ЩОДО ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Проблема розвитку креативності широко обговорюються педагогами й ученими. Аналіз різних джерел починаючи з 20-х років XX століття показує, що проблема розвитку креативності вивчалася з різних боків.

Так, ідеї розвитку творчої активності особистості знайшли відбиття в працях І. Лернера, А. Макаренка, В. Сухомлинського, С. Шацького. У них розглянуті найважливіші умови ефективної організації цього процесу, філософські й соціологічні аспекти розвитку творчої активності. Здатність особистості до творчості висвітлювалися в працях В. Афанасьєва, Г. Буша, М. Фролова й ін. Психологічні аспекти творчої активності досліджувалися Л. Виготським, В. Крутецьким, О. Матюшкіним, Б. Тепловим і ін. Учені-педагоги й психологи досліджували психолого-педагогічні особливості творчого процесу в різних видах діяльності (В. Мухіна, Н. Дудіна).

Сутність педагогічної творчості розкрито в працях В.Андреєва, Ф.Гоноболіна, В.Загвязинського, В.Кан-Калика, Н.Кузьміної, М.Никандрова, М.Поташника, І.Раченка, В.Сластьоніна та ін. Займалися проблемами розвитку творчої особистості в навчально-виховному процесі І. Зязюн, В. Моляко, С. Сисоєва, Ю. Сокольників. Внесок у розвиток ідей розвитку креативності особистості зробили українські (В. Клименко, Є. Лузік, О. Потебня, В. Роменець, Л. Шелестова), російські (Д. Богоявленська В. Дружинін, О. Лук, С. Максимова, О. Матюшкін, О. Мороз, Є. Ніколаєва, Я. Пономарьов) та зарубіжні (Г. Алдер, Дж. Гілфорд А. Маслоу, К. Поппер, К. Роджерс, П. Торренс) педагоги і психологи. Разом із цим у педагогічній теорії та практиці недостатньо розроблено проблему розвитку креативності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей.

Звернімося до понять «креативність» і «творчість». Це споріднені поняття, але не ідентичні. Творчість – процес багатогранний. Він включає в себе соціальну, психічну і фізіологічну складові. На думку О. Клепікова та Т. Кучерявого, у творчості особливого значення набувають психологічні якості особистості: характер, сила волі, досвід, інтелект, гострий розум, інтуїція, уява тощо. Важливою умовою творчості є сприйняття нових ідей, здатність знаходити і порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджень і водночас уміння поступатися і відмовлятися від своїх попередніх думок, критичність, сміливість, терпимість [1].

У філософсько-енциклопедичному словнику записано: «Творчість – діяльність, яка породжує дещо якісно нове, що ніколи раніше не існувало» [2, c.670].

Творчість припускає наявність в особистості здібностей як одного з необхідних і важливих компонентів особистості. Вони не зводяться тільки до знань, умінь і навичок, хоча й припускають їхній розвиток. Розмаїтість видів діяльності людини визначає наявність у неї різноманітних здібностей. У психологічній науці їх підрозділяють на загальні й спеціальні здібності. Загальні здібності визначають успіхи людини в навчанні й праці. Спеціальні здібності – це здібності людини до якихось специфічних видів діяльності. Вони також досить різноманітні, як і самі ці види діяльності. Це здібності музичні, художні, поетичні, літературні, математичні, гуманітарні, організаторські й т.п. Здібності завжди проявляються в креативності особистості.

Досить складним залишається в педагогіці проблемне питання співвідношення понять «креативність» та «обдарованість».

У світовій науці й педагогічній практиці представлені дві протилежні точки зору на проблему обдарованості. Одні дослідники вважають, що обдарованою є кожна нормальна дитина й потрібно тільки вчасно виявити та розвинути конкретний вид обдарованості. На думку інших дослідників, це рідке явище, властиве лише незначному відсотку людей. Але педагогічний досвід показує, що при наявності необхідних умов розвитку й підтримці в багатьох дітях може розкритися, виявитися в певній галузі прихований потенціал обдарованості. Найчастіше прихований потенціал креативності робить людину талантом у якійсь сфері діяльності. Тому доцільно розглянути поняття «креативність» у структурі особистісної активності людини, компонентами якого виступають групи «особистісних властивостей та якостей», що забезпечують їй здатність виступати в ролі конкретного суб'єкта в майбутній професійній діяльності.

Доведено К. Текексом [3, с.144-146], що діти, здатні до досягнень у певній галузі, мають:

• загальні інтелектуальні здібності;

• конкретні академічні здібності;

• творче або продуктивне мислення;

• лідерські здібності;

• художні й виконавські здібності;

• психомоторні здібності.

Вважається, що висококреативною може стати лише та людина, яка має рівень інтелекту вищий за середній – «теорія інтелектуального порога», або «гранична теорія» (Г. Алдер, Є. Ніколаєва, П. Торренс). Сутність її полягає в тому, що оптимальний рівень розвитку інтелекту лежить в області коефіцієнту інтелектуальності (IQ) приблизно 120 балів. Більш високий рівень розвитку інтелекту не сприяє творчим досягненням людини, а іноді може заважати їм. Інтелектуальний коефіцієнт нижче за 120 балів може перешкоджати у творчій діяльності [4].

