Основні засади покращення ефективності управління майном підприємства

Постановка проблеми. Сучасний стан розвитку економіки України вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, ініціативи і виконавчої дисципліни на кожному робочому місці. Від раціонального використання майна підприємства залежать усі техніко-економічні показники: випуск продукції, її собівартість, продуктивність праці, прибуток, рентабельність, фінансовий стан тощо.

Сьогодні одним з найбільш актуальних завдань, що стоять перед сучасним підприємством, яке має в своєму розпорядженні складне дороге в обслуговуванні обладнання, є необхідність забезпечення його безпеки та одночасно економічної ефективної роботи. Важливим моментом при вирішенні цього завдання стає впровадження систем управління виробничими фондами та активами підприємства, що складають невід'ємну частину виробничого процесу та дозволяють збільшувати виробничу потужність підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового обладнання.

Аналіз наукових досліджень. Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про значний інтерес науковців до формування та ефективного функціонування фондового ринку України. Дану тему досліджували такі економісти, як: Попович П.А., Ізмайлова К.В., Криштопа І., Азаренко Г.М., Журавель Т.М., Головко І.В., Михайленко Р.М., Шморгун Н.П., Біла О.Г. [3], Артеменко В.Г., Беллендир М.В., Бланк И.А., Бланк И.А., Гриньова В.М., Заруба О.Д., Мізіна О. В. [5], Панібратченко К. В.

Виклад основного матеріалу. У своїй діяльності кожне підприємство зустрічається із такою проблемою, як неефективність виробництва. Це пов’язане з тим, що будь-яке підприємство не може бути досконалим через недосконалість як внутрішньої системи управління, так і національної економіки в цілому.

Сьогодні одним з найбільш актуальних завдань, що стоять перед сучасним підприємством, яке має в своєму розпорядженні складне дороге в обслуговуванні обладнання, є необхідність забезпечення його безпеки та одночасно економічної ефективної роботи. Важливим моментом при вирішенні цього завдання стає впровадження систем управління виробничими фондами та активами підприємства, що складають невід'ємну частину виробничого процесу та дозволяють збільшувати виробничу потужність підприємства за рахунок використання сучасних інформаційних технологій, не вдаючись до закупівель нового обладнання.

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від стану та ефективності використання його оборотних коштів. Вони необхідні для здійснення всіх видів діяльності підприємства [3,57]. Важливим завдання фінансових служб є обґрунтування розміру (нормативу) та визначення оптимального співвідношення між складовими обігових коштів підприємства. Особливу увагу слід приділяти оптимізації структури обігових коштів, дослідженню резервів прискорення їх обертання. Оцінка ефективності використання обігових коштів здійснюють за системою показників, яка дозволяє визначити основні напрямки поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його конкурентоспроможності на ринку.

Оптимізація загального обсягу та складу необоротних активів підприємства здійснюється з урахуванням знайдених в процесі аналізу можливих резервів зростання використання необоротних активів в наступному періоді. До числа основних резервів відносяться: підвищення ефективності використання необоротних активів в часі (за рахунок збільшення коефіцієнта змінності і безперервної їх роботи), за потужністю (за рахунок підвищення ефективності використання окремих їх видів відповідно до технічної потужності [5,68-69].

На сьогоднішній день можна розробити такі напрями оптимізації активів:

1) оптимізація складу основних засобів підприємства;

2) оптимізація розміру основних груп поточних запасів та оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, які включаються до складу оборотних активів;

3) оптимізація середнього залишку грошових активів підприємства;

4) оптимізація загального розміру дебіторської заборгованості;

5) оптимізація структури джерел фінансування оборотних активів з метою забезпечення необхідної в них потребі відповідними фінансовими ресурсами.

Аналіз та узагальнення методів роботи будь-якого підприємства дозволяє встановлювати наступні шляхи використання основних засобів та підвищення фондовіддачі – технічне і технологічне вдосконалення та модернізація обладнання:

• збільшення потужності агрегатів;

• заміна застарілого обладнання,що сприяє підвищенню продуктивності всього діючого парку обладнання на нове, технічно і технологічно більш досконале, потужне і з меншими затратами енергії на виготовлення продукції;

• своєчасне та якісне обслуговування та ремонт обладнання в міжремонтний період;

• правильне ведення технологічного процесу, що дозволяє уникнути простою в роботі обладнання.

• дотримання підприємством власної стратегії технічного,організованого та економічного розвитку;

• перехід від практики заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв’язаних виробничих ланок підприємства;

• проведення заходів по розширенню виробничого інструменту

• підвищення інтенсивної роботи обладнання:

• вдосконалення техніки і технології виробництва;

• найбільше використання парку обладнання;

Покращення інтенсивності використання обладнання можна досягнути також встановленням більш потужного обладнання, яке б мало високу продуктивність та порівняно невеликі витрати електроенергії [4,27-29].

