ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ЕКОНОМІКИ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Набуття професії передовсім має передбачати розвиток особистості майбутнього фахівця зі сформованими життєвою та професійною позицією і системою фахово-педагогічних настанов.

Беручи участь у навчально-професійній діяльності, студент набуває адекватних професійних уявлень та зростання потенціалу власних можливостей, відповідно, має змогу їх активно розвивати.

Мета статті: на основі проаналізованих наукових джерел, ураховуючи досвід роботи у виші та специфіку підготовки економістів, дослідити значущі аспекти формування комунікативної компетентності економістів-бакалаврів – майбутніх викладачів економіки у процесі навчання.

Цікавими в аспекті нашого дослідження є проблеми, які нині досліджуються науковцями. Так, Л. Дибкова розкрила способи реалізації індивідуального підходу у формуванні професійної компетентності майбутніх економістів; Л. Сікорська дослідила структуру, зміст та процес формування комунікативних умінь майбутніх менеджерів у процесі вивчення іноземних мов; Н. Замкова визначила механізми формування професійних якостей майбутніх менеджерів.

Як доводить аналіз наукової літератури, зміст підготовки майбутнього економіста має бути зорієнтовано на формування знань, умінь, навичок, які забезпечать ефективність у таких напрямках навчально-професійної діяльності: здійсненні ефективної комунікаційної взаємодії в умовах професійного середовища (А. Карпов); компетентному розв’язанні професійних завдань (А. Кирсанов); психологічному налаштуванні на діяльність в умовах конкуренції та нестабільності на ринку праці (Ф. Гайсин, Ф. Фаізов); самостійному прийнятті рішень, критичному оцінюванні результатів своєї діяльності, гнучкому внесенні коректив (Н. Ничкало); оволодінні іншою професією, самостійному навчанні та поповненні знань, орієнтованих на особистісний професійний розвиток (О. Грішнова, П. Смоловик); мобільному переході з економічної діяльності на іншу (М. Д’яченко, Л. Кандибович).

Оскільки головною парадигмою економічної освіти є розуміння того, що економічний розвиток суспільства зумовлений характером життєдіяльності людини, світоглядом і поведінкою та передбачає розуміння закономірностей формування і розвитку відтворювальних процесів на мікро- та макрорівнях, уважаємо за необхідне закцентувати увагу на пріоритетних аспектах розвитку економічної освіти, визначених Концепцією розвитку економічної освіти в Україні, до яких належать:

• ступенева підготовка фахівців економічного спрямування;

• оптимізація структури спеціальностей та спеціалізацій;

• оптимізація мережі вищих навчальних закладів;

• удосконалення економічної підготовки фахівців у неекономічних вишах;

• підвищення конкурентоспроможності випускників та розвиток системи їх працевлаштування;

• вдосконалення фінансово-економічного механізму функціонування вишів;

• інтеграція вищої економічної освіти у світовий простір [4; с. 4 – 5].

Сучасна система підготовки економістів у виші грунтується на галузевих стандартах вищої освіти (ГСВО) Міністерства освіти і науки України, які визначають освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) випускників певних напрямків; установлює професійне призначення й умови використання спеціалістів, відображає мету й узагальнює зміст освіти і професійної підготовки у формі переліку умінь; вмявляє місце і роль загальосвітнього рівня і галузеві кваліфікаційні вимоги до випускника вишу. Освітньо-професійна програма (ОПП) є нормативною частиною змісту освіти, що установлює вимоги до змісту, обсягу, рівня освіти і професійної підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня конкретної спеціальності. Подається у формі структурованої системи навчальних елементів, що формують інформаційний обсяг і рівень засвоєння знань у процесі підготовки відповідно до вимог (ОКХ). ОПП охоплює цикли гуманітарної, соціально-економічної, природничої та професійно-орієнтованої практичної підготовки. Зауважимо, що стандарт освіти фіксує не зміст, а результати освіти й діяльності та вимоги до них. Зміст освіти – багатокомпонентний, поєднує знання, способи практичної діяльності, творчий підхід, ціннісні орієнтації особистості. Відповідно, виникає необхідність у процесі навчання формувати уміння самостійного оволодіння знаннями.

Як зазначено в «Освітньо-кваліфікаційних вимогах до бакалавра з економіки підприємництва», бакалавр-економіст – «…людина з фундаментальною гуманітарною та грунтовною економічною теоретичною підготовкою, високим загальним рівнем освіти та культури; людина, яка має належний науковий потенціал для широкого вибору конкретних напрямків практичної діяльності, володіє умінням самостійно продовжувати навчання». Бакалавр з економіки і підприємництва повинен мати розвинені аналітичні здібності, широкий кругозір, емоційну стійкість, уміння працювати в умовах дефіциту інформації, ресурсів та часу, бути ініціативним та наполегливим, безперервно поповнювати свої знання [5; с. 6].

Бакалавра з економіки підприємства готують до роботи на підприємствах та організаціях усіх видів господарської діяльності, який може обіймати первинні посади економіста, менеджера, бухгалтера й виконувати проектну, організаційну, методичну, технологічну виробничі функції. Відповідно, економіст повинен бути здатним виконувати організаційно-управлінські функції на рівні середньої ланки управління організацією: планування, організація, координація, аналіз і контроль.