Т. Любарт і Р. Стернберг [5, с.208] розробили інвестиційну теорію креативності, відповідно до якої для розвитку творчої активності необхідна наявність шести специфічних, але взаємозалежних джерел.

1. Здібності. Виділяють такі види:

• синтетичні (уміння бачити проблеми в новому світлі й уникати звичного способу мислення);

• аналітичні (уміння аналізувати й оцінювати ідеї);

• практично-контекстуальні (уміння знаходити абстрактним ідеям практичне застосування).

1. Знання. Р. Стернберг стверджував, що між знаннями й креативністю існує U-образне співвідношення й знання можуть обмежити гнучкість мислення.

2. Мислення. Зі стилів мислення найбільшу важливість для творчості має законодавчий стиль, «при якому створюються свої власні закони руху думки».

1. Особистісні якості. Безумовну важливість для творчого процесу мають готовність приймати на себе розумний ризик, терпіти невизначеність і віра в себе.

2. Мотивація. Вважається, що люди можуть робити справді творчу роботу у своїй галузі за умови, що вони люблять те, чим займаються, і якщо вони зосереджені на роботі, а не думають про можливу винагороду.

3. Навколишнє середовище. Без підтримки середовища креативність може так і не виявитися.

Російський учений Г. Альтшуллер стверджував, що «однією з найважливіших проблем педагогіки є раннє виявлення, стимуляція й реалізація творчої активності дитини через виявлення її здібностей» [6, с. 45]. Проблема здібності людини є фундаментом у розумінні креативності.

Проаналізувавши погляди провідних вчених різних країн, виділили основні фактори, що впливають на розвиток креативності студентів, і систематизували їх за значимістю:

1) творчі здібності;

2) творче середовище;

3) соціокультурні особливості;

4) творча мотивація;

5) рівень інтелекту вищий за середній;

6) вікові особливості;

7) досвід;

8) час;

9) інтенсивне емоційне переживання;

10) підсвідомі процеси (інтуїція). [7].

Таким чином, у структурі креативності майбутнього інженера-педагога виділяємо наступні якості: здатність до творчості, до вирішення проблемних завдань; винахідливість; гнучкість і критичність розуму, інтуїцію, самобутність і впевненість в собі; здатність ставити і вирішувати нестандартні завдання, здатність до аналізу, синтезу і комбінуванню, здатність до перенесення досвіду, передбачення та ін; емоційно-образні якості: одухотвореність, емоційний підйом у творчих ситуаціях; асоціативність, уява, відчуття новизни, чуйність до протиріч, здатність до емпатії (емпатійність); проникливість, уміння бачити знайоме в незнайомому; подолання стереотипів; схильність до ризику, прагнення до свободи.

Аналіз досліджень дав можливість виявити умови розвитку креативності майбутніх інженерів-педагогів:

• реалізація принципів гуманістичної психології у взаємодії викладача й студента;

• створення клімату взаємної довіри, психологічної безпеки;

• забезпечення незалежності у виборі й прийнятті рішень;

• реалізація принципів розвивального навчання – проблемності, діалогічності, індивідуалізації;

• використання інтелектуальних завдань, які неможливо вирішити звичайним способом;

• обмін думками й питаннями між членами групи, між групою й викладачем;

• прийняття різних аспектів креативності: усних і письмових відповідей, що мають літературну або нелітературну форму поводження або реакції іншої людини;

• надання можливості активно задавати питання.

Таким чином, найбільший вплив на розвиток креативності студентів інженерно-педагогічних спеціальностей мають інтенсивні форми й методи навчання, що, на відміну від традиційних репродуктивно-інформаційних, спрямовані не лише на розвиток логічних операцій мислення, а й на стимулювання творчого мислення, несвідомої обробки інформації, розвиток інтуїції, уяви, натхнення, антиципації, емпатії тощо. Саме розгляд впливу інтенсивних форм й методів, характерних для сучасних освітніх парадигм – креативної, проблемної, розвивальної, особистісно-орієнтованої та продуктивної є перспективним напрямком подальшого дослідження.

Література:

1. Клепіков О.Л., Кучерявий Т.Л. Основи творчості особи: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1996. – 295с.

2. Философский энциклопедический словар / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В.Г. Панов — М.: Сов. Энциклопедия, 1983.—840с.

3. Тэкекс К. Одаренные дети/ Под ред. Г.В. Бурлинской М.: Изд-во «Просвещение», 1991. – 208с.

4. Смирнов С. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учебное пособие. – М.: Академия, 2001. – 304с.

5. Одаренные дети/ Пер. с англ., М.: Изд-во «Просвещение», 1996. – 214 с.

6. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука. М.: Изд-во «Просвещение», 1979. – 175с.

7. Подорожна І.В. Фактори розвитку креативності студентів // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Педагогіка, психологія і соціологія: Випуск 2(133) – Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2008. - С.141-144.