ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ КУРСУ МАТЕМАТИКИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Завданнями розбудови національної системи освіти й науки як основи становлення особистості, суспільства, держави відповідно до Закону України «Про освіту», Державної програми «Вчитель», Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті» є розвиток творчого потенціалу дітей і молоді, формування у них логічного й критичного мислення, виховання до самореалізації.

Мислителі, починаючи ще з Аристотеля, відмічають педагогічну спрямованість логіки. Цю думку поділяв і видатний педагог К.Д. Ушинський, який розглядав логіку як одну із основ педагогіки. Він підкреслював, що доки логіка не стане на належне місце, відбуватиметься «сумна плутанина понять».

Роль навчання в розвитку логічного мислення й основні методологічні положення з виховання логічної культури досліджувалися Ю.М. Калягін, І.І. Маркушевич, А.М. Пишкало, С.Й, Шварцбурд і ін.

Зауважимо, що питанню навчання молодших школярів логічним задачам приділяв у своїх роботах найвідоміший вітчизняний педагог В. Сухомлинський. Суть його міркувань зводиться до вивчення й аналізу процесу рішення дітьми логічних задач, при цьому він дослідним шляхом виявляв особливості мислення дітей. Сухомлинський спостерігав за ходом мислення дітей, і спостереження підтвердили, «що насамперед треба навчити дітей охоплювати думкою ряд предметів, явищ, подій, осмислювати зв'язки між ними... Вивчаючи мислення тугодумів, я усе більше переконувався, що невміння осмислити, наприклад, задачу - наслідок невміння абстрагуватися, відволікатися від конкретного. Треба навчити хлопців мислити абстрактними поняттями».

Проблема розвитку логічного мислення школярів є особливо актуальною у наш час. У наш час проблемою займається А.М. Акселюком, Н.М. Бібік, О.Я. Савченко, Н.Ф. Скрипченко та ін. Адже саме зараз, як ніколи, нашій країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, які вміють творчо мислити. На жаль, сучасна школа ще зберігає застарілий підхід до засвоєння знань. Доволі часто навчання зводиться в основному лише до запам'ятовування і відтворення прийомів дій, типових способів розв'язування завдань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих же дій відвертає потяг до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово втрачають здатність до творчості.

Мета сучасної школи — навчити молодих людей самостійно здобувати знання, знаходити найоптимальніші вирішення певної проблемної ситуації, аргументовано відстоювати власну позицію, чітко висловлювати свою думку, мати розвинені комунікативні здібності. Як відомо, окремі навички мислення формуються стихійно, якщо людина має достатньо багатий життєвий досвід. Проте такий досвід відсутній у більшості учнів. Учні не отримують навичок мислення автоматично. Молода людина має пройти через систематичний процес аналізу та критичної рефлексії, їй необхідно мати досвід обробки інформації, продукування оригінальних ідей. Цей процес не лише допоможе учням під час роботи з інформацією в школі, але й стане основою для подальшого незалежного логічного мислення та розмірковування. Бо вміння просіювати інформацію, перевіряти її на предмет достовірності та вагомості, ігнорувати нерелевантну знецінену інформацію необхідні сучасній людині для досягнення успіху в світі, який швидко змінюється.

Можна виділити основну мету школи, яка полягає у формуванні в учнів вмінь керувати процесами творчості: фантазуванням, розумінням закономірностей, розв'язанням складних проблемних ситуацій.

Логіка – наука про мислення. Назва її походить від грецького слова logos – “думка”, “слово”, “закон”. Термін “логіка” вживається також для позначення закономірностей об’єктивного світу, для позначення строгості, послідовності, закономірності процесу мислення (“логіка мислення”, “логіка міркування”).