Як зазначають В. Годін, Е. Зеєр, М. Нечаєв, Г. Резницька, Е. Симанюк, на практиці розвиток особистісних і творчих якостей економіста найчастіше відбувається на інтуїтивному, практико-емпіричному рівнях та не є метою вивчення навчальної дисципліни [1]. Відповідно, суттєвим є зауваження І. Іванової щодо поєднання компетентності, організаторських здібностей та особистісних рис у три підгрупи: вольові, морально-психологічні якості, вимоги до здоров’я та способу життя. Поєднання організаторських здібностей та вольових якостей зумовлюють становлення підприємливості як інтегрованої характеристики, а морально-психологічні якості – феномен лідерства [3; с. 23]. Уважаємо, окреслення зазначених чинників стосується спільних особливостей досліджуваного нами феномену.

Ураховуючи викладене вище, нами систематизовано загальні здатності бакалавра-економіста (задля окреслення подальших аспектів досліджуваної проблеми формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців), передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою (галузі знань «Економіка та підприємництво»):

• професійні – здатність орієнтуватися в інформаційному просторі (збір, опрацювання, передача інформації); уміння розпізнавати, аналізувати, розв’язувати, організаційно-управлінські проблеми та приймати раціональні рішення, пов’язані зі справним функціонуванням і розвитком підприємства чи організації; уміння планувати, передбачаючи події, стан речей та наслідки; володіння управлінськими здібностями;

• особистісні – володіння комунікативною культурою, культура мислення, наявність сформованих пізнавальних, комунікативних, організаційних здібностей і вмінь; розвиток асертивності, креативності, підприємництва; уміння аналізувати економічні передумови; ідентифікувати розв’язання проблем, які сприяють розвитку культури організації праці; організована структура індивідуальних рис, визнаних цінностей та визначених позицій; комунікативність, високий рівень сприйняття й розуміння навколишніх; єдність мотивації та емоційної сили характеру особистості; уміння переконувати; відповідно реагувати, передбачаючи зміни. відповідно реагувати.

Зауважимо, що специфіка вивчення профільних дисциплін передбачає визначення актуальності проблеми досліджуваного поняття, оскільки професійно-економічне суб’єкт-суб’єктне спрямування вимагає урахування комунікативного аспекту. Відповідно, тип мислення, діалогічне спрямування взаємодії та дискусійний характер зумовлюють безпосереднє продуктивне розв’зання поставлених завдань. Як видно з аналізу державних нормативних стандартів освіти, тип економічного мислення є спільною (загальною) особливістю формування комунікативної компетентності майбутнього економіста.

Слушним є зауваження О. Демченко про те, що нині постає проблема формування у студентів такого механізму мислення, який сприяв би можливостям швидкої адаптації до постійно змінних вимог, знаходити й аналізувати нові джерела інформації, творчо застосовуючи їх у професійній діяльності [2; с. 20].

Практичному мисленню економіста притаманна професійна інтуіція (з власного досвіду викладацької діяльності). Оскільки мисленню людини характерна чіткість спрямованості процесу сприйняття, постає важливим урахування інтересу його як активного чинника формування досліджуваної нами дефініції. Багатоаспектність підготовки майбутніх фахівців-економістів зумовлює формування у них якісно нового мислення (розуміємо як процес активної взаємодії аналітико-синтетичної суб’єкт-об’єктної діяльності у єдності порівняння, аналізу, синтезу, абстракції й узагальнення, що сприяють розкриттю об’єктивних зв’язків).

Аналіз кваліфікаційних характеристик дає змогу відзначити суперечність між високим теоретичним рівнем підготовки випускників та посередніми практичними навичками і вміннями застосування знань.

Випускник економічного вишу відповідно до освітньо-кваліфікаційниї характеристики (ОКХ) повинен уміти: організовувати власну діяльність; здійснювати саморегуляцію поведінки; ураховувати суспільні відносини та політичні переконання у процесі діяльності; здійснювати ефективне ділове спілкування; ураховувати основні економічні закони, правові засади у професійній діяльності; застосовувати закони формальної логіки у процесі інтелектуальної діяльності; здійснювати екологічний аналіз заходів царини діяльності.

На нашу думку, треба розширити перелік рис особистості, які забезпечать конкурентоспроможність на ринку праці. Це – гнучкість економічного мислення, комунікабельність та уміння вести діалог.

Відтак формування комунікативної компетентності студентів економічних спеціальностей передбачає володіння навичками усвідомленої й ефективної участі у спілкуванні в межах науково-дослідної, викладацької, організаційно-управлінської, виробничо-технологічної та професійної сфери.

Виходячи з вищезазначеного, можемо зробити висновок про те, що урахування окреслених особливостей сприятиме формуванню комунікативної компетентності майбутнього економіста як інтегративного особистісно-професійного утворення.

Література:

1. Годин В. В. Информационные технологии и требования к менеджменту ХХІ века [Электронный ресурс] // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001.  № 2. – Режим доступу: http: // www.cfin.ru / press/management/2001-2/godin.shtml.

2. Демченко О. Реалізація основних підходів, методів та форм організації самостійної роботи у сучасній педагогічній практиці / О. Демченко // Рідна школа. – 2006. – № 7. – C. 19 – 21.

3. Іванова І. В. Менеджер – професійний керівник: Навч. посіб. – К. : Киівський національний торгівельно-економічний університет, 2001. – 107 с.

4. Концепція розвитку економічної освіти в Україні // Освіта України. – 2004.  № 6.

5. Освітньо-професійна програма вищої освіти за професійним спрямуванням бакалавра з економіки і підприємництва. Нормативи обов’язкового мінімуму змісту та рівня підготовки бакалавра / Колектив авторів під загальним керівництвом А. Ф. Павленка. – К. : КНЕУ, 1997. – 104 с.