МОБІЛЬНІСТЬ ЯК ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНА ЯКІСТЬ КЕРІВНИКА ЗАКЛАДУ ОСВІТИ

Сучасне динамічне суспільство потребує фахівця, здатного швидко адаптуватися до складних умов соціальної і професійної дійсності, самостійно й відповідально приймати рішення, зорієнтованого на успіх та постійне самовдосконалення. Саме мобільність є одним із невід’ємних показників соціальної та професійної зрілості суб’єкта і тією особистісною характеристикою, що засвідчує внутрішню готовність людини до якісних змін, перетворень.

Аналіз наукового фонду з проблеми формування професійно мобільного керівника НЗ засвідчує, що вона є порівняно новою, хоч у літературі вже намітилися основні напрямки її розгляду (філософський, соціологічний, психологічний, педагогічний). Так, у межах філософського напряму професійна мобільність здебільшого розглядається як системно-інтегративна характеристика, що детермінує загальний фаховий розвиток і становлення професійно успішної людини (К.Попер, І.Пригожин, К.Роджерс, І.Фролов та ін.). Соціологічний контекст вивчення окресленої проблеми здебільшого пов’язаний із аналізом управління процесами мобільності населення (Л.Сорокіна, В.Суровнева та ін.), виокремленням різних видів мобільності (соціальна, соціально-професійна, соціокультурна, трудова, академічна тощо), акцентуалізацією саме для сучасного етапу суспільного розвитку (, І.Василенко, Н.Коваліско, М.Лукашевич та ін.) - соціальним переміщенням (П.Блау, О.Данкен, С.Ліпсет, П.Сорокін та ін.), обгрунтуванням «каналів» професійної мобільності, серед яких домінантним виділяється освіта (Вершиніна, О.Посухова та ін.) тощо. Більшість проведених психологічних досліджень містять нові психологічні факти щодо професійного становлення конкурентноспроможного фахівця (А.Маркова, В.Семиченко, В.Тихонович та ін.), де однією із визначальних характеристик виступає професійна мобільність, структурними ж компонентами вважається готовність як сукупність професійно важливих компетенцій і адаптивність, що визначається наявністю адаптивно важливих особистісних якостей.

У суто педагогічному доробку науковців (Л.Горюнова, Б.Ігошев, О.Нікітіна та ін.) містяться підходи до вивчення процесу формування професійної мобільності керівників закладів освіти у процесі їхнього навчання у НЗ (М.Пазюкова); в системі додаткової професійної освіти керівних ланок педагогів (Л.Амірова, Т.Большакова та ін.). Наявними є напрацювання дослідників, де соціальна і професійна мобільність розглядаються у контексті компетентнісної парадигми (І.Гришина, Л.Овчарук, Л.Петровська, А.Реан та ін.). Аналіз педагогічних досліджень засвідчує, що йдеться лише про постановку проблеми формування професійної мобільності вчителя, а виявлені характеристики феномена «професійна мобільність» тільки «теоретично конституйовані» (Б.Ігошев), дискусійні і потребують спеціального та всебічного вивчення.

Щодо визначення своєрідності процесу формування професійної мобільності саме керівника закладу освіти, то вона ще не виступала предметом наукового пошуку. Натомість окреслена особистісно- професійна якість керівника НЗ є вирішальною з огляду на своєрідність його функціональної ролі і може бути простежена, принаймні, у трьох площинах. По-перше, саме керівник НЗ є особистістю, що приймає рішення щодо подальшого розвитку навчального закладу. По- друге, традиційно керівник навчального закладу повинен знати більшу кількість різнопрофільних навчальних дисциплін. По-третє, неодмінними атрибутами, що пов’язані зі специфікою професійної діяльності сучасного керівника навчального закладу, є вірогідність роботи як в умовах традиційної, багатоступеневої, так і авторської, спеціалізованої школи (школа - інтернат, з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів). Керівник навчального закладу виконує також вирішальну особистісно-професійну роль у педагогічному сприянні соціалізації учнів та студентів через мобільний і компетентний зв’язок з ними. Досвід переконує в тому, що управління педагогічним колективом, будучи різновидом соціального управління, з одного боку, передбачає організацію навчально-виховного процесу, а з другого- складну міжособистісну взаємодію, спрямовану на задоволення потреб, мотивів, цілей учасників управлінського процесу.