Покращення екстенсивного використання обладнання сприяє зменшення простоїв, часу на підготовчі та допоміжні операції, збільшення часу роботи обладнання, що досягається шляхом покращення організації виробництва через проведення заходів по розширенню виробничого інструменту. В результаті освоєння раціональних методів, і прийомів праці робітником по виготовленні деталі на токарних верстатах зменшується витрата часу на виконання цього комплексу прийомів.

Щодо стратегії визначення обсягу та структури оборотних активів, то вона має важливе значення для формування джерел власних ресурсів підприємства. Оскільки оптимальні суми оборотних коштів дають можливість підприємству сформувати власні джерела ресурсів, які підприємство може використати для покращення своєї фінансово-господарської діяльності.

Забезпечення ефективності використання оборотних засобів підприємств пропонується проводити за такими шляхами:

1. якнайбільш ефективно розподіляти оборотні засоби у різних сферах діяльності ;

2. більшу частину прибутку та амортизаційного фонду авансувати на придбання нового обладнання, яке могло б зменшувати кількість використаних оборотних засобів;

3. створення та постійне збільшення інноваційного фонду підприємства, кошти з якого направлялися б на закупку нових технологій та методів виробництва;

4. постійна взаємодія з аналогічними підприємствами за кордоном, проведення семінарів з ними, обмін досвідом, взаємодія окремих працівників цих підприємств.

При переході до ринкової економіки, коли українські підприємства зіштовхнулися з необхідністю самостійно визначати потребу в усіх оборотних активах та управляти ними, практика показала, що існуючі розробки не відповідають вимогам часу. Відсутність відлагоджених механізмів управління фондами обігу стала однією з причин зростання заборгованості та відсутності грошових коштів у підприємств. Першочерговими проблемами стали: управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, визначення джерел фінансування.

Значних успіхів в зниженні загальної потреби в оборотних активах можна досягти напрацювавши ефективну політику управління дебіторською заборгованістю.

Невиправдана дебіторська заборгованість є іммобілізацією власного капіталу, а перевищення її певного рівня може призвести до втрати ліквідності і навіть зупинки виробництва.

Для ефективного управління станом дебіторської заборгованості потрібно:

• розширювати кількість клієнтів з метою зменшення ризику неплатежів;

• контролювати стан рахунків з клієнтами за відтермінованою (простроченою) заборгованістю;

• контролювати співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей;

• робити знижки на товар за умови швидкої оплати рахунка.

Найбільш відомим інструментом інкасації дебіторської заборгованості є надання знижок за швидку оплату продукції. Багато підприємств використовують цей інструмент для прискорення повернення дебіторської заборгованості, однак роблять це інтуїтивно, без серйозних розрахунків, допускаючи при цьому помилки. Застосування механізму знижок за швидку оплату доцільне лише постійним клієнтам при суровому дотриманні ними платіжної дисципліни за термінами та сумами [4,33].

Нетрадиційним для національних підприємств, хоча і достатньо перспективним є такий інструмент повернення дебіторської заборгованості як факторинг – продаж дебіторської заборгованості. Це пояснюється високим ризиком неповернення дебіторської заборгованості в наших умовах, досить високими цінами на факторингові послуги, хоча і за кордоном ціни на подібні послуги вищі.

Висновок. Таким чином, слід забезпечити необхідну структуру джерел фінансування з метою забезпечення необхідної в них потреби відповідними фінансовими ресурсами. Саме тому для будь-якого підприємства необхідно збалансувати свою діяльність між збитковою та прибутковою діяльністю, що можливо досягти за чітко-розробленої стратегії розвитку, та планів уникнення негативних явищ, таких як банкрутство, збитки, застої, знос та ін. А досягти це можна за умови контролю та підтримання фінансово-майнового стану, що сприяє визначенню рівня фінансової стійкості підприємства.

Література:

1. Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змінами і допов. станом на 1 лютого 2011 р: (офіц. текст). – К.: Паливода А.В., 2011.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Баланс”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2011.– №10.

3. Біла О.Г. Робочий капітал – передумова поточної ліквідності підприємств / О.Г. Біла // Фінанси України. – 2010. - №10. – С. 56-61.

4. Лукіна Ю.В. Формування та реалізація стратегії управління фінансами підприємства/ Лукіна Ю.В. // Фінанси України. - 2009. - № 3. – С. 25-33.

5. Мізіна О. В., Панібратченко К. В. Удосконалення підходів до оцінки ефективності використання майна підприємства / О.В. Мізіна, К.В. Панібратченко // Економіка і організація управління. – 2010. - №2. – С. 66-72.

Науковий керівник: Гаватюк Людмила Станіславівна