ОСНОВНІ КОРИГУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ПОКАЗНИКА EVA

Однією з із проблем вартісного управління є правильний підбір показника, який відображатиме стратегічну ефективність підприємства. Такий показник повинен тісно корелювати з ринковою вартістю підприємства і бути придатним для оперативного управління. Таким показником нами визнана економічна додана вартість (EVA- Economic Value Added). Він є простим в розрахунку і зрозумілими для зарубіжних інвесторів, дає правильну оцінку досягнутому і відображає основні фінансові показники і потенціал створення вартості.

Особливістю показника EVA є проведення спеціальних корегувань фінансової звітності для того, щоб капіталізувати витрати, які принесуть дохід в майбутньому. Зразу відмітимо, що саме це питання є дискусійним. Одні науковці описують 154 коригування, проте з них реально пропонується використовувати не більше 10-12 [7], інші - обґрунтовують необхідність здійснення до 20 коригувань [5], а деякі - взагалі проти проведення буд-яких корегувань [6], чим досягається максимальна простота і зрозумілість розрахунку.

Враховуючи полярність позицій науковців з даного питання, спробуємо викласти свій погляд на цю проблему. Зауважимо, що основна мета впровадження вартісно-орієнтованого управління і використання показника EVA полягає не в абсолютно точному його розрахунку, а формуванні ефективної системи управління підприємством, яке б стимулювало менеджерів збільшувати вартість підприємства. Вважаємо, що корегування збільшують трудомісткість розрахунків, ускладнюють використання даного показника в управлінні бізнесом, тому, реалізовуючи даний підхід до вітчизняних машинобудівних підприємств, доцільно обмежитися кількома основними. Розглянемо їх.

Концепція EVA передбачає капіталізацію витрат на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, реструктуризацію, резерви. Така практика лише частково присутня у вітчизняному фінансовому обліку. Перераховані витрати погіршують поточні фінансові результати, однак ведуть до їх росту у майбутньому. З позицій стратегічного управління на обсяг таких витрат необхідно скоригувати інвестований капітал і сформований ним чистий прибуток.

Капіталізовані витрати на дослідження і розробку, які фактично є інвестиціями в розвиток бізнесу варто списувати прямолінійним методом протягом певного періоду, який визначається підприємством. Він може дорівнювати строку дії патенту на винаходи, часу протягом якого здійснюються такі розробки або корисному використанню продукції, отриманої в результаті наукових досліджень. У вітчизняній обліковій практиці витрати на дослідження і розробки не капіталізуються, а визнаються витратами періоду і зменшують прибуток підприємства. Враховуючи сучасний стан підприємств машинобудівної галузі, низький рівень конкурентоспроможності її продукції дане коригування є важливим для вітчизняних підприємств. Зважаючи на цей факт, вважаємо за необхідне капіталізувати навіть витрати пов’язані з придбанням вже готових інноваційних продуктів.

Однією із умов успішного розвитку підприємства називають проведення реструктуризації, під якою розуміють цілеспрямовану зміну структури підприємства і його бізнесу під дією внутрішніх і зовнішніх факторів. Реструктуризації може бути спрямована на вдосконалення процесів управління персоналом, підприємством в цілому, підвищення ефективності операційної, маркетингової, збутової діяльностей. Такі дії, безумовно, можна розглядати як інвестиції, бо вони сприяють росту інвестиційної привабливості, зовнішнього фінансування, а отже, ведуть до підвищення вартості підприємства. Витрати на реструктуризації на вітчизняних підприємствах, згідно існуючої моделі фінансового обліку, капіталізуються у складі власного капіталу у вигляді наступних витрат і платежів. Оскільки процес реструктуризації необхідний значній частині вітчизняних машинобудівних підприємств, то їх врахування є слушними при визначенні EVA.

Якщо підприємство здійснює інші види інвестицій, то експерти, що займаються проблемами вартісного управління, радять капіталізуватися лише ті з них, які можна зіставити з майбутніми економічними вигодами. Зокрема, витрати на створення і просування торгової марки, гудвіл, придбання патентів, ліцензій можна трактувати, як інвестиції в активи. Однак, вони не повинні амортизуватися, адже при ефективному управлінні не втрачають своєї вартості, а от корисність їх може зменшуватися. Втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування, що трактується як зменшення його корисності згідно П(С)БО 28 „Зменшення корисності активів“ обліковується на рахунках бухгалтерського обліку. Тому вважаємо таку позицію цілком прийнятною для вітчизняних підприємств.

