ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ВИВЧЕННЯ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВ З ОБМЕЖЕНИМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ НА СТАДІЇ ШКІЛЬНОЇ ТРУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Сучасний стан країни супроводжується суттєвими змінами у політичному та економічному житті, соціальному устрої суспільства, що потребує модернізації освіти, нового погляду на проблеми навчання і виховання, школи взагалі. На перший план виходять питання, розв’язання яких спрямоване на підготовку особистості до життя в умовах, що постійно змінюються, з метою забезпечення їй можливостей для суспільного розвитку, повноцінного існування у соціумі, тобто особливого значення набуває проблема соціалізації. При цьому робиться акцент на особистість, на її соціально обумовлені характеристики, на розвиток у неї певних якостей в результаті соціального впливу.

Соціалізацію ми розуміємо як процес формування особистості у певних соціальних умовах; процес засвоєння індивідом соціального досвіду, у ході якого він перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково залучає до своєї системи поведінки тих норм і шаблонів, які прийняті у суспільстві. При цьому засвоєння соціального досвіду здійснюється поетапно: на кожній стадії соціалізації відбувається становлення різних новоутворень і соціальних якостей, які важливі для формування особистості.

Проблема соціалізації дітей з вадами розумового розвитку була предметом розгляду ряду авторів (В.І.Бондарь, І.М.Бгажнокова, Н.Л.Коломінський, С.Ю.Конопляста, Н.П.Кравець, В.М.Синьов, О.П.Хохліна, Л.М.Шипіцина та ін.). Однак, на сьогодні відсутні системні, комплексні дослідження щодо забезпечення соціалізації дітей даної категорії, виходячи з психологічного змісту, суті кожного з її етапів, особливо в межах спеціального навчального закладу, що визначає необхідність пошуку шляхів підвищення ефективності соціалізації дітей з вадами інтелектуального розвитку в процесі їхнього навчання і виховання і відносить цю проблему до найбільш актуальних на сучасному етапі.

Визначення психолого-педагогічних основ соціалізації дітей з інтелектуальними вадами, розробка педагогічної системи цілеспрямованого корекційно-виховного впливу передбачає передусім вивчення особливостей їхньої соціалізації на всіх стадіях. У межах даної статті ці питання розглядаються на стадії шкільної трудової підготовки.

Суть трудової стадії соціалізації полягає в тому, що людина не тільки продовжує засвоювати соціальний досвід, але й починає його відтворювати та створювати через активний вплив на оточуюче середовище завдяки своїй діяльності.

В межах спеціального навчального закладу - це стадія шкільної трудової підготовки, яка пов’язується здебільшого зі старшим підлітковим і юнацьким віком (15-18 років), тобто це 8-10 класи, в яких професійне становлення школярів відбувається через розвиток учнями своїх можливостей і індивідуальних особливостей для професійного самовизначення і самореалізації у професії, якій навчають у школі, та подальшого професійного зростання з опорою на свої задатки і позитивні якості. При цьому забезпечується реалізація можливостей дитини, які були виявлені на стадії індивідуалізації та які розвивались на стадіях індивідуалізації та інтеграції. У цьому зв’язку доцільно спиратися на уявлення про відцентровану тенденцію в особистісному підході (В.В.Рибалка), тобто на визначення окремих особистісних якостей дитини в цілісному особистісному контексті у навчанні, вихованні, у професійній підготовці.

Отже, сутність трудової стадії, її важливість обумовлюються головною метою усієї корекційної навчально-виховної роботи допоміжної школи - підготовкою її випускників до корисної праці і включенням їх в життя суспільства. Особливо гостро стоїть ця проблема на сучасному етапі, в нових соціально-економічних умовах, коли йде скорочення робочих місць і звільнення некваліфікованої праці. У цьому зв’язку, трудова підготовка в спеціальній школі починає здійснюватися вже з 1-го класу як загальнотрудова, а з 4-го класу - як професійно-трудова, тобто змістовне наповнення трудової стадії відбувається у межах навчально-виховного процесу. Допоміжна школа навчає дітей з вадами розумового розвитку в основному тим професіям, які їм доступні і на які зорієнтована їхня матеріальна база, що значно звужує коло тих професій, які можуть опановувати учні. Між тим, доказана можливість навчання дітей даної категорії багатьом професіям і спеціальностям в стінах школи (В.І.Бондар, І.Г.Єременко, В.Ю.Карвяліс, Я.Я.Краваліс, Г.М.Мерсиянова, А.І.Раку, І.В.Татьянчикова, К.М.Турчинська, О.П.Хохліна). Особливий акцент робиться на необхідність посилення у школах цілеспрямованої роботи, яка сприятиме правильному вибору учнями професій з урахуванням їхніх можливостей, індивідуальних особливостей, професійних нахилів тощо.

