ВПЛИВ ПЕРЕКАЗІВ МІГРАНТІВ НА ЕКОНОМІКУ КРАЇН АЗІЇ

Об’єктом даної роботи є дослідження ролі грошових переказів трудових мігрантів в економіці приймаючих ці перекази країн.

Предметом даної роботи є дослідження впливу переказів мігрантів на економічне зростання і подолання бідності в країнах Азії, виявлення каналів здійснення такого впливу, аналіз впливу урядових заходів спрямованих на регулювання потоків грошових переказів на вищевказані процеси.
Завданням даного дослідження є виявлення напрямку і ступеню впливу переказів мігрантів на економічний розвиток азійських країн-експортерів робочої сили.

Актуальність даної теми зумовлюється швидким зростанням обсягів трудової міграції, і, відповідно, переказів мігрантів. Відбувається зростання значення переказів мігрантів в економіці країн-експортерів трудових ресурсів. До того ж, ця тема не є достатньо дослідженою.

При дослідженні були використані статистичні матеріали Світового банку, Міжнародної організації праці, МВФ, Азійського банку розвитку та інших організацій.

Азійський регіон є найбільшим в світі експортером робочої сили. Більша частина трудових мігрантів походить з країн Азії. Більше 100 млн. трудових мігрантів є громадянами 6 найбільших країн-експортерів робочої сили даного регіону. Трудові мігранти підтримують зв’язки зі своїми родинами у формі грошових переказів. Грошові перекази мігрантів відіграють важливу роль в економіці азіатських країн. Наприклад, грошові перекази філіппінських трудових мігрантів складають приблизно 5 % ВВП цієї країни. Для багатьох азіатських країн, що розвиваються, перекази мігрантів є найбільш важливим джерелом іноземної валюти. В деяких країнах притік іноземної валюти за рахунок переказів перевищує притік за рахунок експортних надходжень, іноземних інвестиції і міждержавної допомоги. [8]

Серед вчених немає єдності у відповіді на запитання, яким чином перекази мігрантів впливають на економічні процеси в країнах, що одержують ці перекази: позитивно чи негативно? З одного боку, якщо потоки переказів трудових мігрантів відносно стабільні, то вони відіграють позитивну роль в економічному зростанні. Однак, різке зростання таких надходжень може спричинити негативні наслідки для економічного зростання (так звана «Голландська хвороба»).

Існує декілька каналів позитивного впливу переказів мігрантів на економічне зростання. Оскільки значна кількість азійських сімей живуть за межею бідності або мають невисокі доходи, то у них немає доступу до кредитних ресурсів і фінансових ринків. Перекази мігрантів забезпечують свої сім’ї коштами, які можуть бути використані для заснування власної справи, а також для придбання акцій і облігації на фінансових ринках. Таким чином, перекази мігрантів стимулюють ділову активність і приватні інвестиції. Вони компенсують обмеженість доступу до фінансових ринків і кредитних ресурсів. Крім того, додаткові кошти домогосподарств, отримані за рахунок переказів мігрантів, можуть використовуватися в споживчих цілях, стимулюючи таким чином зростання виробництва. [5]

Також надходження переказів трудових мігрантів в країнах Азії сприяє покращенню кредитоспроможності цих країн і збільшує можливості отримання капітальних і фінансових ресурсів. У звіті Світового банку за 2006 рік вказується, що обсяги валютних надходжень від робітників-мігрантів мають значний вплив на формування кредитного рейтингу країни. Чим більші обсяги переказів мігрантів, тим кращий кредитний рейтинг країни. Чим вищий кредитний рейтинг країни, тим більші можливості для залучення фінансових ресурсів, що в свою чергу, впливає на економічне зростання. [9]
Отримання переказів від робітників-мігрантів їхніми сім’ями надає їм можливість здійснювати інвестиції у людський капітал (освіта, здоров’я, підвищення кваліфікації). А це сприяє економічному зростанню у довгостроковій перспективі.

Також приток грошових переказів мігрантів може здійснювати позитивний вплив на економічне зростання через механізм мультиплікаційного ефекту. Надходження переказів мігрантів до домогосподарств сприяє збільшенню ними обсягів споживання і інвестицій, що в свою чергу призводить до збільшення доходів інших домогосподарств, які також збільшують обсяги споживання та інвестицій. Зростання попиту та інвестицій призводить до створення нових робочих місць і збільшення виробничих потужностей. [6]

Однак, деякі вчені зазначають, що позитивний вплив переказів мігрантів на економічне зростання є сумнівним. Вони наводять наступні аргументи. По-перше, більша частина отриманих переказів спрямовується на споживання, а інвестиції здійснюються у ризиковані проекти націлені на отримання швидкого прибутку. Це не створює міцної основи для економічного зростання. По-друге, перекази мігрантів можуть негативно впливати на пропозицію робочої сили, оскільки реципієнти цих переказів матимуть меншу необхідність працювати.
Перекази здійснюються в умовах асиметричної інформації, оскільки відправники і реципієнти переказів знаходяться на великій відстані. Це призводить до виникнення моральних ризиків пов’язаних з тим, що реципієнти переказів будуть менш зацікавлені у пошуку роботи. Це негативно впливає на зменшення безробіття, рівень якого є високим у багатьох азійських країнах.
По-третє, великі обсяги переказів мігрантів можуть спричинити ревальвацію національної валюти, а це призведе до зменшення конкурентоспроможності експортних товарів на світовому ринку. Ця проблема є особливо актуальною для таких великих експортерів як Китай та Індія.

