МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКИХ ВИДАВНИЦТВ (НА ПРИКЛАДІ ВИДАВНИЦТВА ВНУ ІМ. ЛЕСІ УКРАЇНКИ)

Сьогодні важко знайти ВНЗ, який не мав би свого видавництва. Університет не може існувати, не маючи власного видавничого осередку, оскільки виникають і функціонують такі видавництва у відповідь на потребу поширення досліджень, яку не може задовольнити традиційний видавничий сектор [2, с. 16].

Маркетингові комунікації видавництва – це комплексний вплив на його внутрішнє і зовнішнє середовище, спрямований на досягнення мети власної діяльності, пов’язаної з пошуком ідей щодо формування, оптимізації видавничої політики, інформування про видавництво, створення його іміджу, просування на ринку, стимулювання продажу видань [5, с. 14].

Редакційно-видавничі відділи при університетах належать до структур, які неефективно використовують маркетингові комунікації або ж узагалі не мають чітко сформованої маркетингової політики. Це пояснюється тим, що, по-перше, більшість таких інституцій не проводять дослідження ринку і тому часто не уявляють, яку книгу потребує читацький загал, по-друге, не володіють ресурсами, які б давали змогу реалізовувати маркетингові стратегії.

Зв’язки з громадськістю є досить важливим маркетинговим інструментом, яке може використати університетське видавництво з метою формування та підтримання позитивного іміджу ВНЗ, налагодження відносин з цільовими групами та розповсюдження інформації про свою діяльність.

Аналізуючи діяльність видавництва, яке функціонує як один із структурних підрозділів ВНУ ім. Лесі Українки, можна сказати, що воно ігнорує налагодження системи зв’язків з громадськістю. Це позначається не лише на загальному уявленні про саму організацію, а й безпосередньо впливає на рівні продажів. Зокрема, не сформовано систему відносин із пресою, навіть університетського рівня.

Так, редакційно-видавничий відділ існує з 1994 р. (тобто, майже 2 десятиліття), однак інформації про нього надзвичайно мало. В газеті, що випускається при університеті, зафіксовано лише одну публікацію за 1999 р. з нагоди п’ятиріччя діяльності університетського видавництва, де аналізуються його здобутки, проблеми та перспективи. Інших відомостей виключно про нього у періодиці немає, за винятком матеріалів, які інформують про нові видання або ж авторів. У неуніверситетських виданнях («Волинь-нова», «Віче-інформ» та ін.) інформація про функціонування підрозділу також відсутня, знову ж таки за винятком поодиноких невеликих матеріалів, що стосуються випуску нових видань або ж публікацій про відомих авторів.

Натомість успішні університетські видавництва усвідомлюють важливість інформування про них у пресі.

Так, наприклад, активно пропагує свій творчий доробок на сторінках періодики Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка (видання «Каменяр», «Видавничий інформатор», «Літературна Україна», «За вільну Україну плюс», «Літературний Львів» та ін.) [1].

Не використовуються повною мірою можливості Інтернету. Так, відомості про видавничу діяльність ВНУ ім. Лесі Українки можна знайти лише на сайті університету. Окремої сторінки видавництва немає. Вдалими є веб-сайти видавництв таких ВНЗ України, як КПІ, Києво-Могилянська академія, НУ «Львівська політехніка», ЛНУ ім. І. Франка. Тут розміщують інформацію про видавничий осередок в цілому, книжкові новинки, ціни, особливості замовлення. Такі ресурси (можна сказати, своєрідні інтернет-каталоги) не лише сприяють проштовхуванню університетських видань на книжковому ринку, а й слугують зміцненню авторитету самого навчального закладу.

Набувають великого значення прес-конференції та презентації у просуванні видань на ринку (часто проводяться у ЛНУ ім. І. Франка, про що є детальна інформація на сайті видавництва). ВНУ ім. Лесі Українки не організовує такі заходи ні в стінах університету, ні в бібліотеці, які б могли стати місцем для проведення презентацій, втрачаючи при цьому можливість презентувати власну книжкову продукцію.

Не останню роль у системі маркетингу відіграють виставки та ярмарки, оскільки тут їхні учасники отримують багато корисної інформації за всіма аспектами маркетингової діяльності, що дає поштовх до розвитку нових методів реклами, системи збуту, кращої організації виробництва [5, с. 14].

Варто зазначити, що книжкові видання ВНУ ім. Лесі Українки неодноразово представлені на виставці-ярмарку «Книги Великої Волині» та Форумі видавців у Львові. Окрім того, книги авторів, які друкують свої твори при університеті, беруть участь у різноманітних книжкових конкурсах.

Активно просуває видання за допомогою участі у виставках та ярмарках видавництво КНЕУ. Зокрема, кращі видання цього навчального закладу 2000 р. набули неабиякого визнання на Міжнародному книжковому ярмарку у Франфурті-на-Майні. Високий рівень літератури підтверджується й на міжнародних виставках (в Румунії, Білорусі, Польщі, Росії), а також на Форумі видавців у Львові, книжкових виставках в Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Львові, Херсоні та Ялті [3].

