ДОСЛІДНІ УСТАНОВИ НА ТЕРИТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНИХ ЗЕМЕЛЬ: ЗАПОЧАТКУВАННЯ ТА РОЗВИТОК (1864-1915РР.)

Дослідна справа на вітчизняних землях постійно знаходилася в серйозному історичному значені, яку можна проаналізувати різким злетом зацікавленості до неї різних сторін, та яскраво вираженій віри в майбутнє агрономічного прогресу на основі дослідної справи. Всю історію дослідної справи можна проаналізувати хвилеподібними підйомами, які співпадали або з економічними потрясіннями, або з енергійною пропагандою ідеї дослідної справи.

Перша дослідна станція була започаткована в Росії, при Рижському Політехнічному інституті в 1864 році, та віддавала перевагу більше контрольному закладу ніж дослідному. До перших дослідних станцій відноситься також і заснована в центрі Москви – в «Кремлевском Александровском саду» поруч «Музею прикладних знань», при якому дослідна станція мала бути відділом прикладної ботаніки, працюючи тільки з живими препаратами та рослинами в процесі наукової роботи [5 C. 57-74].

З початку 1880-х років почали незначними темпами відкриватися дослідні станції та поля, фінансування яких брали на себе земства, сільськогосподарські товариства та приватні особи, яких цікавив розвиток сільського господарства в цілому. До початківців відносяться два Харківських дослідних поля, засновані 1881 рік, Пермське дослідне поле, відкрите в 1883 р.,Полтавська дослідна станція започаткована в 1884 році, та через рік Полтавське дослідне поле 1885 р, Деребичинське дослідне поле, засноване в маєтку Мааса, Подільської губернії в 1887 році, Богодухівська дослідна станція 1886 року, заснована при Орловській губернії в маєтку І. М. Толстого, та через два роки Богодухівське дослідне поле 1888р., Собешинська дослідна станція при Люблінській губернії, маєтку графа Кицького 1886 року, Запольська дослідна станція в маєтку П. А. Більдерлінга, Лужського повіту з 1889 р.,дослідне поле при Херсонському сільськогосподарському училищі, засноване в 1890 році, Перше земське Дослідне Поле, засноване при В’ятській губернії, з 1892 р., дослідне поле товариства сільського господарства Південної Росії - з 1893р.

До най триваліших та більш надійними дослідними станціями, виникнення яких припало на 80-ті роки, виявилися лише три,зокрема : Полтавська, Херсонська та Собещинська дослідні станції, засновані з приватної ініціативи в приватних маєтках, термін існування яких коливається від десяти до п’ятнадцяти років. Ці станції відігравали велику роль на користь вітчизняному сільському господарству, на чолі з обізнаними керівниками в справах облаштування перших дослідних станцій, першопрохідцями в цій справі слід назвати князя Кочубея, О. О Ізмаїльського, І. М Толстого, графа Кіцького, Бущинського, барона Мааса, барона П. А. Більдерлінга. Майже кожен сільськогосподарський журнал, газета або книга свідчить про те, що в справі пропаганди дослідної справи, починаючи з початку XIX ст. з істориків педагогів-вчених, найбільше працювали І. А. Стебут, А. Є. Зайкевич, П. Ф. Бараков, С. М. Богданов, К. А Тімірязєв.

На при кінці ХVІІІ ст. Міністерство Державного Майна звернуло свою увагу на розвиток дослідних установ, надаючи посильну допомогу дослідним установам, але в милість Міністерства потрапило не багато сільськогосподарських установ,зокрема такі як Книжецька шовковідна дослідна станція, започаткована в 1887 р., Самарський розплідник американської лози – з 1891 року, Караязьське дослідне поле – з 1892 року, та не багато інших сільськогосподарських  дослідних установ.

Епохою пробудження сільськогосподарських дослідних установ являється період з 1894 по 1901 рік. У 1894 році наша вітчизна вступила на новий період розвитку дослідної справи – період насадження дослідних установ. Засноване в цьому ж році міністерство, за ініціативою Директора Департаменту П. А. Костичева, звернуло свою увагу, шляхом фінансування, на розвиток дослідної справи,тому земства, сільськогосподарські суспільства, та приватні особи відчули сильний поштовх уперед [2]. Також прийняте 28 травня 1901 року «Положення про сільськогосподарські дослідні установи», за підписом Миколи II, надало можливість для відкриття ще нових дослідних установ, тому саме з цього року і спостерігається їх швидке зростання. Сільськогосподарських дослідних установ налічувалося більше сорока, та й мали вони витриваліший характер в організації, та експлуатації.

З 1908 по 1910 рік відкрилося, а також офіційно зареєструвалося 55 дослідних установ. які виникли при 32-ух губерніях [1 с.4-7]. В 1912 році офіційно зареєстровано 176 дослідні установ.

На 1915рік, дослідні установи набувають ще більшої масштабності. Офіційно зареєструвалися 287 дослідних установ. Таким чином ми бачимо, що кількість таких закладів за п’ятирічну різницю часу збільшилося втричі.

Використана література

1. Вергунов В. А. Нариси історії аграрної науки,освіти та техніки / В. А. Вергунов ; УААН, ДНСГБ. – К. : Аграр. наука, 2006. – 492с. – (Іст.-бібліогр. серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії» ; кн. 12).
2. Дояренко А. Г. Очередные задачи опытного дела / А. Г. Дояренко // Справочник по сельско-хозяйственным опытным учреждениям Росии – 1912. – С. 18-31.
3. Пилипчук О. Я. Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / О. Я. Пилипчук. – К., 2005. – Вип. 21. – 255 с.
4. Сборник сведений о сельскохозяйственных опытных учреждениях Росии / Г.У.З.и З Департамент Земледелия, Вып. № 2., – С.-Петербург: Типо-литография, 1913. – 123с. – (По данім анкеті 1912г.).
5. Витмер Б. А. Сельскохозяйственное опытное дело в Росии / Б. А. Витмер // «Ежегодник опытных учреждений» - М.: - 1907. - С.56 – 74.