Здійснений нами аналіз провідних наукових підходів до проблематики мобільності дає підстави розглядати мобільність як підґрунтя ефективного реагування особистості на «виклики» сучасного суспільства, що забезпечує гнучку орієнтацію й діяльнісне реагування в динамічних соціальних і професійних умовах, готовність до змін та її реалізацію у своїй життєдіяльності. Багатомірність досліджень пов’язана із багатозначністю визначень і трактувань мобільності (соціальна, професійна, культурна, трудова та ін.) у науковій літературі.

Мобільність починається з готовності керівника НЗ до змін на трьох рівнях: на рівні якостей особистості (відкритість до змін, здатність до самопізнання, самокритичність, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність); на рівні характеристик діяльності (уміння прогнозувати, досягати успіхів, гнучкість, креативність); на рівні процесів професійного розвитку, самовдосконалення (чітке уявлення про своїможливості (ідеальні і реальні), уміння співвідносити реальну ситуацію на ринку праці зі своїми цілями, мобілізувати зусилля на зміну ситуації, передбачення можливих результатів (розширення компетентностей, зміна професійних орієнтацій, життєдіяльності тощо, готовність до змін).

Аналіз змістовного навантаження поняття «професійна мобільність» дозволяє розглядати його як одну із сутнісних характеристик людини, що проявляється у професійній діяльності, важливу складову професіоналізму керівника, його професіоналізації - «формування позиції, інтеграції особистісних і професійних якостей у процесі виконання обов’язків», як відображення процесу «саморозвитку людини протягом життя, в межах якого відбувається становлення специфічних видів суб’єктної активності особистості на основі розвитку й структурування сукупності професійно орієнтованих характеристик, що забезпечують реалізацію функцій пізнання, спілкування і регуляції в конкретних видах діяльності та на різних етапах професійного шляху» [4, с. 13 - 14].

В контексті окресленого підходу до сутності професійної мобільності педагога доцільним є акцентування на її поліфункціональності. По-перше, призначення професійної мобільності керівника полягає в актуалізації розвитку внутрішніх механізмів людини, передусім її готовності (до дії, вчинку, прояву активності, емоційно-вольових зусиль тощо), як системи професійно важливих компетенцій і адаптивності, що визначається сукупністю адаптивно важливих особистісних якостей. По-друге, професійна мобільність впливає на діяльність спеціаліста, спричиняє зміни у ставленні до результатів своєї праці відповідно до вимог часу, в самооцінці, активізації процесу перетворення, новому баченні себе у професії.

Слід зауважити на тому, що у площині професіоналізації фахівця професійна мобільність є «складним процесом взаємодії потреб, інтересів, стимулів..., настанов, ціннісних орієнтацій і мотивів. Наслідком цього є певний тип мобільної поведінки...» [1; с.56] керівника. Сказане дає підстави стверджувати, що професійна мобільність - складне системне утворення, інтегративна якість особистості та діяльності керівника, що формується і виявляється в процесі професійної підготовки, перепідготовки, самовиховання та творчої самореалізації фахівця, тобто розуміється як можлива стратегія професіоналізації педагогічних кадрів у контексті стандартизації освіти. Мобільність керівника НЗ проявляється при цьому в його творчому самовираженні як цілісної особистості, як самопрезентація (учням, батькам, колегам, органам державної влади), взаємодія, співтворчість із вихованцями та соціумом у цілому (через конструктивно-створювальну, креативну діяльність у професії і житті).

