У сьогоденності будь-яка держава, що має відносини з морем, намагається забезпечити належний рівень функціонування та розвитку власного морського контролю (надалі – МК). Наприклад, в Україні та Росії дане поняття є загальновизнаним, але у законодавстві жодної з них воно не врегульовано. Це, у свою чергу, породжує низку проблем, головними з яких є: відсутність єдності в правозастосуванні при врегулюванні МК; виникнення труднощів з віднесенням тих чи інших дій уповноважених державою органів саме до МК; наявність проблем щодо організації системи МК.

Зазначене, а саме відсутність законодавчого закріплення, призводить до того, що майже кожний дослідник висловлює власну точку зору на таке явище як МК. Проте серед них не має єдиної загальноприйнятої думки. Для врегулювання даної ситуації необхідно проаналізувати існуючі визначення МК, використовуючи у дослідженні філософську категорію – «аналіз».

Базова фундаментальна категорія – «контроль», яка є основою для подальших розробок на галузевому рівні, а потім, відповідно, дослідити МК.

У юридичній літературі контроль розглядається у декількох напрямках: і як функція державного управління, і як специфічний напрямок діяльності державних органів або як контроль громадськості над діями державних органів.

Контроль проявляється у різних напрямках, а отже, має, незважаючи на час, декілька характеристик поняття. Термін «контроль» походить від латинського «contra rotulus», що в подальшому стає основою для виникнення французького «controle» – список, який ведеться у двох примірниках; тут – повторне повернення до раніше розглянутого питання, його перевірка [1, с. 6; 2, c. 10]. С.І. Ожогов вважає, що категорія «контроль» може розглядатися у трьох аспектах: 1) перевірка, а також постійне спостереження з метою перевірки чи нагляду; 2) система органів контролю; 3) контролери [3, c. 293]. У радянський період під терміном «контроль» розуміли планування, керівництво, спостереження, реєстрацію, перевірку та силу, владу, авторитет [4, c. 49-60]. В.Ф. Опришко виділяє у понятті «контроль» одну із загальних функцій управління народним господарством, за допомогою якої встановлюють рівень відповідності функціонування керованого об’єкта до ухвалених управлінських рішень [5, c. 49]. Науковці Є.А. Кочерін та А.П. Робсон розглядають контроль як один із засобів викриття недоліків та успіхів роботи, проведення аналізу існуючої ситуації та застосування дій для її покращення [6, с. 4-5; 7, с. 15]. Деякі автори (М.Т. Білуха, Л.М. Крамаровський, В.М. Мітрофанов) тлумачать цей термін як перевірку за дотриманням законодавства, виявленням порушень і вад [8, с. 3; 9, с. 3; 10, с. 3]. А. Мамішев, Є.В. Шоріна розуміють його як “перевірку виконання” або один із способів забезпечення законності [1, с. 6; 11, с. 19]. На думку Б.М. Биренберга, Н.Г. Чумаченко та А.А. Шпига «контроль» – порівняння (зіставлення чи протиставлення) кількох тверджень [12, с. 11]. Іноді поняття, яке вивчається, виступає як протидія чомусь небажаному [13, с. 8].

Проведений аналіз результатів наукових досліджень категорії «контроль» дозволяє визначити властиві йому характеристики: 1) виконує активно-пасивну роль. Оскільки, представляється, до активної дії можна віднести перевірки, а до пасивної – спостереження; 2) на думку більшості вчених, повинен знаходити лише негативні явища в діяльності об’єкта, який досліджується. З цим погоджуватися, на наш погляд, не варто, оскільки контроль ніби розповсюджує накопичений позитивний досвід та підтримує динамічну рівновагу в управлінні тієї сфери, на яку він поширюється [14, c. 6; 15, c. 10].

Не встановлюючи вірність, правильність тлумачення категорії «морський контроль» вченими, юристами-практиками, лише констатуємо основні підходи, що надають можливість зрозуміти загальну точку зору до визначення досліджуванного поняття. Так, це сукупність наглядових та контрольних заходів у внутрішніх морських водах, територіальному морі та на континентальному шельфі з метою попередження та запобігання шкоди природному середовищу [16]. На думку інших, «Морской Контроль стоит на фундаменте Морской Мощи… Нация, которая достигла предоминантной способности использовать море, характеризуется как нация достигшая Командования (или Контроля) Морями. Более узко Командование Морем состоит из способности 1) защищать собственные линии морских коммуникаций, 2) не позволять (отказ) противнику использовать линии морских коммуникаций, которые ему нужны для ведения войны. Итак, Морской Контроль в более широком смысле — это способность нации осуществлять, или продолжать осуществлять, морскую деятельность в различных геополитических условиях» [17]. Ю.Б. Круглова стверджує, що інститут міжнародного контролю у будь-якій сфері міжнародного права, в т.ч. морській, не обмежується лише перевіркою дійсного положення, фактичного стану, його відповідність нормативним актам, а є діяльністю суб’єктів міжнародного права, визначених певним міжнародно-правовим актом, у вигляді перевірки дотримання виконання прийнятих на себе міжнародно-правових зобов’язань, в результаті якої можуть бути притягнути до міжнародної відповідальності [18].