Серед принципів формування фінансової звітності є принцип обачності згідно з яким методи оцінки, що застосовуються у фінансовому обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’я­зань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Це означає, що оцінюючи активи і зобов’язання, доходи і витрати в умовах невизначеності необхідно дотримуватися деякої обмеженості, створюючи певні резерви: резерв сумнівних боргів, гарантійний резерв, резерв на оплату відпусток тощо. Створені резерви збільшують розмір капіталу підприємства. У зв’язку з цим концепція EVA пропонує величину чистого прибутку збільшувати/ зменшувати на будь-яке збільшення/зменшення створюваних резервів. Крім того, обсяг створених резервів слід додавати до обсягу інвестованого капіталу. Поряд з резервами, вважаємо за доцільне, коригуючи складові EVA, враховувати на вітчизняних машинобудівних підприємств такі еквіваленти власного капіталу як цільове фінансуванні і цільові надходження, а саме: гуманітарну допомогу, субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних і юридичних осіб тощо, тобто всі види допомоги, які можуть трактуватися як безповоротно надані підприємству джерела фінансування.

Одне із коригувань фінансової звітності при розрахунку EVA пов’язане з використанням методу LIFO для обліку запасів. Дане коригування є не актуальним для вітчизняних підприємств, бо LIFO вилучено із переліку методів оцінки запасів рекомендованих П(С)БО 9 „ Запаси“.

Використання операційної оренди веде до недооцінки величини реально інвестованого капіталу, бо таке майно відображаються у орендаря на позабалансовому рахунку. Обсяг чистого прибутку також недооцінюється, бо орендні платежі, по суті, є процентним платежами, які не повинні враховуватися при його обчисленні. Тому згідно концепції EVA інвестований капітал та чистий прибуток необхідно збільшувати на дисконтовану вартість майбутніх орендних платежів. Варто зауважити, що дисконтування здійснюють за ставкою залучення позиченого капіталу, а при коригуванні чистого прибутку враховують податковий щит. Дане коригування буде доречним для тих вітчизняних машинобудівних підприємств, що використовують орендне майно.

Залежно від порядку визначення розрізняють оподатковуваний прибуток, обсяг якого визначається в Україні Податковим Кодексом, і обліковий, розрахунок якого регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 “Податок на прибуток“. Сума прибутку визначена згідно з податковим законодавством відрізняється від суми прибутку, який відображається у Звіті про фінансові результати. Позитивна різниця між даними обчисленими згідно з податковим законодавством, та даними бухгалтерського обліку визнається податковим активом ( підприємство має право в майбутньому на їхнє відшкодування), негативна ( у підприємствах виникають зобов’язання сплатити податок на прибуток у наступних податкових періодах) визнається податковим зобов’язанням. Розробники концепції EVA пропонують коригувати величину чистого прибутку шляхом збільшення/зменшення приросту/скорочення за звітний період на розмір податкової різниці ( різниці між податковими зобов’язаннями і податковими активами). На практиці ця сума є незначною, тому таке коригування навряд чи суттєво впливатиме на вартість підприємства.

Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:

• розрахунок показник EVA здійснений на основі скорегованої фінансової звітності дозволяє уникнути неточностей при визначені величини прибутку і авансового капіталу;

• визначаючи EVA для певного підприємства, доцільно використовувати лише ті коригування, які суттєво впливають на його величину.

Література:

1. De Villiers J. The Distortions in Economic Value Added / J. De Villiers // Journal of Economics and Business.- 1997.- № 3 – Р. 285-300.

2. Ehrbar A. Using EVA to Measure Performance and Assess Strategy / A. Ehrbar // Strategy & Leadership.- 1999. – vol. 27 (3). - РР. 20-24.

3. Ottoson E. Cash Value Added – а New Method for Measuring Financial Performance / E. Ottoson, F. Weissenrieder // Gothenburg Studies in Financial Economics. -1996.- Study 1996: 1, Р.10.

4. Russ R.Economic Value Added: Theory, Evidence, A Missing Link/ R. Russ // Review of Business.– 2001. -Vol.22 . - № 1.- РР. 66-71.

5. Stewart S. The Quest for Value. The EVA Management Guide/ S. Stewart, G. Bennet // Harper Business. - 1999.- New York, P.489.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор, академік Академії економічних наук України – Федорович Роман Володимирович