РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ НАСТУПНОСТІ ТА ПОСЛІДОВНОСТІ У РОБОТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ КОМПЛЕКСІВ «ШКОЛА-ДИТЯЧИЙ САДОК»

Проблеми виховання культури поведінки зумовлюється новою соціокультурною ситуацією та існуванням протиріч між проголошеним гуманізмом освіти й усе ще існуючим авторитаризмом у вихованні особистості, а також між нагальною потребою в розробці інноваційних виховних технологій та традиційними методами виховання, які переважно зводяться до словесного впливу на вихованців.

Формування загальної культури у дитини, аспектом якої є культура поведінки, визнання нею пріоритету загальнолюдських цінностей є головною метою виховання у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці.

Вчені-дослідники В.Галузяк і М.Сметанський зазначають, що принцип наступності відображає закономірність, згідно з якою виховання здійснюється через цінності, потреби, які вже сформовані у структурі особистості дитини. Отже, реалізація наступності передбачає організацію виховання, за якої кожна виховна справа є продовженням попередньої виховної роботи, “підносить вихованця на більш високий рівень розвитку, забезпечує перехід від простих до більш складних форм поведінки” Науковець Н.Мойсеюк розуміє принцип наступності і безперервності у вихованні як “проходження ряду етапів, протягом яких поступово ускладнюються й урізноманітнюються зміст та напрями розвитку тих утворень, які загалом складають цілісну систему характеристик особистості”[4.с.608]. Доповнюючи її, педагог М.Фіцула зазначає, що реалізація принципу наступності у вихованні звичок культурної поведінки передбачає розробку системи послідовних виховних заходів і виключає їх випадковий, епізодичний характер. [5.с.112]

Науковці (А.Богуш, М.Вашуленко, В. Галузяк, В.Киричок, В.Кузь, Н.Мойсеюк) відзначають, що наступність у роботі дошкільної і шкільної ланок освіти забезпечує цілісність та ефективність виховного процесу, є показником його послідовності й результативності.[1.с.73-74] Реалізація принципу наступності між дошкільною та початковою шкільною освітою з одного боку спрямована на підготовку дітей до систематичного навчання у школі, а з іншого – на використання у першому класі набутого у дитячому садку досвіду . Таким чином, початкова школа має повно і точно враховувати досягнення дітей дошкільного віку, а зміст початкової освіти повинен логічно доповнювати, продовжувати і розширювати зміст дошкільної освіти.

На думку З.Борисової, О.Киричук, Д.Ніколенка, проблема наступності у роботі дитячого садка і школи є комплексною. У ній можна виділити анатомо-фізіологічний, психолого-педагогічний та педагогічно-організаційний аспекти. Анатомо-фізіологічний аспект наступності передбачає врахування особливостей розвитку нервової, серцево-судинної, кістково-м’язової систем дошкільників та молодших школярів та відповідну організацію навчально-виховного процесу. Психолого-педагогічний аспект наступності потребує врахування у початковій школі рівня сформованості розумової, моральної, фізичної, естетичної культури дошкільників, особливостей становлення когнітивної, емоційно-мотиваційної, вольової сфер особистості. Педагогічно-організаційний аспект передбачає узгодження основних компонентів навчально-виховного процесу, а саме: узгодження завдань і змісту програмного матеріалу; узгодження методів, організаційних форм, кінцевих результатів діяльності дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку; готовність педагогічних працівників до забезпечення наступності; організація спільних форм діяльності дошкільників і учнів. Отже, педагогічна сутність наступності розглядається у двох аспектах: змістовому (зв’язок у завданнях, формах і методах організації навчально-виховного процесу) та організаційному (умови навчання і виховання старших дошкільників і першокласників шестирічного віку, співпраця вихователів, вчителів, батьків). [3.с.88]

Навчально-виховний комплекс “дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад” – це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття дошкільної і загальної середньої освіти. Його організаційною особливістю є наявність двох підрозділів – дошкільного і шкільного, що призводить до об’єднання педагогічного процесу дитячого садка і початкової школи в межах єдиного закладу. Дошкільний підрозділ забезпечує належний рівень дошкільної освіти дітей віком від 3 до 6 (7) років відповідно до вимог Базового компоненту дошкільної освіти. Шкільний підрозділ забезпечує відповідний рівень загальноосвітньої підготовки учнів згідно з вимогами Державного стандарту загальної середньої освіти.

Аналізуючи специфіку функціонування НВК “школа – дитячий садок” можна стверджувати про наявні в ньому передумови для реалізації принципу наступності у вихованні особистості в період переходу від дошкільної до шкільної освіти. Наше попереднє вивчення діяльності цих закладів засвідчує, що у більшості комплексів відсутньою є система виховання, яка б забезпечувала цілісність і неперервність розвитку дітей на цих вікових етапах. Це призводить до часткової втрати набутого у дитячому садку досвіду, ускладнює адаптацію дітей до шкільного життя.

На нашу думку, доцільно більш детально розглянути, як реалізується принцип наступності між дошкільною та початковою шкільною освітою у навчально-виховних комплексах “загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад”, проаналізувавши її аспекти: анатомо-фізіологічний, психолого-педагогічний, педагогічно-організаційний.

У навчально-виховному процесі діти включаються у різні види діяльності (трудову, навчальну, ігрову), здійснюється чергування розумової та фізичної видів праці. Заняття у старших дошкільників та уроки у першокласників жорстко у часі не регламентовані. Такий режим дозволяє дітям, до певної міри, уникати розумового та фізичного перевантаження, і завдяки йому навчання та виховання носять оберігаючий характер.