Враховуючи ці положення, трудова стадія, в контексті питань соціалізації в межах спеціального навчального закладу, передбачає, окрім занять з професійно-трудової підготовки, гуртки за професійними інтересами, виховні заходи, пов’язані з трудовим вихованням і навчанням, виконання трудової діяльності, виготовлення трудової продукції, яка набуває соціальної значущості, тощо.

На трудовій стадії предметом корекційно-розвивальної роботи та показниками її ефективності є розвиток можливостей учня у контексті його професійної підготовки. Відповідно, предметом вивчення стають особливості професійно-трудової діяльності учнів у школі, передусім показники її успішності (якість виконування школярами трудових завдань, якість виробів); ефективність трудової діяльності, її продуктивність (кількість продукції за одиницю часу); оцінки учнів з трудового навчання; участь або перемога у виставках, конкурсах тощо. У зв’язку з цим, значення набуває і визначення певних заслуг і вдач учня однолітками, яке проявляється в повазі, зверненні за допомогою і т. ін.. При цьому звертається увага на використання учнем виявлених у нього на попередніх етапах позитивних індивідуальних властивостей у процесі професійно-трудової підготовки, яка здійснюється у межах спеціального навчального закладу, а також при самовизначенні у плані вибору професій, яким навчають в школі.

Оскільки, професійне самовизначення школярів - це передусім визначення себе у певному колі професій, «примірювання» конкретної професії до своїх індивідуальних особливостей, на перший план виходять питання адекватного вибору професії учнем у відповідності до його можливостей (задатків, нахилів, здібностей тощо). Ось чому особливого значення набуває подальший розвиток у школяра позитивних якостей, враховування його індивідуальних особливостей в процесі трудового начання та виконування трудової діяльності. При цьому створення педагогічних умов для використання позитивних якостей дитини у відповідності з її можливостями і нахилами до обраної професії стає дуже важливим, оскільки впливає на ефективність професійного самовизначення школярів та їхню соціалізацію взагалі.

Одним з напрямків роботи на цьому етапі обирається вивчення особливостей підбору певних професій учням з інтелектуальними вадами у спеціальному навчальному закладі, тобто визначається, чи враховує педагогічний колектив індивідуальні особливості учня при організації трудового навчання і при виконуванні трудової діяльності. Вивченню підлягає також питання, чи передбачена така робота у школі і як забезпечується цей процес, тобто визначається забезпечення відцентрованої тенденції (В.В.Рибалка) з метою підвищення ефективності трудової підготовки.

Особливий акцент необхідно робити на усвідомленні учнем своїх позитивів (задатків, нахилів, здібностей, інтересів, рис характеру тощо) при опануванні певною професією і трудовою діяльністю взагалі; визначити, як в цьому учню допомагають педагоги, шкільний психолог; як їхні рекомендації враховуються і використовуються при визначенні профілю трудового навчання дитини, яке здійснюється в 5-10-х класах.

Вивчення соціалізації учнів з інтелектуальними вадами за основними показниками прояву на етапі шкільної трудової підготовки здійснюється класичними педагогічними методами, які були задіяні на попередніх етапах: опитуванням (анкетуванням), бесіди, спостереженням, методом експертної оцінки, вивченням шкільної документації і продуктів трудової діяльності учнів.

На стадії шкільної трудової підготовки також визначається загальне самопочуття дитини на підставі використання методики САН, тобто необхідно з’ясувати, наскільки змінюється дитина, її самопочуття в результаті розвитку на попередніх стадіях і в результаті її включення в активну трудову діяльність, опанування певною професією.

Дослідження на етапі шкільної трудової підготовки доцільно проводити з учнями 10 класів спеціальних загальноосвітніх (допоміжних) шкіл і загальноосвітніх шкіл І - ІІІ ступенів для порівняння результатів.

Література:

1. Мудрик А.В. Социализация человека: учеб. пособие для студ. вузов. – 2 е изд., испр. и доп. – М.: Академия, 2006. – 304с.

2. Практикум по возрастной психологии: Учебное пособие / Под ред. Л.А.Головей, Е.Ф.Рыбалко.- СПб.: Речь, 2010.- 694с.

3. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (досвід особистісно-центрованої систематизації категоріально-поняттєвого апарату): Навчально-методичний посібник.- К.: Ніка-центр, 2003.- 204с.

4. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. – 704с.