СУБ’ЄКТИВНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПЕРЕЖИВАНЬ КРИЗИ 17 РОКІВ

Постановка проблеми. З’ясування спільних і відмінних особливостей у тлумаченні суб’єктами змісту власних переживань вікових нормативних криз, зокрема кризи 17 років“ (у руслі концепції симптомокомплексів вікових криз):

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні проблематика вікових криз пов’язується передусім з працями Т.М. Титаренко [5], у Росії − В.І. Слободчикова (2004), К.М. Поліванової (2006), І. Г. Малкіної-Пих (2005, 2008). Відомими є спеціальні наукові розвідки [1], актуалізовані попередніми (І.В. Равіч-Щербо, 1994) і останніми досягненнями генетики і психогенетики (О.О. Александров, 2006; Л.І. Авраментова, 2008; Р.Л. Аткінсон, 2007).

Виокремлення раніше нерозв’язаної проблематики. Суб’єктивна інтерпретація змісту вікових криз та її порівняння з експериментально визначеною симптоматикою потенційно забезпечить у цих вікових періодах доказовий та узгоджений з дорослими особистісно орієнтований вплив [2].

Мета статті – на прикладі кризи 17 років з’ясувати у дівчат і хлопців їхню суб’єктивну інтерпретацію симптомокомплексу переживань (”мої переживання“) як пізнавальний орієнтир місцезнаходження названої кризи у системі підліткового та юнацького віку.

Виклад матеріалу дослідження.

Основні поняття: 1. Симптом – це: 1) порівняно фіксована динамічна та стійка складова переживань, або симптом переживань, у якому виявляється ставлення до себе і навколишньої дійсності; 2) окремі стійкі переживання (позитивні і негативні) як основні структурні одиниці вікових криз (Л.С. Виготський). Основний показник життя (В.А. Роменець), який визначає клінічну фрагментарну картину перебігу вікового розвитку. У зіставленні з умовно виокремленими стабільними чи перехідними періодами симптоми переживань стають зовнішніми психологічними критеріями вікового розвитку, призначення яких полягає, зокрема, у його діагностиці, тобто з’ясуванні вікового місцезнаходження особистості та прогнозуванні потенційної динаміки. Це соціальні сигнали особистості та оточенню про власні успіхи та невдачі, ігнорування яких хоча й ускладнює нормативний та ненормативний кризові аспекти розвитку, однак насправді відображають його чітку етапність, стабільну у будь-якій навчально-виховній ситуації. Критерії визначення динаміки симптомів: 1) частота вияву (провідна ознака) – міра повторюваності в окремих умовних вікових інтервалах, легше фіксується і диференціюється; 2) сила вияву (допоміжна ознака) − потужність, або домінантність, порівняно з аналогічними виявами в інших вікових інтервалах; важче фіксується й диференціюється. 2. Симптомокомплекс нормативних криз (окремо є симптомокомплекси ненормативних криз) – структурована динамічна система основних, або базових, позитивних і негативних симптомів, яка в межах певного вікового діапазону зіставляється з такими ж умовними віковими інтервалами (лише перехідними, або кризовими). Пріоритетним є негативний симптомокомплекс, уникнути якого неможливо навіть теоретично (своєрідний віковий соціальний штамп для встановлення певної кризи). Його природне прогресування означає недостатній розвиток позитивної, у чому, власне, й полягає сутність таких криз: з’ясування змісту, динаміки та можливих перспектив кожного симптому, системи взаємозв’язків і потенційних вікових новоутворень (більше – прихованих), міра реалізації яких визначає зокрема полярний перебіг кризи – ”малопроблемний“ або ”ускладнений“. 3. Блок ”АС“ – активне самоствердження у взаєминах; блок ”ПС“ – пасивне самоствердження; блок ”НС“ – індиферентність у взаєминах.

Структура кризи 17 років (дівчата): 1. Позитивні симптоми: 1) типові: прагнення до самостійності, домагання ролі дорослого, гордість за власні досягнення, вміння співпереживати, відвертість; 2) супутні (домінування частоти над силою виявів): організованість, відповідальність, вміння самоконтролю, вимогливість. 2. Негативні симптоми: 1) типові: блок ”АС“ (дратівливість, хитрість, індивідуалізм, пристосовництво); блок ”ПС“ (негативізм, зарозумілість); блок ”НС“ (лінощі); 2) супутні (домінування частоти над силою виявів): зухвалість, корисливість, жорстокість, лихослів’я).

Негативні симптоми як перешкоди для позитивних: 1) зарозумілість, хитрість, дратівливість, індивідуалізм, зарозумілість, негативізм, лінощі – це тіньова, зворотна сторона розвитку типових симптомів і передусім прагнення до самостійності, вмінь співпереживати, гордості за власні досягнення; 2) пристосовництво – домагання ролі дорослого (менше – вмінь співпереживати).