У дошкільному навчальному закладі велика увага приділяється забезпеченню рухової активності дітей: систематично проводиться гігієнічна гімнастика, заняття з фізичної культури, спортивні свята та розваги. На перервах між заняттями, під час самостійних ігор малята мають можливість відпочити в ігровому куточку, зайнятися фізичними вправами у спортивному куточку. Дошкільники багато часу проводять на свіжому повітрі, особливо у теплу пору року: близько 5 годин влітку та 1,5 – 2 годин взимку. [2.с.16]

На жаль, у першому класі початкової школи, незважаючи на високу потребу дітей у рухах, їх активність значно знижується: скорочується час, відведений на прогулянки; ранкова та гігієнічна гімнастика не проводяться систематично; майже не організовуються спортивні розваги; фізична культура вважається другорядним предметом, тому ці уроки періодично замінюються уроками мови, читання, математики тощо, або прогулянками на свіжому повітрі.

Зазначене вище дає можливість стверджувати, що анатомо-фізіологічний аспект принципу наступності потребує вирішення протиріччя між необхідністю впровадження форм навчання та виховання, що забезпечують потребу дітей у рухах, та формами роботи, що використовуються у реальній практиці. У першому класі необхідно систематично проводити гімнастику, фізкультхвилинки; на перервах займатися з дітьми фізичними вправами, організовувати рухливі ігри; відводити більше часу на прогулянки; по можливості, проводити деякі уроки на свіжому повітрі.

Аналізуючи психолого-педагогічний аспект проблеми наступності у роботі дитячого садка і школи, доцільно виділити такі його напрями: загальна підготовка дитини до школи та спеціальна підготовка до засвоєння тих предметів, що вивчатимуться у школі

Загальна підготовка до школи вимагає сформованості розумових, моральних, фізичних якостей особистості, що є основою для розвитку здібностей, успішного здійснення навчальної діяльності, формування характеру (дисциплінованість, відповідальність, активність, самоконтроль, здатність долати труднощі, позитивне ставлення до навчання, до однолітків, сформованість пізнавальних інтересів тощо). Аналіз діяльності педагогів, батьків дозволяє дійти висновку, що у дошкільних закладах та у сім’ї активність дошкільників обмежується, що блокує формування у дітей почуття відповідальності, самостійності, здатності переборювати труднощі. З приходом до школи деякі моральні якості дошкільників втрачають свою актуальність (ті, що забезпечують дотримання норм взаємодії: доброта, чесність, щирість, чуйність, товариськість тощо), а цінується сформованість тих якостей, що забезпечують успішність у навчанні.

Спеціальна підготовка до навчання у школі передбачає сформованість у дітей відчуттів, сприймання (кольору, звуку, смаку, часу, простору тощо), розвиток мови, мислення (умінь порівнювати, класифікувати, узагальнювати, робити найпростіші висновки), довільної уваги, пам’яті, уяви. Проте у дошкільному закладі зусилля вихователів спрямовуються, переважно, на формування у дітей системи знань про предмети та явища оточуючого світу, на розвиток умінь читати, писати, рахувати. При цьому розвитку психічних властивостей спеціальна увага не приділяється.

Необхідно відзначити, що у першокласників, у порівнянні з дошкільниками, обмежуються можливості для спілкування з однолітками. Встановлюються інтенсивні контакти у системі “дорослий – дитина” і значно збіднюються взаємини у системі “дитина – дитина”. Через це першокласники не можуть повноцінно обмінюватися інформацією, оцінними судженнями, що послаблює регулюючу функцію спілкування і негативно впливає на морально-соціальний розвиток. Реалізація педагогічно-організаційного аспекту принципу наступності у роботі дитячого садка і школи потребує забезпечення єдиного рівня підготовки дітей, які йдуть до школи, а також удосконалення зв’язків у змісті навчання дошкільників і першокласників. Аналіз Базового компоненту дошкільної освіти, державних програм “Дитина”, “Малятко”, “Державного стандарту початкової освіти”, “Програми середньої загальноосвітньої школи” (1 клас) доводить, що сьогодні спостерігається невідповідність у цілях дошкільного і шкільного ступенів освіти. Так метою дошкільної освіти є соціальний розвиток дитячої особистості, формування її базової культури. Визначальним завданням початкової шкільної освіти є оволодіння практичними навичками письма, читання, лічби, шкільного типу поведінки.

Виходячи із зазначеного вище, можна стверджувати, що організація навчально-виховного процесу в комплексі “школа – дитячий садок” потребує розв’язання таких суперечностей: між недостатньою розробленістю теоретико-методичних засад навчання і виховання дітей і потребою в обґрунтуванні механізму його функціонування; тенденцією до шаблонних дій, стереотипізації діяльності й необхідністю творчих підходів до розвитку особистості; необхідністю оновлення змісту педагогічного процесу і недостатньою компетентністю педагогічних працівників. Для вирішення цих проблем педагогам доцільно звернутися до досвіду роботи тих комплексів, які мають певні надбання ефективної організації навчально-виховного процесу.

Бібліографія

1. Богуш А. Проблема наступності дошкільної і початкової ланок у навчально-виховному комплексі “Надія” // Зб. наук. праць: Спец. випуск / В.Кузь (гол. ред.).- К.: Наук. світ, 2002.- С.72-75.
2. Дяченко М.В. Вплив спілкування на розвиток особистості молодшого школяра // Вісник ХДПУ ім. Г.Сковороди. Психологія.- Харків: ХДПУ, 2001.- 176с.
3. Киричок В.А. Діагностика сформованості ціннісного ставлення до однолітків у молодших школярів // Гуманістично-спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учівської молоді). – Зб. наук.праць.- К.: ВіРА Інсайт, 2001 – Кн. ІІ.- С.84-90.
4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навч.посіб.-К.:ВАТ “КДНК”,2001.-608с.
5. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб.- К.: “Академія”, 2000.- 544с.