КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Кризова ситуація в економіці України, що склалася на сьогодні, викликана багатьма факторами макроекономічного характеру і формує те економічне середовище, в якому доводиться функціонувати банківській системі України. Міжнародна фінансова криза миттєво залишила свій відбиток на стабільності та конкурентоспроможності банків нашої країни. В першу чергу іноземні інвестори досить швидко і оперативно вилучили свої активи з банків України і повернули їх на батьківщину. А потім громадяни нашої держави власноруч стимулювали відтік вітчизняних капіталів за кордон. В результаті діяльність вітчизняних банків відчула на собі негативний вплив світової фінансової кризи. Це проявилося у скороченні ресурсної бази банків та погіршення їх ліквідності.

Тобто, в сучасних умовах ведення банківської діяльності особливу увагу необхідно звернути на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків, які через специфіку своєї діяльності найбільш сильно відчули на собі негативні наслідки фінансової кризи. Дестабілізуючі фактори зовнішнього середовища та жорсткі умови конкуренції вимагають від кожної банківської установи швидкого реагування на всі зовнішні та внутрішні фактори і формування відповідного портфеля конкурентних переваг.

Аналізу проблем, які склалися у сфері банківської діяльності приділяється увага таких вітчизняних вчених як В. Вовк, А. Махота [1], О.В. Галиць [2], Т.Д. Гірченко [3], О.А. Кириченко, С.В. Мелесик [4] та інші.

Метою дослідження є визначити особливості конкуренції в банківській сфері, оцінити конкурентні переваги банків, визначити основні конкурентні орієнтири в діяльності банківських установ. Завданням є дослідити ситуацію на ринку банківських послуг за останнє десятиріччя та зробити відповідні висновки.

Конкурентоспроможність – це здатність і можливості об`єкта, які характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об`єктами, що представлені на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об`єктами на даному ринку. Банківська конкуренція є одним з різновидів ринкової конкуренції. Її специфіка визначається багатьма моментами, але основних — два: по-перше, суб’єктами виступають банки, що беруть участь у здійсненні банківської діяльності; по-друге, середовище, у якому здійснюється банківська конкуренція є специфічним і відрізняється від середовища інших суб’єктів господарювання.

Виходячи з того, що банк працює в умовах постійно змінюваного середовища, його керівництво для забезпечення стабільної конкурентної позиції у сфері банківської діяльності повинно постійно пристосовуватися до вимог та побажань клієнтів, підтримувати адекватну цінову політику, швидко реагувати на появу нових банківських продуктів та послуг та забезпечувати їх впровадження в практичну діяльність банку, враховувати та швидко реагувати на зміни економічної та політичної ситуації в країні [1; с. 37]. Адже стан економіки та політичні зміни призводять до змін в усіх сферах життя суспільства, які в свою чергу можуть спровокувати як покращення, так і погіршення роботи банківської системи країни.

Саме поняття конкурентоспроможності досить багатогранне і багатоаспектне. Так, з одного боку, конкуренція призводить до загострення ринкових умов, і, щоб вижити на даному ринку, потрібно відповідати всім жорстким вимогам цього ринку. Але з іншого боку, конкуренція стимулює розвиток кожної окремої банківської установи, дає їм поштовх для кращого обслуговування населення, підвищення ефективності роботи банку, впровадження нових технологій у банківську сферу тощо. Тобто, щоб гідно функціонувати в банківській сфері банки повинні мати певні конкурентні переваги.

Конкурентна перевага – виняткова, особлива цінність, якою володіє суб’єкт господарювання та використання якої надає цьому суб’єкту перевагу в конкурентній боротьбі [1; с. 37]. Є дві групи факторів, які забезпечують конкурентні переваги суб’єкта господарювання – це переваги в умінні та переваги в ресурсах. Банківські установи володіють обмеженою кількістю фінансових, матеріальних, інформаційних, трудових та інших ресурсів. Але кожний з цих видів ресурсів створює необхідні умови для стабільного функціонування банку, але при ефективному їх використанні можна створити й конкурентну перевагу банку [3; с. 153]. Перевага над конкурентами суттєво змінює ринкові позиції даної установи, дозволяє підвищувати прибутковість банку, позитивно впливає на інші фактори, що зумовлюють діяльність банку.

В сучасних умовах ринкових відносин конкурентні переваги в банківському секторі напряму залежать від довіри з боку клієнтів. Якщо певний банк має високий рівень довіри з боку клієнтів, то це означає, що банк займає досить стабільну позицію відносно своїх конкурентів.