Питання розвитку мислення учнів завжди знаходилося у центрі уваги психологів (П.Блонський, А.Брушлінський, Л.Виготський, П.Гальперін, В.Давидов, О.Дусавицький, Я.Пономарьов, С.Рубінштейн) і педагогів (Л.Занков, І.Лернер, В.Паламарчук, М.Скаткін, В.Сухомлинський). На думку Є. Ревіна, мислення - це найвищий ступінь пізнання людиною дійсності. Чуттєвою основою мислення є відчуття, сприйняття і уявлення. Через органи чуття, які є єдиними каналами зв'язку організму з навколишнім світом, поступає в мозок інформація. Зміст інформації переробляється мозком. Найбільш складною (логічною) формою переробки інформації є діяльність мислення. Вирішуючи розумові та життєві задачі людина міркує, робить висновки і тим самим пізнає суть речей і явищ, відкриває закони їх зв'язку, а потім на цій основі перетворює світ. Мислення тісно пов'язане з відчуттям і сприйняттям, і формується на іх основі. Перехід від відчуття до думки є складним процесом, який складається у виділенні і відокремленні предмета чи його ознаки, та відокремленні від конкретного, і встановленні загального для предметів.

Мислення активізується тоді, коли у людини виникають питання, на які не можна отримати відповідь шляхом сприйняття об'єктів, відтворення вже відомого про них. Моментом мислення є постановка запитань: "Що це?", "Чому так?", "Хто винен?", "Що робити?", тому розвиток логічного мислення дитини - це процес переходу мислення з емпіричного рівня пізнання (наочно-дійове мислення) на науково-теоретичний рівень (логічне мислення), з оформленням структури взаємопов’язаних компонентів, прийомів логічного мислення (логічні уміння), які забезпечують цілісне функціонування логічного мислення [3; с. 47].

Мислення, як підкреслює О. Савченко, – це опосередковане та узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їх суттєвих зв'язках і відношеннях [4; с. 324]. Саме у процесі розумової діяльності людина пізнає навколишній світ за допомогою особливих розумових операцій.

Основні структури мислення формуються в 5 – 11 років. Тому логічну підготовку дитини потрібно здійснювати з початкової школи. Мислення людини не тільки включає в себе різні операції, але і протікають на різних рівнях, у різних формах, що в сукупності дозволяє говорити про існування різних видах мислення: теоретичного (понятійного, образного) та практичного (наочно-образного, наочно дійового).

Зауважимо, що перераховані види мислення виступають одночасно і як рівні його розвитку. Теоретичне мислення вважається більш досконалим, ніж практичне, а понятійне представляє собою більш високий рівень розвитку, ніж образне.

Підкреслюючи значення математики у вихованні логічного мислення, вчений виділяє загальні положення організації такого виховання: тривалість процесу та повсякденне здійснення виховання культури мислення; неприпустимість помилки у логіці викладу; залучення дітей до удосконалення свого мислення, особистісно значуще завдання для дітей; включення в зміст навчання системи теоретичних знань про способи орієнтування в виконанні розумових дій.

У процесі навчання продовжує розвиватися логічне мислення школяра - його вміння запам’ятовувати хід думки, а не слова. Ця навичка знаходиться в тісному зв’язку з подальшим розвитком абстрактного та мовного мисленням. Психологи зазначають, що особливі можливості для тренування логічного мислення відкриваються в дитині десь у дев’ятирічному віці.

Щоб учні легше усвідомлювали зв’язки й залежності між числами задачі, потрібні спеціальні завдання функціонального змісту, які поділені на три групи:

- вправи (з використанням аналогії, на виключення зайвого, з ланцюжком слів, на розрізання фігур, на складання фігур із паличок, на відновлення цифр, про числові вирази і дії);

- задачі (на рівний розподіл предметів, на вагу та зважування, геометричні, на кмітливість, з природним сюжетом, з логічним навантаженням, економічного змісту);

- нетрадиційні форми (анаграми, лабіринти, кросворди).

Рішення завдань - вправи, що розвивають мислення. Мало того, вирішення завдань сприяє вихованню терпіння, наполегливості, волі, сприяє пробудженню інтересу до самого процесу, пошуку рішення, дає можливість випробувати глибоке задоволення, пов'язане з вдалим рішенням. Сам процес вирішення завдань при певній методиці робить досить позитивний вплив на розумовий розвиток школярів, оскільки він вимагає виконання розумових операцій: аналізу і синтезу, конкретизації і абстрагування, порівняння, узагальнення. Так, при вирішенні будь-якої задачі учень виконує аналіз: відокремлює питання від умови, виділяє дані і шукані числа; намічаючи план рішення, він виконує синтез, користуючись при цьому конкретизацією (подумки малює умову задачі), а потім абстрагуванням (відволікаючись від конкретної ситуації, вибирає арифметичні дії); в результаті багаторазового рішення завдань будь-якого виду учень узагальнює знання зв'язків між даними і потрібним в завданнях цього виду, в результаті чого узагальнюється спосіб розв'язання задач цього виду.