Перекази мігрантів мають позитивний вплив на боротьбу з бідністю, оскільки вони збільшують дохід домогосподарств. Це особливо важливо для таких слабкорозвинутих країн як Лаос, Камбоджа, Таджикистан, Киргизстан ті ін. Перекази мігрантів сприяють зменшенню рівня бідності і підвищенню загального рівня життя населення. [7]

У роботі Джоннгвоніча «Перекази робітників, економічне зростання і бідність в Азії» побудована економетрична модель, в якій проаналізовано вплив переказів мігрантів на економічне зростання і боротьбу з бідністю в країнах Азії. Було зроблено висновок, що зростання обсягу переказів мігрантів на 1% призводить до зростання людського капіталу на 0,008%, інвестицій на 0,03%, темпів економічного зростання також на 0,03%. По результатам цього дослідження можна зробити висновок, що уряди країн-експортерів робочої сили не повинні розраховувати на перекази мігрантів як на основне джерело економічного зростання.

В цій же роботі зазначено, що зростання обсягів переказів мігрантів на 10% призводить до скорочення рівня бідності на 2,8%.[8]

Однак не всі дослідники погоджуються з тим, що перекази мігрантів зажди сприяють зменшенню рівня бідності. Вони аргументують свою позицію тим, що бідні, які в основному проживають у сільській місцевості, часто не можуть поїхати працювати закордон, оскільки це потребує значних витрат. Внаслідок цього, закордон виїжджають працювати більш заможні, відповідно їх сім’ї отримують від них перекази, а це сприяє ще більшому розшаруванню населення та зростанню рівня бідності. В дослідженні Адамса стверджується, що в Азії 20% найбагатших домогосподарств отримують близько 14% своїх доходів за рахунок переказів мігрантів, в той час як 20% найбідніших домогосподарств отримали близько 1% своїх доходів за рахунок переказів.
Дослідження показують, що влив переказів мігрантів на боротьбу з бідністю є різним в різних країнах. Наприклад в Пакистані перекази мігрантів сприяють зменшенню рівня бідності, оскільки більшість мігрантів в цій країні є відносно бідними, з низьким рівнем освіти або взагалі без неї і походять переважно з сільської місцевості. А в Філіппінах, більшість трудових мігрантів походять з міської місцевості і є відносно заможними. В цій країні перекази мігрантів сприяють зростанню нерівності і бідності. [2]

В багатьох країнах Азії існує проблема того, що значна частина переказів здійснюється неофіційними засобами. За даними Світового банку, близько 50% переказів здійснюються через неформальні канали. Існує значна мережа неформальних дилерів, які пропонують мігрантам більш швидкі і дешевші засоби переказу коштів ніж через офіційні канали. Це призводить до небажаних макроекономічних наслідків, таких як неконтрольована ревальвація національної валюти і зменшення податкових надходжень. Трансакційні витрати від переказу коштів є досить високими. Тому перед урядами цих країн стоїть завдання забезпечити переказ коштів мігрантів через офіційні канали. Цього можна досягти шляхом усунення перепон і зменшення витрат на переказ коштів через офіційні канали.

Також уряди країн-експортерів робочої сили повинні розробити механізми спрямування переказів мігрантів на продуктивне використання. Наприклад, уряди можуть запровадити програми, які б сприяли спрямуванню переказів мігрантів в інвестиції. Наприклад в Індії і Пакистані існують податкові пільги для тих мігрантів, які започатковують власну справу.

Список використаних джерел:

1. Adams, R. (1998), «Remittances, Investment, and Rural Asset Accumulation in Pakistan»

2. Adams, R and J. Page (2005), «Do International Migration and Remittances Reduce Poverty»

3. Amuedo-dorantes and S. Pozo (2004), «Workers’ Remittances and the Real Exchange Rate»

4. Brown, R.P.C (1994), «Migrants’ Remittances, Savings and Investment in the South Pacific»

5. Faini, Riccardo (2002), «Development, Trade, and Migration»

6. Lucas, R.E.B (2005), «International Migration and Economic Development»

7. Stark, O and R. Lucas (1988), «Migration, Remittances and the Family»

8. Juthathip Jongwanich , (2006), «Workers’ Remittances, Economic Growth and Poverty in Developing Asia and the Pacific Countries»

9. http://worldbank.org
   
   

   Науковий керівник: доктор економічних наук, Шнирков Олександр Іванович