СВІТОМОДЕЛЮВАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ ФІГУР ПРОТИСТАВЛЕННЯ В ПОЕЗІЇ Е. Е. КАММІНҐСА

Потужна впливовість поезії Е. Е. Каммінґса генерована багатим арсеналом зображально – виражальних засобів, інтерпретація яких є вельми впливовою для з’ясування особливостей художнього мислення поета. З-поміж розмаїття фігуральних прийомів лірики Е. Е. Каммінґса ми обрали для аналізу найрепрезентативніші, а саме: антитезу й оксиморон.

Треба зазначити, що засоби художньої семантики поезії Е. Е. Каммінґса стали предметом вивчення нечисленних студій західних літературознавців, насамперед в працях американських дослідників творчості митця – Г. Блума (H. Bloom), Р. Вегнера (R. Wegner), Г. Лейна (G. Lane) та ін. Відомі українські й зарубіжні дослідники творчості Е. Е. Каммінґса І. Андрусяк, І. Арнольд, Б. Бойчук, О. Звєрєв, С. Павличко лише побіжно розглядають окремі аспекти засобів художньої семантики його поезії.

Приступаючи до аналізу виражальних засобів і стилістичних прийомів поезії Е. Е. Каммінґса, зазначимо, що на сьогодні в теорії літератури існують різні підходи до їх класифікації. Деякі автори розрізняють поняття тропів й стилістичних фігур, інші навпаки, ототожнюють їх. Спроба впорядкувати класифікацію тропів належить Г. Поспєлову, який виокремив інакомовну зображальну та виражальну функцію слів із різновидами словесно – предметної зображальності. І. Арнольд виділяє серед тропів так звані напіввідмічені структури, до яких відносить оксиморон і голофразис. М. Гаспаров об’єднує поняття троп із поняттям фігура, наголошуючи, що тропи відносяться до фігур переосмислення. І. Гальперін у своїй класифікації стилістичних прийомів та виражальних засобів поділяє їх на лексико – фразеологічні та синтаксичні, не оперуючи при цьому поняттями “троп” та “фігура”. Так само і О. Кв’ятковський відносить всі тропи до стилістичних фігур, розширивши поняття. О. Мороховський послуговується лише поняттям фігури, поділяючи їх на фігури заміщення та суміщення. У своєму аналізі лірики Е. Е. Каммінґса ми спиралися на теорію стилістичних фігур, розроблену останнім дослідником.

Серед засобів словесної образності лірики Е. Е. Каммінґса важливе місце посідають фігури протилежності, а саме антитеза й оксиморон. Відомо, що для таких фігур є характерним поєднання двох чи більше слів в межах одного контексту, значення яких є протилежними за змістом [2, с. 192]. Така протилежність є об’єктивно контрастною, або ж сприймається як така самим читачем. Це надає висловлюванню більшого експресивного забарвлення. Синтаксичні конструкції з антитезою у Е. Е. Каммінґса є дуже різноманітними – від словосполучення до цілого твору. Саме такою є антитеза у наведеному нижче тексті:

[4, с. 32] (Переклад з англ. наш – Г. В.)

Тут автор будує антитезу за допомогою паралельних конструкцій, компоненти яких виражені однаковими структурними одиницями і навіть розташовані в однаковому порядку. Ще однією характерною рисою антитези в наведеному прикладі є її комбінаторність з такими стилістичними прийомами синтаксису, як паралелізм і анафора. Ці фігури є одним з найбагатших джерел експресивності, оскільки слугують для посилення значущості висловлювання, задаючи певний ритм поетичного тексту. Завдяки цьому, антитеза часто використовується саме в поезії. Можна припустити, що антитетичність світосприймання, світорозуміння, сівтомоделювання Е. Е. Каммінґса втілюється й у назві його першої поетичної збірки – “Тюльпани й димарі” (“Tulips and Chimneys”, 1923), де краса природи протиставляється результатам технічного прогресу, який для поета є породженням автоматизму, безликими переживаннями і навіть джерелом справжніх людських драм.

Інша частовживана Е. Е. Каммінґсова фігура протилежності – це оксиморон. Як зазначає О. Мороховський, смисловий контраст поєднуваних елементів оксиморона, на відміну від антитези, характеризується певними структурними обмеженнями: вони знаходяться в залежних один від одного відносинах [2, c. 194]. Використовуючи оксиморон, автор тим самим порушує лексичну поєднуваність не за рахунок відсутності семантичного узгодження, а за допомогою контрасту. Так народжуються неочікувані для читача комбінації слів, парадоксальні семантичні сполуки, спровокована алогічність, витонченість думки [3, с. 149]. Наприклад: winsome cage (приваблива клітка), the erect deep (пряма глибочінь), violent silence (буйна тиша), speechless carnival (німий карнавал), sobbing with lust (ридаючий пристрасно) та інші. Стилістичний ефект у цьому разі виникає через співставлення понять, які мають протилежне значення. Зазначимо, що в поезії Е. Е. Каммінґса трапляється оксиморон, утворений за типом голофразису, тобто шляхом злиття слів, що в силу своєї непередбачуваності має потужну експресивність: flowerterrible (квіткожахливий), mudluscious (брудносолодкий), mothermonster (матимонстр).

Отже, як бачимо, фігури протилежності посідають чільне місце у творах Е. Е. Каммінґса, оскільки відображають антитетичність мислення і світосприйняття поета, посилюють та роблять яскравішим емоційне забарвлення поетичних текстів, звертаючи тим самим увагу реципієнта на домінантні ознаки стилю автора.

Література:

1. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка: (Стилистика декодирования) / И. В. Арнольд. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. ”Иностр. яз.”. – 3-е изд. – М. : Просвещение, 1990. – 300 с.

2. Літературознавча енциклопедія : У двох томах. – Т. 2 / Авт.- уклад. Ю. І. Ковалів. – К. : ВЦ “Академія”, 2007. – 624 с.

3. Стилистика английского языка : Учебник / А. Н. Мороховский, О. П. Воробйова, Н. И. Лихошерст, З. В. Тимошенко. – К. : Выща шк, [1991]. – 272 с.

4. Cummings  E. E. Complete Poems 1904 — 1962. / E. E. Cummings // [Ed. by George J. Firmage]. – New York: Liveright, 1991. – 1002p.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, Тимошенко Юрій Васильович