Професійно мобільний керівник НЗ— це самоактуалізована особистість. Самоактуалізація (від лат.actualis- дійсний, справжній за визначенням А.Маслоу, - прагнення людини до більш повного виявлення і розвитку своїх можливостей... Це неперервна реалізація потенційних можливостей, здатностей і талантів, як звершення своєї місії, покликання..., як безупинне прагнення до єдності, інтеграції чи внутрішньої синергії людини [5; с.32]. Означене підґрунтя самоактуалізації можна розглядати своєрідним «пусковим механізмом», який забезпечує можливість активізації особистісного потенціалу вчителя та керівника навчального завладу, набуття ним ознак професійної мобільності [3; с.32].

У ракурсі окресленої компоненти можна зауважити, що керівник НЗ, відкритий до іновацій, - особистість, котра прагне досягти успіхів у професії, кар’єрного зростання і матеріального добробуту, є професійно мобільним. При цьому акцент можна зробити на тих характеристиках професійно мобільного керівника НЗ, оволодіння якими сприяє його самоактивізації (спонукання щодо реалізації запланованого) і, власне, забезпечує успіх у педагогічній праці: самомотивація, що базується на бажанні досягти професійного успіху («Я хочу бути успішним, ефективним, мобільним»); професійна гнучкість (уміння контролювати себе, оперативність, динамічність, зрілість педагогічної свідомості); наполегливість у досягненні цілей; самостійне вирішення нетипових проблем; орієнтованість на результат; швидкість адаптації при зміні педагогічних ситуацій; формування міжособистісних стосунків у різновіковому колективі; ініціювання розв’язання нових завдань, що підтверджує професійну придатність керівника НЗ, його конкурентоспроможність.

Діяльність керівника сучасного НЗ спрямована перш за все на вивчення педагогічного колективу, що є основою для створення ефективного механізму управління; поділ і кооперацію праці керівників НЗ, що є основою організації діяльності керуючої системи; раціональну організацію особистої праці керівника НЗ, що є умовою підвищення його ефективності, а також на самооцінку результативності організаційно-педагогічної діяльності, що є основою її самовдосконалення. 

Для аналізу особистих якостей, які мають вирішальне значення для керівника, можна виділити психологічні, професійні та соціальні групи, що зумовлює принципову вагу системного підходу до особистості керівника сучасного НЗ. При цьому є наявними значні розбіжності між позитивним сприйняттям керівника навчального закладу підлеглими, вищим керівництвом та державними органами управління освітою в Україні. Підлеглі покладаються на керівника в вирішенні питань, тому більш важливими вважають психологічні якості для створення атмосфери, в той час як вище керівництво та органи влади очікують від успішного керівника усього спектру якостей- від професійних до суто психологічних. Більш за все мобільність представлена в якостях, які очікують від керівника органи державної влади. Це може розглядатись як прояв того, що освітній простір в сучасній Україні стрімко змінюється, і необхідно швидко адаптуватись та розвиватись для здійснення освітніх функцій на сучасному рівні.

Сучасний керівник НЗ- це керівник , що сповідує принципи гуманності, професійності та активної життєвої позиції. Саме останній феномен, разом з потенційною та реальною готовністю до дій з метою навчання та виховання учнів сприятиме повноцінному динамічному розвитку навчального закладу в цілому та усіх учасників педагогічного процесу зокрема, актуалізуючи мобільність як особистісно- професійну якість керівника-менеджера.

Література:

1. Дьяченко М. И. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях: психологический аспект / Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А., Пономаренко В. А.- Минск: Университетское образование, 1985,- 206 с.

2. Енциклопедія освіти [гол.ред. В.Г.Кремень]. К.: Юрінком Інтер, 2008 - 1040с.

3. Конаржевский Ю. А. Менеджмент и внутришкольное управление / Ю. А. Конаржевский. - М.: Центр «Пед. поиск», 2000.

4. Краткий словарь по социологии / [под общ. ред. Д.М.Гвилилани, Н И.Лапина; сост. Э.М.Коржева, Н.Ф.Наумова] М.: Политиздат, 1988 .- 479с.

5. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы [пер. с англ.] / А.Маслоу - М.: Смысл, 1999,- 425с.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук Кічук Надія Василівна