ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ

Вже близько десяти років здійснюється реформування системи вищої освіти  в Україні, у ході якого досягнуто істотних результатів. Але масштабність проведених перетворень і трансформаційні процеси в соціумі не тільки не дозволяють говорити про завершеність цих змін, але і вимагають їх подальшої реалізації. Одним з провідних напрямів реформування освіти вищої школи є впровадження педагогічних технологій, спрямованих на підвищення у майбутніх учителів інтересу до навчальної діяльності, активного самопізнання, розвитку творчих здібностей.

Вчитель – це той основний стрижень духовної культури, від якого залежить не лише те, якими ми є сьогодні, а й те, якими будемо в майбутньому. Учитель – центральна фігура соціальних перетворень, від його образу, соціальної позиції, ціннісно-цільових установок залежать результати професійної спроможності кожної людини [3;с.4].

Усвідомлюючи всю  важливість професійної підготовки кадрів для початкової школи, на педагогічному факультеті нашого університету особлива увага приділяється становленню майбутніх учителів початкових класів з перших днів перебування студентів у стінах університету. Навчальний процес на факультеті здійснюється з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій та орієнтується на формування освіченої, розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін у соціально-культурній сфері, у галузях педагогічних технологій.

Навчально-методичне забезпечення навчального процесу на нашому факультеті здійснюється на основі Державного стандарту початкової загальної освіти; навчальних планів спеціальностей; навчальних програм з усіх нормативних і вибіркових дисциплін; програм навчальної, виробничої (педагогічної) та інших видів практик; підручників і навчальних посібників; інструктивно-методичних матеріалів до семінарських, практичних і лабораторних занять; індивідуальних семестрових завдань для самостійної роботи  студентів з навчальних дисциплін; контрольних завдань до семінарських, практичних і лабораторних занять; контрольних робіт з навчальних дисциплін для перевірки рівня засвоєння студентами теоретичних знань та сформованості у них практичних умінь і навичок; методичних матеріалів для студентів з питань самостійного опрацювання фахової літератури, написання курсових, кваліфікаційних (дипломних і магістерських)  робіт. У рамках навчальної програми для студентів проводяться різні типи лекцій, адже вдало проведена академічна лекція – це творче спілкування з аудиторією, ефект від якого набагато більший, ніж від читання студентами відповідного тексту підручника. На лекціях студенти ближче ознайомлюються із сучасними, хоча й неоднозначними підходами до розуміння явищ «педагогічна технологія», «особистісно-орієнтоване навчання і виховання» тощо. Теоретичні знання студенти мають змогу розширювати, удосконалювати на практичних та семінарських заняттях. Для одержання практичних вмінь і навичок для студентів передбачені різні види практик, починаючи з ІІ-го курсу.

З метою оптимізації навчально-виховного процесу використовуються нові педагогічні технології; створюються педагогічні ситуації з використанням як традиційних, так і нетрадиційних методів навчання, розв’язання нестандартних завдань, проведення рольових і ділових ігор тощо.

Які ж «слабкі» місця сучасної професійної підготовки виявлені різними дослідниками з підвищення якості професійної підготовки вчителів? Передусім, форми роботи зі студентами здебільшого є фронтальними і груповими. В результаті типовим явищем стає не сформованість у майбутніх педагогів творчих здібностей, невміння пов’язувати в єдине логічне ціле інформацію із суміжних сфер знань. Одним із аспектів організації навчання студентів у ВНЗ педагогічного профілю є проблема вивчення індивідуальних особливостей майбутніх учителів і можливостей їх врахування в навчально-виховному процесі.

Сьогодні українська вища школа переживає період інтеграції в європейський освітній простір. Приєднання України до Болонської декларації передбачає: введення системи, що забезпечує рівнозначність дипломів; дворівневої системи підготовки (бакалавр, магістр); єдиного обліку трудової ємності навчальних курсів; підвищення мобільності студентів, педагогів і дослідників; розвитку співробітництва у сфері забезпечення якості освіти для створення рівнозначних критеріїв  і методологій. Тож, чи не варто проаналізувати особливості підготовки вчителів у різних країнах світу.

