ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ЛЯЛЬКОТЕРАПІЇ У ГАРМОНІЗАЦІЇ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ

Важливою складовою суспільного розвитку, умовою та основою стабільності і процвітання суспільства є духовно-психологічне здоров’я населення, а зокрема сімей. Тому все актуальнішим стає питання формування і збереження психічного здоров’я у родині, а також формування гармонійних стосунків. Нажаль зараз у багатьох дітей з’являють труднощі у спілкуванні, посилюються дитячі страхи, агресивність, підвищується тривожність. Для гармонізації стосунків у родині та корекції поведінки дітей спочатку необхідно визначити основну причину, а не її зовнішні прояви. З цією метою широко використовується лялько терапія у корекційно-виховній роботі з дітьми і дорослими.

Лялькотерапія - це розділ арттерапії, що використовує в якості основного прийому психокорекційного впливу ляльку як проміжний об'єкт взаємодії дитини і дорослого. Ідентифікуючи себе певним чином, дитина в умовній ситуації проектує свій внутрішній світ і відчуває реальні почуття, діагностуються, що направляються і коректовані психологом. [4,с. 15].

Один з головних принципів - не лікування окремого симптому або набору симптомів, а спроба проникнути глибше, заглянути в душу дитини, зрозуміти, чим же викликані ці симптоми, де «поломка», що даному конкретному дитині заважає жити? Методика дозволяє працювати з дітьми різного віку: від чотирьох до чотирнадцяти.

Лялькотерапія як метод заснований на процесах ідентифікації дитини з улюбленим героєм казки, з улюбленою іграшкою. В якості основного прийому корекційного впливу використовується лялька як проміжний об'єкт взаємодії дитини і дорослого. Дитина, пізнаючи реальний світ, його соціальні зв'язки і відносини, активно проектує сприймається досвід в специфічну ігрову ситуацію. Основним об'єктом такої соціальної проекції досить довгий час є ляльки.

Витоки лялькотерапії можна знайти в психодрамі Морено. У 1940 році Якоб Леві Морено заснував в США Інститут соціометрії і психодрами. Він вирішив відтворювати в умовах клініки ті самі ситуації, які найбільш травмували його пацієнтів, і для цього створив спеціальний лікувальний театр, який назвав психодрамою. Лікарі разом з хворими та їхніми родичами писали досить прості сценарії і спільними зусиллями ставили спектакль. Глядацька зала теж складався з хворих, родичів та лікувального персоналу. Лялькотерапія популярна як в закордонній (Ф. Зімбардо), так і у вітчизняній практиці корекційної роботи (А. І. Захаров, А. Співаковська). [1,с.230].

Метою лялькотерапії є допомога у ліквідації хворобливих переживаннь, зміцнення психічного здоров'я, поліпшення соціальної адаптації, розвиток самосвідомості, вирішення конфліктів в умовах колективної творчої діяльності.

Функції лялькотерапії :

1. комунікативна - встановлення емоційного контакту, об'єднання дітей в колектив;

2. релаксаційна -зняття емоційної напруги;

3. виховна - психокорекція прояв особистості в ігрових моделях життєвих ситуацій;

4. розвиваюча - розвиток психічних процесів (пам'яті, уваги, сприйняття), моторики;

5. навчальна-збагачення інформацією про навколишній світ.

Лялькотерапія дозволяє об'єднати інтереси дитини і корекційні завдання психолога, дає можливість самого природного і безболісного втручання дорослого в психіку дитини з метою її корекції або психопрофілактики. Використовується цей метод в цілях профілактики дезадаптивних поведінки. Корекція протестної, опозиційної, демонстративної поведінки досягається шляхом розігрування на ляльках в парі з батьками або однолітками типових конфліктних ситуацій, взятих з життя дитини.

У лялькотерапії використовують різноманітні види ляльок:

• ляльки-маріонетки;

• пальчикові ляльки;

• тіньові ляльки;

• мотузкові ляльки;

• площинні ляльки;

• ляльки- рукавички;

• ляльки-костюми.

