СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ В КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ (НА ПРИКЛАДІ ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДПУ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»)

Швидка зміна умов життя примушує шукати нові підходи до підготовки кадрів, здатних ефективно працювати в ХХІ столітті. Між вищою освітою і життям має бути сформована певна інформаційна система, свого роду когнітивна інфраструктура, яка і буде забезпечувати трансляцію потреб виробництва в систему освіти, спонукати її до формування змісту нових ідей і знань, відповідно до потреб сьогодення.

Вихідні положення Концептуальних засад розвитку вищої педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір ґрунтуються на засадах Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту» тощо. Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Метою розвитку вищої педагогічної освіти України є створення такої системи освіти, яка на основі національних надбань світового значення та європейських традицій забезпечує формування педагогічних працівників, здатних здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах, реалізувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовних культурних потреб, а також потребу бути конкурентоспроможним на ринку праці. Освіта майбутнього випускника має бути фундаментальною, якісною, здійснюватися в органічному взаємозв’язку з наукою і педагогічною практикою.

Нововведення мають торкнутись організації профорієнтації випускників загальноосвітніх шкіл – майбутніх абітурієнтів педагогічних вузів, насамперед у контексті спрямування їхніх симпатій на вчительську професію, тестового визначення педагогічного покликання, психологічних та морально-етичних якостей, необхідних для педагогічної діяльності. Складність полягає в тому, що престиж педагогічної професії постійно знижується, і залучення обдарованої молоді на сьогодні до вищої педагогічної школи стає однією з актуальних проблем.

Серед пріоритетних напрямків реформування й модернізації вищої педагогічної освіти слід вказати на необхідність створення педагогічного середовища, що забезпечуватиме гармонізацію інтелектуальних, емоційних і духовно-моральних основ в атмосфері університетського життя. Особливо значним є формування інтелектуальної педагогічної еліти з її культом навчально-пізнавальної діяльності, професійного саморозвитку, самоствердження особистості, прояву її культури, інтелігентності й творчого стилю діяльності. Майбутній учитель з першого курсу повинен перебувати в такому середовищі, що дозволяє йому залучитися до культурно-педагогічної спадщини, наукових знань, мистецтва, традицій власної країни й культурної спадщини всього людства.

Сучасний стан розвитку суспільства потребує такої підготовки педагога, яка зорієнтована на розвиток особистості дитини та на саморозвиток і самовдосконалення вчителя, здатного творчо працювати. Діюча система педагогічної освіти недостатньо сприяє повній реалізації творчого потенціалу майбутнього вчителя сучасної школи та не задовольняє його потреб у професійному становленні. Саме тому, вкрай необхідним є пошук нових підходів, які дозволяють досягти нової якості у дидактичній і методичній підготовці майбутнього вчителя сучасної школи.

Важливою нормою Болонської співдружності освітян є підвищення мобільності викладачів і студентів, самостійності студентів, рівня їхньої самоорганізації. Болонський процес стимулює створення відповідних порівняльних систем організації навчання та виховання майбутнього педагога, рівня кадрового і науково-методичного забезпечення, якості навчального процесу, ефективності реалізації його різноманітних моделей і механізмів [1; с. 8].

Важливим завдання модернізації педагогічної освіти України є впровадження кредитно-модульної системи організації навчання. З 2001 навчального року на всіх факультетах ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» впроваджено модульно-рейтингову систему оцінювання знань студентів, тому що навчальний модуль є інтеграцією різних видів та форм навчання. У його основі лежить поділ змісту кожної теми курсу на складові частини відповідно до професійних завдань. Це дало можливість зменшити кількість лекційних годин, вивільнити тим самим час для індивідуальної роботи, що набагато ефективніше для розвитку творчих здібностей студентів, тому модульно-рейтингова система користується популярністю серед студентів.

З 2004 навчального року в ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди» було введено кредитно-модульну систему навчання для студентів першого курсу, це система кредитів за типом ЕСТS – європейської системи перезарахування залікових одиниць трудомісткості, як належного засобу підтримки великомасштабної студентської мобільності.

На факультетах університету використовуються інформаційно-комп’ютерні технології та мультимедійні засоби навчання. Впроваджено електронні засоби навчання та комп’ютерні навчальні програми, проводиться технологічна та технічна модернізація навчальних лабораторій, використовуються сучасні системи контролю якості знань студентів.