Перша педагогічна умова професійно-педагогічної підготовки вчителя у Франції спрямовується на забезпечення: вмотивованості вибору педагогічної професії (майбутні студенти відбираються на основі особової справи, рекомендації педагогічних колективів і спеціальних співбесід у ВНЗ з абітурієнтами); формування особистісних якостей учителя за допомогою курсів за вибором; інтегрованість свідомості; глобальність мислення; широка інформованість; педагогічна майстерність; підготовка вчителя до розв’язання сучасних проблем: шкільна адаптація дітей різних етнічних груп; практичної спрямованості у викладанні педагогіки та психології.

Американські вчені визначають, що для ефективної підготовки вчителів необхідно створити умови для творчої організації педагогічного досвіду студентів. Для здійснення цього процесу пропонується: індивідуалізовані програми учіння; індивідуальне наставництво; навчання, побудоване на основі семінарів, що сприяють розвитку рефлексивного мислення; ведення студентами «щоденника рефлексії»; створення студентами разом із педагогами проблемної моделі педагогічного процесу тощо; створення в університетах Центрів педагогічної майстерності.

На відміну від ВНЗ України, в англійських університетах існує тьюторська форма навчання. Тьютор, на відміну від педагога, не навчає якогось предмета, а допомагає студентові скласти особистий план і консультує його з цього питання впродовж усього терміну навчання.

У ФРН значну частку професійної підготовки, згідно з навчальним планом, становить самостійна робота студентів. У ВНЗ прийнято практикувати: написання студентами великої кількості рефератів, виконання творчих завдань, проектів, тощо; звіти, доповіді на семінарах є умовою допуску до складання іспитів і заліків.

У світі до початкової школи – стартового майданчика, що задає базу і мотивацію подальшого навчання,- прикута особлива увага менеджерів освіти. Для здобуття диплома вчителя початкової школи витрачається близько шести років. І заробітна плата педагогів початкової школи є вищою, ніж у інших учителів. Відповідно і професійній підготовці приділяється значна увага. У Південній Кореї лише двадцяти університетам дозволена підготовка вчителів початкової школи, а вчителів інших спеціальностей готують близько 350 університетів. Як правило, психолого-педагогічну підготовку спеціально відібрані кандидати на одержання вчительського диплома здобувають у магістратурі.

Всі процеси у світі прискорюються. Японія розпочала кардинально перебудовувати педагогічну освіту більше як 50 років тому, фінам знадобилося 30 років, щоб змінити інфраструктуру і створити кращу в світі школу, азіатські країни витратили два десятки років, щоб зробити свої школи видатними. Україна може реалізувати це завдання за 15 років, якщо використовуватиме світові розробки і спиратиметься на прогресивні вітчизняні традиції. Дуже хочеться, щоб наша держава не залишалася в питаннях якості підготовки педагогічних кадрів, а отже, і в якісних досягненнях національної освітньої системи в темних закутках світового провінціалізму.

Хочу закінчити свою статтю словами міністра освіти і науки України І.Вакарчука: «Нашим найголовнішим гаслом є якість освіти, насамперед якість освіти нам забезпечить у майбутньому також якість нашого життя».[2; с.8]

Література:

1. Астахова В.І., Астахова К.В. Проблеми подальшого розвитку освіти у великому освітянському регіоні.// Соціологія міста: Зб.наук.праць. – Дн-ськ, 2001.
2. Вакавчук І. Треба зробити так, щоб українську науку впізнавали в світі.// Освіта України: г-та. - №39, 2009. – 8с.
3. Зязюн І. Учительська професія в якісних вимірах нашого часу.// Освіта України: г-та. - №79, 2009. – 4с.
4. Герасіна Л.М., Ятченко А.Д. Вища школа: реформування в демократичному суспільстві. – Х.: Акта, 1998. – 39с.
5. Філь Г. Науковий потенціал педагогічного факультету як одна з передумов підготовки фахівця нової генерації.//Початкова школа: ж-л. - №10, 2009. – 4с