття // Біологія і хімія в школі. – 2005. - №3.

7.Шаталов В.Ф. Учить всех, учить каждого // Пед. Поиск /

Сост. И. Н. Баженова. – М.: Педагогика, 1988.