Не залишається поза увагою й виховна робота в нашому педагогічному університеті. Вона здійснюється на багатокультурній основі, через формування толерантності, вміння жити разом, поважаючи етнічне, культурне розмаїття і водночас – з гордістю за власні національне набуття, культуру, сутність.

Модернізація вищої педагогічної школи поєднується із розробкою і впровадженням нових дидактичних технологій в освітній процес. Специфіка дидактичних технологій педагогічних університетів полягає в тому, що той, хто обрав педагогічну професію, повинен сформувати уявлення про себе як про суб’єкта освітньої діяльності. Перетворення студента з об’єкта на суб’єкт освітнього процесу забезпечується технологією, яка побудована на принципах рольової перспективи й імітаційно-ігрового підходу до організації навчання.

Основу технології становлять активні форми й методи навчальної роботи, а зміст виконує дві функції: методологічну, що розкриває цілісність педагогічного процесу, теоретичні основи педагогічної діяльності, і процесуальну, тобто безпосередній інструмент педагогічних дій. Запропонована технологія створює умови для співтворчості та співпраці в навчальному процесі, дозволяє студентові відрефлексувати свої можливості як суб’єкта педагогічної комунікації, забезпечує творчу атмосферу, свободу дій і ситуацію успіху для кожного учасника освітнього процесу.

В освітянській практиці сьогодні повинні домінувати підходи зорієнтовані не на «накачування» інформацією, а активний її пошук та використання. В зв’язку з обмеженням часу взаємодії викладача і студента процес засвоєння нових знань уповільнюється, тож тут головним резервом має стати включення студентів в самостійну роботу. Даний процес має супроводжуватись передовсім навчанням студентів, вже починаючи з першого курсу, можливостям і засобам активного пошуку знань з ознайомлення з дисципліною «Основи наукових досліджень», а їх самостійна робота має постійно направлятись і корегуватись викладачами відповідних дисциплін.

Особливу роль в професійному самовдосконаленні відіграє дисципліна «Педагогічна майстерність», викладання якої забезпечує кафедра загальної і соціальної педагогіки. Під педагогічною майстерністю розуміють комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі (І.Я. Зазюн) [2; с.30]. До таких важливих властивостей, на думку вчених, належить гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. У цьому визначенні розкриваються такі особливості:

• педагогічна майстерність у структурі особистості – це система, здатна до самоорганізації, системотвірним чинником якої є гуманістична спрямованість;
• підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність;
• педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;
• техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності

Адже для ефективного навчання важливою є наукова ерудиція педагога, яка забезпечує викладання без штампів, в творчому трактуванні, зі своїм ставленням до нього, його наукової і прикладної значущості.

Педагогічна практика на сьогодні є важливою складовою процесу підготовки спеціалістів у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», яка забезпечує участь студентів у систематичній педагогічній діяльності протягом усього періоду навчання їх у ВНЗ. Метою педагогічної практики є оволодіння студентами сучасними методами і формами організації навчально-виховного процесу в освітніх установах, формування на базі знань, отриманих у вищому навчальному закладі, професійних умінь і навичок для самостійної роботи за отриманою спеціальністю; прийняття самостійних рішень у процесі конкретної роботи в реальних умовах; виховання потреби систематично поновлювати свої знання і творчо застосовувати їх у практичній діяльності [3, с. 1]. Тому правильна організація практики, наголошують педагоги, сприяє формуванню умінь і навичок помічати й аналізувати педагогічні явища і процеси, відчувати всю складність і водночас привабливість обраної професії.

Отже, зміни в педагогічній освіті покликані забезпечити високу конкурентоспроможність майбутнього випускника, а його освіта має бути фундаментальною, якісною, здійснюватися в органічному взаємозв’язку з наукою і педагогічною практикою.

Література:

1. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу // Вища освіта України. – № 1. – 2004. – С.5 – 9.
2. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; за ред. І.А. Зязюна. - 2_ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища школа, 2004. – 422 с.
3. Положення про проведення практики студентів ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Затверджено рішенням Вченої ради університету від 31.08.2007 року. Протокол № 1. – 12 с.