Аналізуючи зазначені визначення, звертає на себе увагу те, що найчастіше під МК розуміють дії відповідних осіб із відстеження та вивчення функціонування об’єкта контроля за дотриманням в ньому встановлених державою вимог та попередження зловживання.

Досліджуючи наукову та навчальну літературу, можна стикнутись ще з одним терміном, який має пряме відношення до вивчаємої проблеми, – «нагляд». У сьогоденності ці дві категорії частіше ототожнюються. Так, С.В. Авак’ян і Г.В. Барабашов відносять прокурорський нагляд до складу загального контролю [19]. Є.В. Шоріна вбачає у системі органів контролю прокуратуру, а іноді деякі науковці вважають, що зовсім неможливо розділити наглядові та контрольні функції. Тому у законодавстві відбувається їхнє змішування [11, с. 110; 19]. Дане бачення вважається помилковим і потребує юридичного врегулювання. У теоретичному аспекті сутність нагляду виражається у спостереженні за певними органами та особами щодо здійснення ними покладених на них обов’язків, за неналежне виконання яких винні притягуються до відповідальності [19]. Е.Е. Понтоновіч вважає, що функція контролю переходить до функції загального нагляду як тільки зменшується виразність представлених вимог, і сфера контролю – це сфера конкретних результатів, а нагляду – це загальні оцінки [14, с. 3-4]. Отже, контроль і нагляд – не синоніми, оскільки з вищесказаного видно, що їх сутність та роль – різні. Так, на відміну від контролю, нагляд не ставить перед собою завдання вивчати ефективність, доцільність існуючої нормативно-правої бази, здійсненних дій. Для нього головним залишається належність, відповідність конкретних правовідносин встановленим і чинним правовим нормам, тобто жити потрібно, дотримуючись закону.

Таким чином, при визначенні правової природи терміну «морський контроль» та його законодавчого закріплення необхідно враховувати правову природу таких категорій як «контроль» та «нагляд».

Література:

1. Мамішев А. Зміст і призначення контролю в механізмі управління / А. Мамішев // Економіка, фінанси, право. – 2003. – № 3. – С. 5–8.

2. Шутов М. І. Державний фінансовий контроль в Україні (теорія та практика) : монографія / Шутов М. І., Бабенко В. А., Стоянова Н. М. – Одеса : Юридична література, 2004. – 136 с.

3. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – [23-е изд.]. – М. : Рус. яз., 1990. – 915 с.

4. Кейзеров Н. М. Власть и авторитет : Критика буржуазных теорий / Н. М. Кейзеров. – М. : Юридическая литература, 1973. – 264 с.

5. Опрышко В. Ф. Народнохозяйственный комплекс : управление и право / В. Ф. Опрышко. – К. : Политиздат Украины, 1983. – 167 с.

6. Кочерин Е. А. Контроль в процессе управления предприятием / Е. А. Кочерин. – М. : Знание, 1986. – 64 с.

7. Робсон А. П. Финансовое планирование и контроль / А. П. Робсон ; под ред. М. А. Поукока, А. Х. Тейлора. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 480 с.

8. Білуха М. Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту / М. Т. Білуха. – К. : Вища школа, 1994. – 364 с.

9. Крамаровський Л. М. Ревизия и контроль / Л. М. Крамаровський. – М. : Финансы и статистика, 1988. – 300 с.

10. Митрофанов В. М. Контроль и ревизия хозяйственной деятельности промышленных предприятий / В. М. Митрофанов. – М. : Финансы, 1965. – 259 с.

11. Шорина Е. В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР / Е. В. Шорина. – М. : Наука, 1981. – 300 с.

12. Чумаченко Н. Г. Социалистический контроль: методы и проблемы / Чумаченко Н. Г., Биренберг Б. М., Шпиг А. А. и др. – К. : Наукова думка, 1985. – 252 с.

13. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / [Бутинець Ф. Ф., Усач Б. Ф., Виговська Н. Г., Петренко Н. І., Шигун М. М.]. – Житомир : ПП “Рута”, 2001. – 416 с.

14. Понтонович Э. Э. Финансовый контроль / Э. Э. Понтонович. – Ленинград, 1928. – 108 с.

15. Контроль і ревізія / [Бутинець Ф. Ф., Бардаш С. В., Малюга Н. М., Петренко Н. І.]. – Житомир : ЖІТІ, 2000. – 512 с.

16. [Електронний ресурс] – Режим доступу :

http://de.msu.ru/course/display?course=663

17. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://flot.com/blog/SSBN/78.php

18. Круглова Ю. Б. Институт контроля в международном морском праве : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право, Европейское право» [Электронный ресурс] / Ю.Б. Круглова. – Казань, 2007. – 22 с. - Режим доступа к статье :

http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/217280.html

19. Шафранов А. Разграничение контрольной и надзорной деятельности в сфере исполнительной власти [Электронный ресурс] / А. Шафранов // – Режим доступа до статьи : http://www.law-n-life.ru/arch/91_Shafranov1.doc