Саме участь у різноманітних книжкових ярмарках є одним із пріоритетним напрямків популяризації продукції Видавничого центру ЛНУ ім. І. Франка. Він є постійним учасником щорічних Форумів видавців і виставок «Освіта», на яких книжки університетських авторів були близько п’ятнадцяти разів лауреатами конкурсів; брав участь у Міжнародному інвестиційному ярмарку, що входив до програми Міжнародного економічного форуму у Львові, у Міжнародній виставці академічної книги у Варшаві, у весняних і осінніх виставках «Політехніка книжкова» [1].

Участь та перемога у різноманітних книжкових конкурсах також сприяє поінформованості громадськості про те чи інше видання. Так, за останній час видання «Волинський скарб» (упоряд. Тетяна Данилюк-Терещук) ВНУ ім. Лесі Українки брало участь у конкурсі на Форумі видавців у м. Львів. Ця ж сама книга перемогла на конкурсі «Світ Волинської книги – 2011». Окрім того, кращим визнано навчальний посібник Сергія Федонюка «Європейська інтеграція» та ін.

Роль реклами як одного із дієвих маркетингових інструментів для університетського видавництва також вагома.

Видавництво ВНУ ім. Лесі Українки не використовує ніяких рекламних матеріалів, які б повідомляли про книжкову продукцію, що є ще одним прикладом відсутності маркетингової стратегії та ефективного використання різноманітних інструментів, які б допомогли «проштовхувати» видання на ринок та задовольняти конкретні запити споживачів цієї продукції.

Науковці вважають, що ефективною може бути реклама як навчальної, так і наукової книги за умови відповідного формування основних принципів рекламної кампанії (саме навчальна та наукова література становить левову частку у масиві усіх випущених видань при університетах; так, розподіл видавничої продукції ВНУ ім. Лесі Українки за ознакою цільового призначення є таким: навчальні книги – 61%, наукові – 23%, довідкові – 6,5%, науково-популярні – 2%, літературно-художні – 1,5%, група інформаційних матеріалів (планувальна та звітна документація університету) охоплює 6% за назвами від усього масиву неперіодичних видань.

Крім цього, важливим інструментом пабліситі є каталоги. Ступінь розвитку цього засобу книжкового маркетингу у розвинутих ринкових державах дозволяє видавництвам укладати сезонні каталоги [6].

Окремі видавництва випускають каталоги для популяризації свого поліграфічного доробку.

Наприклад, ЛНУ ім. І. Франка продемонстрував свої успіхи в каталозі видань «Світ книг – світ знань», який вийшов на честь десятиріччя Видавничого центру, завершується робота над другим випуском каталогу видань, присвяченому 350-літтю університету [1].

Як своєрідний засіб просування видань на книжковому ринку можна розглядати й тенденцію серійності.

Попит на книгу з серії формується завдяки багатьом чинникам. Перевага серій полягає в тому, що, видавши декілька книг, можна проаналізувати попит на них і наступні книги з цієї серії випускати, керуючись попереднім досвідом [4].

Так, Києво-Могилянська академія працює над випуском декількох серій книг: «Наукові записки» (статті викладачів академії); щорічно виходять бібліографічний покажчик «Вчені НаУКМА»; «Християнські філософи».

Працює у цьому напрямі й видавництво ВНУ ім. Лесі Українки. Зокрема, у 2010 р. було засновано серію «Посібники та підручники ВНУ імені Лесі Українки», що є позитивним кроком.

Отже, можна зробити висновок, що видавництво ВНУ ім. Лесі Українки (як і низка подібних видавничих структур у складі університету) практично не послуговується ефективними маркетинговими інструментами для просування видань на ринку (з огляду на це видавничому осередку університету пропонується використовувати такі маркетингові комунікації, як-от: створити власну книгарню, забезпечити присутність в мережі Інтернет та наявність інформації про видавництво на сторінках преси, проводити презентації нових видань). Як позитивні приклади у цьому напрямі можна вважати діяльність окремих ВНЗ України, які утворюють власні веб-сторінки, проводять різноманітні ПР-заходи, які не лише популяризують видавничий доробок університету, а й сприяють набуттю іміджу елітного навчального закладу з потужною поліграфічною базою.

Література:

1. Видавничий центр Львівського національного університету ім. І. Я. Франка [Електрон. ресурс]. − Режим доступу : http://vydavcentr.lviv.ua/rada/statistic.

2. Зелінська Н. В. Університетське видавництво : вчора, сьогодні, завжди?.. / Н. В. Зелінська // Друкарство. – 2005. – № 6. – 14–17.

3. Київський національний економічний університет  [Електрон. ресурс]. − Режим доступу : http://kneu.edu.ua/ua/University_en/subdivisions/editional/.

4. Костів Л. Переваги та недоліки серійної книги / Л. Костів // Книжковий огляд. – 2002. – № 3 [Електрон. ресурс]. − Режим доступу : http://www.web-standart.net/magaz.php?aid=3356.

5. Регідайло Н. Редакційно-видавничий процес підготовки і випуску видання. Маркетинговий етап / Н. Регідайло // Вісник Книжкової палати. – 2010. – № 11. – С. 11–15.

6. Столяр І. Наука про те, як продати книгу / І. Столяр // Книжковий огляд. – 2003. – №5 [Електрон. ресурс]. − Режим доступу : http://www.web-standart.net/magaz.php?aid=6166.

Науковий керівник: Хомінський Сергій Йосипович