Значний внесок у розвиток лялько терапії зробили видатні науковці та практики І.Я. Медведева і Т.Л. Шишова. Свою корекційну методику автори назвали «драматична психоелевація», що означає «піднесення душі» (подолання недоліків). Суть методики полягає у тому, що діти непомітно для себе працюють над своїми проблемами і недоліками коли програють з ляльками індивідуально підібрані або спеціально написані театральні етюди. Поступово свої недоліки вони перетворюють у переваги: впертість може трансформуватися у завзятість, вискочка навчиться бути лідером, жадібний - бережливим. [3,с. 9-10].

Російські дослідники І.Я. Медведева і Т.Л. Шишова пропонують такий алгоритм організації і проведення роботи з лялькою: виготовлення ляльки, розігрування історії, яка пов’язана з травмуючою для дитини ситуацією, досягнення максимального переживання дитиною ситуації через співчуття герою-ляльці та ідентифікацію з ним. Сюжет має будуватися по «наростаючій лінії» з метою створення все більшої емоційної напруги та закінчуватися обов’язково позитивно, бурхливою емоційною реакцією (сміх, плач) та зняттям напруги. Після завершення спектаклю дитина повинна відчути полегшення.

Таким чином, технологія, запропонована авторами, полягає у посилені емоційної напруги, яку постійно відчуває дитина, до такого ступеня, щоб вона могла перейти у нову форму- розслаблення, катарсис. [2,с. 19-21].

Інший підхід до методики організації терапевтичної роботи з лялькою виділяє Т.Д. Зінкевич-Євстигнеєва: спільне з дорослим виготовлення власної ляльки, «оживлення» ляльки, використання її у казотерапевтичних постановках. Особливе місце в казкових постановках, які передбачають роботу дитини з лялькою, займають казки-експромти, які створюють певне середовище для подальшого діагностування, корекції й творчого розвитку дитини. Динаміка сюжету і кінець такої казки невідомі. Ефект психологічного впливу такого виду постановок, як визначають дослідники, досить великий. Сама постановка перетворюється у живий процес співтворчості. За таких умов діти надають ляльці функцій живої істоти, яка здатна відчувати як людина. [4,с. 196-197].

Особливого значення набуває процес виготовлення ляльки. Він дозволяє об’єднати дитину з дорослим. У спільній роботі дитини та батьків над створенням ляльки основна ідея-проект мають належати самій дитині. Дорослий стимулює дитячу фантазію та допомагає на технічному рівні реалізувати задум. Досвід роботи показує, що ця спільна діяльність допомагає краще пізнати дорослому і дитині один одного, отримати реальний досвід об’єднання у спільній справі, провести весело та цікаво час у сімейному колі. [4,с. 67-68].

Отже, для гармонізації сімейних стосунків та проведення корекційної роботи з родиною є доцільним використання лялькотерапії. Психокорекційну роботу з дітьми використовуючи метод лялькотерапії необхідно проводити спільно з батьками. Нормалізація батьківських установок, уявлень, сенситивності по відношенню до дитини є одним з корекційних завдань лялькотерапії і реалізується в спільній діяльності. Специфічні особливості лялькотерапії дають багатий діагностичний матеріал і допомагають батькам побачити нове в дитині, отримати інформацію про взаємодію з ним, про стиль свого виховання.

Література:

1. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д., Грабенко Т.М. практикум по креативной терапии.—СПб.: ТЦ «СФЕРА», 2001.—400с.

2. Медведева И.Я., Шишова Т.Л., Книга для трудных родителей.М.: Роман-газета, 1994.—180с.

3. Медведева И.Я., Шишова Т.Л., Дети, куклы и мы.М., 2011. — 256с.

4. Федій О.А. Естетотерапія. Навчальний посібник.—К.: Центр учбової літератури,2007.—256с.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Котломанітова Галина Олекандрівна