Логічні вправи суттєво допомагають вчителеві розвинути в учнів усі мисленєєві операції, пошуково-перетворювальний стиль мислення, виховати мотивацію досягнення успіху, необхідну кожному як у навчанні, так і в житті. Діти, які вивчають логіку, відрізняються від своїх однолітків глибшим розумовим розвитком, культурою мовлення – висловлюють думку мовними засобами чітко, точно, послідовно і переконливо, у них сформовані такі якості мислення, як самостійність, глибина думки, критичність, гнучкість, допитливість [6; с. 28].

Навчання математики має сприяти формуванню культури мислення молодших школярів, а саме:

• дослідницькому інтересу, прагнення до пошуку;

• аналітичності розуму, логічного мислення;

• якостей мислення: гнучкості, самостійності, критичності;

• інтелектуально-творчих умінь: планувати свої дії на декілька кроків вперед, розмірковувати, знаходити конструктивні рішення проблеми.

В наш час, при використанні комп’ютера та появі нових технологій, діти особливо потребують розвитку гнучкого та логічного вміння мислити.

Для розвитку мислення учнів доцільно використовувати комп’ютер, але в залежності від віку і рівня розумового розвитку учнів. Систематичне і цілеспрямоване використання новітніх інформаційних технологій у процесі навчання математики створює необхідні умови для інтенсифікації пізнавальної діяльності та гуманізації навчального процесу, інтеграції навчальних предметів, диференціації навчання, сприяє наданню навчальній діяльності дослідницького характеру, розкриттю та підвищенню рівня математичної та інформаційної культури учнів. Навчальний процес повинен орієнтувати на практичну спрямованість знань, умінь та навичок молодших школярів, дотримуючись принципу особистісно-зорієнтованого навчання, виконання системи вправ, визнання учня як суб’єкта процесу навчання, врахування і розвиток його мислення, гуманізація процесу навчання за рахунок педагогічної системи “вчитель-учень”. Саме тому, на уроки математики необхідно включати різні спеціальні завдання: логічні задачі, завдання на розвиток критичного мислення; комбіновані завдання на тренування уваги, асоціативності і логічного мислення; задачі з інформаційним, економічним та природничим змістом, задачі-жарти, задачі-вірші, ребуси, головоломки, геометричні задачі, які дають змогу зацікавити дітей, підвищують ефективність вивчення навчального матеріалу, сприяють розвитку дитини, розвиває пам’ять, увагу, уяву, логічне мислення, формують культуру мисленнєвої діяльності дитини.

Таким чином, логічне мислення - це вид мислення, сутність якого полягає в оперуванні поняттями на основі законів логіки, їх зіставленні та співвіднесенні з діями, або ж сукупність розумових логічно достовірних дій або операцій мислення, які пов’язані причинно-наслідковими закономірностями та дозволяють узгодити знання з метою опису і перетворення об'єктивної дійсності.

Отже, саме тому, розвиток логічного мислення – багатоаспектна система розумової підготовки, яка передбачає планомірне, цілеспрямоване ознайомлення учнів з основними властивостями предмету світу (форма, колір, кількість, просторове розташування, орієнтування в часі).

Література:

1. Бриж Н. „Розвиток творчих можливостей школярів” //Початкова школа, 2008. №2 – с.19-23.

2. Задорожний К.М. Активні форми і методи навчання. Монограф - Харків „Основа”, 2008. – 108 с.

3. Левитес В.В. Задания для развития логического мышления: учеб. пособие для первого класса четырехлетней начальной школы. Монограф – Мурманск: Полиграфист, 2006. –105 с.

4. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. — К.: Ґенеза, 1999. – 404 с.

5. Маслюк Л. Як навчити мислити кожну дитину. //Початкова освіта, 2006. - №1- с.46.

6. Мельник О. Інтелектуальна гра з логіки. //Початкова школа, 2006. -

№11 – с.27-31.