Щоб заохотити клієнтів до співпраці з банківською установою, банки намагаються створити вигідні умови для потенційних та наявних клієнтів – фізичних і юридичних осіб. Так в умовах стрімкого розвитку національної економіки з 2000 до 2007 року банки могли дозволити собі тримати досить високі рівні процентних ставок за кредитами та достатньо низькі рівні процентних ставок за депозитними операціями. Але все ж таки спостерігалася досить відчутна тенденція до зниження ставок за кредитними операціями та підвищення – за депозитами. Рівень відсоткових ставок за кредитними операціями за даними Національного банку України знизився від 40,3 до 14,4 % за цей період, тобто фізичні та юридичні особи мали змогу брати кошти у кредит на досить вигідних умовах і банки, таким чином, з легкістю залучали клієнтів до співпраці.

Так протягом 2006 - 2007 рр. банківський ринок України переживав бурхливе зростання. Відсутність значного досвіду у фінансовому плануванні призвели до безконтрольного та дуже інтенсивного кредитування резидентів української економіки. Але вже у 2008 році рівень відсоткової ставки за кредитними операціями склав 17,8 %, а в 2009 році ще підвищився і становив 18,3 %. У 2010 року інтегральний показник відсоткової ставки за кредитними операціями склав 14,1%, а в 2011 році даний показник підвищився на 0,1 % і склав 14,2 % [5].

З рівнем відсоткових ставок по депозитним операціям спостерігається протилежна тенденція. Так з 2000 по 2006 рік даний показник знизився з 13,5 до 7,6 %. Тобто, в цей період банки відчували на собі достатній рівень довіри з боку клієнтів, залучали на депозитні рахунки достатньо коштів і могли дозволити собі відчутно знижувати відсоток за такими операціями. Але в 2007 році ситуація змінилася і банківські установи були змушені підвищувати цей показник для того, щоб фізичні та юридичні особи знову почали довіряти банкам свої кошти. Так у 2007 році рівень відсоткової ставки за депозитами становив 8,2 %, у 2008 році - 9,9 %, а у 2009 році склав більше 10 % [5]. На сьогодні сума наданих банками кредитів перевищує 700 млрд. грн., в той час як депозитні вкладення є трохи вищими 300 млрд. грн. [2; с. 229]. У 2010 році середньозважена ставка по депозитним операціям склала 11,2%. А в 2011 році середня ставка по депозитам зросла ще на 2,6 % і становить 13,8 % [5].

На конкурентоспроможність банків прямим чином впливає їх стабільність. Виходячи з цього, фінансові аналітики умовно поділили банки на декілька груп за такими рівнями: ідеальний; хороший; стабільний; середній; поганий; безнадійний. Цікавим є те, що до перших двох груп не потрапив жоден з українських банків. До групи «стабільних» увійшли 8 банків, серед яких сім перебувають в іноземній власності і один державний: Райффайзен банк Аваль, Укрсиббанк, Укрсоцбанк та ін. Незважаючи на істотні проблеми в певних банках, до найнижчої категорії не потрапив жоден з 27 найбільших українських банків. Поганим стан визнано у п’яти установах: Надра банк, банку «Фінанси та кредит», Укрпромбанк, Укргазбанк та Родовід банк. Ще 13 установ потрапили до групи банків з середнім рівнем, тобто таких, які мають певні проблеми та труднощі, але існує можливість для подальшого розвитку та виходу з кризи [4; с. 229].

Таким чином, проаналізувавши ситуацію на ринку банківських послуг за останнє десятиріччя, можна дійти висновків, що конкурентоспроможність банків багато в чому залежить від циклічності розвитку вітчизняної економіки. Тому в процесі свого функціонування банківські установи для досягнення високого рівня конкурентоспроможності повинні використовувати всі наявні конкурентні переваги та намагатися здобути нові, а саме: швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища, постійно завойовувати довіру своїх клієнтів та створювати вигідні умови для співпраці з ними (в першу чергу надавати високі ставки за депозитними операціями та низькі відсоткові ставки за кредитними операціями в порівнянні з відповідними ставками конкурентів), забезпечувати стабільність своєї діяльності.

Література:

1. Вовк В., Махота А. Про оцінку динамічних конкурентних переваг банку / В. Вовк, А. Махота // Економіка України. – 2010. – №6. – c.35.

2. Галиць О.В. Визначення конкурентоспроможності банку та стратегії її підвищення / О.В. Галиць // Регіональна економіка. – 2007. - №2.– c.216.

3. Гірченко Т.Д. Сучасні тенденції розвитку банківської конкуренції та реалізація банками конкурентних переваг / Т.Д. Грінченко // Регіональна економіка. – 2007. – №3. – c.149.

4. Кириченко О.А., Мелесик С.В. Економічна безпека банківської системи України в умовах глобальної фінансової кризи / О.А. Кириченко, С.В. Мелесик //Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №8. – c.223.

5. Національний банк України http://www.bank.gov.ua

Науковий керівник – старший викладач кафедри «Облік, аналіз і аудит» Черевик Надія Володимирівна