ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРАКТИКУ НАВЧАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ВИЩИХ ХУДОЖНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Інтерактивні технології та методи навчання – це дієві педагогічні засоби і необхідна умова оптимального розвитку студентів і викла­дачів, тому навчання майбутніх фахівців засобами інтерактивних технологій є сьогодні на часі.

Метою статті є визначення тих інтерактивних технологій, які використовуються найчастіше у традиційній системі навчання художників у вищих навчальних закладах. Перед цим доцільно зупинитися на групах інтерактивних технологій та на завданнях про­фесійно-спрямованого навчання.

Залежно від охопленості студентів усі інтерактивні технології поділяють на такі групи: парну, фронтальну, групову, індивідуальну.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови від слова «mutual» – взаємний і «асt» – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [3, с.9].

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх студентів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці, коли педагог і студенти – рівноправні суб’єкти навчання. В результаті організації навчальної діяльності за таких умов у аудиторії створюється атмосфера взаємодії, співробітництва, що дає змогу педагогу стати справжнім лідером колективу.

Беручи за основу саму сутність «ін» – «звернення до себе», в інтерактивному навчанні важливішим виступав метод педагогічного впливу на пізнавально-навчальну діяльність студента, за раху­нок завдань, що потребують власних зусиль, самостійної діяль­ності, а не форми. У методі основним постає характер завдань, а формою лише визначаються зовнішні прояви спілкування, висловлення досягнутого, можливості групового, колективного обговорен­ня створеного продукту, сформованої думки, доведення точки зору тощо [1, c.26].

Правильно організовані форми інтерактивного навчання можуть стати ефективним шляхом подолання труднощів, пов’язаних із різним темпом навчання і рівнем розвитку студентів.

Щодо професійно-спрямованого рівня навчання, зазначимо що саме цей рівень орієнтує на продовження освіти у вибраній галузі, передбачає в більшій мірі автономію та самостійність студента. Навчаючи образотворчого мистецтва на професійному рівні, студенти поглиб­люють рівень професійної підготовки, яка може бути розширена або змінена за рахунок організації міжпредметної взаємодії з предметами художнього циклу (наприклад з історією мистецтва, композицією, пластичною анато­мією, рисунком, живописом) та створювати виставки. 3 огляду на прак­тичний результат такий підхід до навчання образотворчого мистецтва сприя­тиме формуванню дипломованого фахівця з інноваційним типом мислення, здатного до інноваційного типу діяльності [5, с. 87].

Найпоширеніші інтерактивні технології, які застосовуються у про­цесі вивчення образотворчого мистецтва: 1) робота в парах або в групах; 2) дискусія у групі; 3) рольова гра; 4) творча робота; 5) метод малюнків.

Зупинимось на найбільш уживаних нами інтерактивних техно­логіях у процесі вивчення мистецтва.

Робота в парах або в групах.

Працюючи в парах або групах, студенти вчаться використову­вати або осмислювати власний досвід, такий метод роботи сприяє формуванню навичок співпраці в колективі, вихованню поваги до оточуючих. Робота в парах застосовується як окрема форма діяльності або як частина якогось заходу. Групи можуть формуватися за такими критеріями :

• зміст роботи та поставлених завдань;

• здібності студентів;

• стосунки в колективі.

Однак слід пам’ятати, що можливість виявити індивідуальність дає довільне формування групи. Після розподілу груп слід ознайо­мити з правилами роботи в групі під час виступу та обговорення. Основні ролі в групі: художник, фотограф, інформатор. Група може виконувати різні завдання: готувати проекти, розробляти різні ідеї, готу­вати виставки, вести літопис тощо.

Метод малюнків.

Залучаючи цей метод роботи до свого арсеналу, викладач на­вчає студентів розвивати їхню уяву. Малюнки – один з найпрості­ших способів виявлення їх думок та вражень. Переглянуті та підго­товлені за обраною тематикою ілюстрації з газет, журналів та книг. Запропонуємо уважно розглянути зображуване. Потім пропонуємо відтворити те, що побачили, не маючи перед очима оригіналу. Важливим буде вміння побачити головну ідею. Далі слід порівняти роботи з ілюстраціями та запитати, що в ілюстраціях зображено по-іншому, які важливі деталі залишилися поза увагою і чому. Звертаємо увагу на те, як деякі студенти доповнили малюнок чимось своїм, з’ясовуємо чому так сталося. Підсумки роботи підводимо провівши бесіду за питаннями – Яку головну ідею було закладено в ілюстрації? Як ви відтворили її у своїй роботі? Як правильно надавати оцінку творам мистецтва?

Формування і розвиток інформаційної культури в інтерактивно­му середовищі посилює увагу до розвитку комунікативно-когнітивних умінь в процесі вивчення предметів мистецького циклу. Насамперед це сто­сується умінь:

- самостійно організовувати свою пізнавальну діяльність (від по­становки цілей до отримання і оцінювання результатів) в роботі з матеріалами мистецтва;

- брати участь в проектній діяльності, в організації і проведенні навчально-пошукової роботи;

- створювати матеріал для усних презентацій з використанням мультимедійних технологій.

У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика когорта студентів. Головною проблемою визначають те, що студент часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на всю аудиторію [4, с.56].

Часто студенти не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення. Студент не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Студентам важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі студенти відразу стають пасивними.

За умови вмілого впровадження інтерактивних методів навчання дозволяють залучити до роботи всіх студентів групи, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії.

Тільки впроваджуючи інтерактивні методи навчання, як стверджують кваліфіковані педагоги, студенти набуватимуть культури дискусії; вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення; покращувати уміння спілкуватись, працювати в колективі; якісно зміниться рівень сприйняття студентами мистецтва – він набуде особистісного сенсу, замість «вивчити», «запам’ятати» стане основним «обдумати», «застосувати».

Висвітлення окремих видів інтерактивних технологій дає змогу зазначити, що застосування технологій інтерактивного навчання сприяє ефективному і швидкому розвитку компетенції студентів і одночасно забезпечує умови для формування найбільш активного і дієвого прошарку суспільства та випускників вищих художніх навчальних закладів України.

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що студенти засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в аудиторіях збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Студенти займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль викладача – він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування і проведення заняття за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях викладача, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з студентами. Аналогічно за певних умов проводяться й інші інтерактивні вправи.

Література:

1. Гиндрюк В.В. Інтерактивні форми навчання: теоретичні основи й практика // В.В. Гиндрюк. – Ужгород, УКТ 2009. – С.25-30.

2. Корсунська Н.О. Використання інформаційних технологій для індивідуалізації навчання // Н.О. Корсунська. – К.: Наук. думка, 2002. – С.25-32.

3. Панченков А. Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування інтеракт. технологій навчання // А. Панченков, О. Пометун, Т. Ремех. Метод, посіб. – К.: АП.Н., 2004. – 72 с.

4. Пометун О.І. Інтерактивні технології навчання // О. Пометун, Л. Пироженко. Теорія, досвід: метод, посібник. – К.: А.П.Н., 2002. – 136 с.

5. Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.