Основні суб’єктивні закономірності переживань: 1. Тенденційним явищем вважається визнання важливості переживань (вмінь співпереживати, переживань власних успіхів чи невдач, оптимізму, відвертості, відповідальності, дратівливості і, особливо пристосовництва та впертості). У 18-19 рр. визнається високий рівень дитячої безпосередності, яка може скласти альтернативу індивідуалізму. 2. До кризи юнацької кризи відносяться такі симптоми: 1) типові: позитивні − відвертість, оптимізм, відповідальність; негативні − впертість як неслухняність, зухвалість, корисливість, пізнавальна обмеженість, індивідуалізм, лінощі, недбалість, хвастощі, негативізм, пристосовництво, зарозумілість; 2) нетипові: позитивні − домагання ролі дорослого, вміння співпрацювати, вимогливість; 2) негативні − жорстокість. 3. У цілому, дівчата схильні відзначати у власних переживаннях значущі вікові зміни, зіставляючи їх більше з 16-17 р.в., пояснюючи це закінченням шкільного дитинства, школи та необхідністю майбутнього професійного вибору. Входять і виходять раніше за хлопців з кризи, де негативна симптоматика, неприхована і болісна, відзначаючись потенційним загостренням суперечностей з оточенням, концентрується із значною перевагою над позитивною.

Структура 17 років (хлопці): 1. Позитивні симптоми: 1) типові: прагнення до самостійності, гордість за власні досягнення, домагання ролі дорослого, упертість як наполегливість, уміння співпрацювати; 2) супутні (домінування частоти над силою виявів): відвертість, уміння самоконтролю, уміння самооцінювати. 2. Негативні симптоми: 1) типові: блок АС (лихослів’я, індивідуалізм, дратівливість); блок ПС (упертість як неслухняність, негативізм); блок НС (лінощі); 2) супутні (домінування сили над частотою виявів, за винятком хитрості і жорстокості): недбалість, жорстокість, хитрість, зухвалість, корисливість.

Негативні симптоми як перешкоди для формування позитивних: 1) індивідуалізм, негативізм – це тіньовий, зворотний бік типових позитивних симптомів; 2) упертість як неслухняність, лихослів’я, лінощі – також (менше − прагнення до самостійності); 3) дратівливість – також (менше – прагнення до самостійності, гордості за власні досягнення).

Інші можливі симптоми (у дівчат і хлопців) є фоновими, як приховані, але активні стимули типових і супутніх.

Основні суб’єктивні закономірності переживань: 1. Тенденційним явищем вважається визнання їх важливості, передусім − це відповідальність, уміння співпрацювати, гордість за власні досягнення, дратівливість, пристосовництво, хитрість. 2. До кризи 17 років, яка співвідноситься з 16–18р.в., хлопці відносять такі симптоми: 1) типові: позитивні − уміння співпрацювати, прагнення до самостійності, відповідальність, переживання власних успіхів чи невдач, упертість як наполегливість, оптимізм, старанність, гордість за власні досягнення; негативні − корисливість, дратівливість; 2) нетипові: позитивні – дитяча безпосередність, уміння самооцінювати, усвідомлення ролі школяра, або іншої нової соціальної ролі, вимогливість, уміння самоконтролю; негативні – хвастощі, заздрість, недбалість, зарозумілість. 3 Хлопці, які зіставляють кризу з аналогічним, як у дівчат, віковим інтервалом, менше схильні помічати у власних переживаннях значущі вікові зміни, хоча їх пояснення схожі з поясненнями дівчат. Така симптоматика у них більше прихована, паритетна з позитивною, формуючи в оточення ілюзії про сприятливий перебіг кризи.

Висновки: 1. Співвідношення суб’єктивної інтерпретації переживань з експериментально встановленою дозволяє визначити ”схожі позиції“ на природу вікових криз передусім у молодших суб’єктів навчання і виховання, що є необхідною умовою успішної з ними особистісно орієнтованої взаємодії [3]. 2. Психологічний зміст симптомокомплексу переживань юнацької кризи, або кризи 17 років, аргументує її як ”малу кризу“, що особливо наочне на тлі симптомокомплексу підліткової кризи, або кризи 13 років [4].

Література:

1. Актуальні проблеми психології: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості / за ред. С. Д. Максименка, М. В. Папучі. − К., 2010. – Т. 11. – Вип. 3. – 510 с.

2. Бех І. Д. 100 ключів виховного успіху / І. Д. Бех // Шкільний світ: Спецвипуск. – 2009. − № 21−23 (485−487). – 151 с.

3. Поліщук В. М. Криза 17 років у дівчат / В. М. Поліщук // Практична психологія та соціальна робота. − 2011. − № 11. – С. 16−20.

4. Поліщук В. М. Криза ”13 років“ : феноменологія, проблеми / Поліщук В.М. – Суми: Університетська книга, 2006. − 188 с.

5. Титаренко Т. М. Испытание кризисом: Одиссея преодоления / Татьяна Михайловна Титаренко. − [2-е изд., испр.]. – М.: Когито-Центр, 2010.− 304 с.