УВАГА У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДЛІТКІВ

У літературі існують важливі теоретичні положення про роль уваги у навчальній діяльності учнів. Теоретичні підходи до дослідження уваги в процесі навчальної діяльності особистості розроблялися М.Ф.Добриніним, П.Я.Гальперіним та ін. М.Ф.Добринін виходив з того, що кожна свідома діяльність особистості включає два процеси: а) постановку мети, б) розгляд засобів досягнення цієї мети. І те й інше залежить від спрямованості і зосередженості свідомості, тобто від уваги. При цьому увага відсіває всю непотрібну інформацію і дає змогу зосередитися на найбільш значимій.

Як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники виявляли вплив розвитку уваги на шкільну успішність з навчальних дисциплін. У працях І.Л.Баскакової, В.А.Бодрова, Р.П.Лаптієвої, Г.М.Зараковського, Т.В.Мазур, Б.П.Невельського та ін. показана роль окремих властивостей уваги у процесі навчання.

У результаті дослідження С.А.Лукомської були підтверджені й передбачені Л.М.Фоменко тенденції прогресивного розвитку уваги. С.А.Лукомська відзначає, що у період віл семи до шістнадцяти років вікова еволюція уваги здійснюється нерівномірно за всіма її властивостями. Найбільші зміни відбуваються  у розвитку обсягу та вибірковості уваги, які за цей період покращуються відповідно у 2,2 та 1,6 рази. Найменші зміни спостерігаються у характеристиці стійкості уваги.

Підлітковий вік – надзвичайно складний етап психічного розвитку, характеризуючи його, слід мати на увазі ряд обставин. З одного боку, за рівнем та особливостями свого психічного розвитку підлітки ще не повністю вийшли з дитинства; з другого – вони вже стоять на порозі дорослого життя, а в їхній  поведінці реально виражається спрямованість на дорослі форми взаємин і ставлень.

Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності. Підліток вже в змозі самостійно організовувати свою увагу, пам'ять, мислення уяву, певною мірою регулювати власні емоційно-вольові процеси тощо.

Розвиток уваги у цьому віці дуже суперечливий. Так зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність і переключати з одного об’єкта на інший; при цьому зростає і вибірковість уваги та її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох юнаків та дівчат неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, майже постійну розсіяність уваги.   

Увага присутня в будь-якій навчальній діяльності. Із самих загальних уявлень про роль уваги слідує, що успішність повинна бути краща в дітей уважних.. Сприйняття навчального матеріалу, його осмислення і міцне засвоєння можливі лише за умови уважного ставлення учнів до своєї роботи і неможливі без цілеспрямованої уваги. Як правило, у встигаючих школярів добре розвинуті основні властивості уваги, однак, нерідко зустрічаються і такі діти у яких властивості уваги бажають бути кращими, проте вони не менш успішно справляються з навчальною програмою. У деяких із них це відбувається за рахунок хорошого загального розвитку і чудової пам’яті. Проте є й інші: ці діти не відзначаються особливою ерудицією, пам'ять у них звичайна, мовленнєвий запас середній. За відгуками вчителів і спостереженнями психологів, такі діти володіють особливою уважністю.   

Основною суспільною вимогою, яка висувається до підлітків у контексті сучасної культури, - оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для входження в життя суспільства. Ця вимога, поєднуючись із загальною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему учіння і навчальних досягнень дуже важливою у підлітковому віці.

Разом з цим учіння зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумовлених зростанням самостійності підлітків. Так, у процесі вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять.

Ускладнення змістовного боку знань вимагає від учнів і досконаліших способів їх здобуття. Зростає роль абстрагування і узагальнення, формуються системи прямих і зворотних логічних операцій, міркувань і умовиводів, які стають більш усвідомленими, обгрунтованішими і логічно досконалішими.

Змінюються співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь учитися. Якісних змін зазнає і мотивація учіння.

Характеризуючи інтереси підлітка, слід зазначити передусім, що порівняно з молодшим шкільним віком вони набувають більшої цілеспрямованості, активності і глибини. З другого боку, інтереси ще багато в чому зберігають свою мінливість і лише у старших підлітків набувають певної стійкості.

Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості. Увага пов'язана з загальним станом людини, з її настроєм, пере­живаннями, потребами, інтересами. Особливо дійовий чинник активізації ми­мовільної уваги становить пізнавальна потреба, елементарними формами якої є зацікавленість, допитливість. Чим сильніша пізнавальна потреба, тим частіше зміни у стимулі (ситуації) викликатимуть мимовільну увагу. Загально-психо­логічними умовами побудови уроку, на якому пробуджується і підтримується мимовільна увага на основі пізнавального інтересу, є змістовність матеріалу, своєрідність форми викладу, організаційних форм, методів роботи.

Нерідко вже можна спостерігати і визначення професійних намірів, яке супроводжується серйозними зусиллями щодо підготовки себе до омріяного майбутнього. Чим визначеніші та стійкіші професійні наміри підлітка, тим диференційованіше його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розрізнюються як «потрібні» та «непотрібні»). Самостійна діяльність таких підлітків дедалі більше набуває характеру самоосвіти у певному напрямку і з чіткою метою – оволодіти знаннями, необхідними для майбутньої професійної діяльності.

Тому, одним із найважливіших завдань учителя є така організація навчальної роботи, яка проходила б на високому рівні уважності школярів і одночасно сприяла б успішному розвитку в них уваги.

Коли ж предмет уваги має для нас певне значення, розгортається перед нами багатством своїх якостей і властивостей, коли разом із тим виникає інтерес й активне ставлення до цього предмета, - наша увага до нього стає стійкою. Це у свою чергу веде до розкриття все нових особливостей предмета, до пізнання все більшого багатства його якостей і властивостей    [1, с. 16].

За таких умов їх розумова діяльність буде напруженою, багатою, різносторонньою і тим самим продуктивною. Увага учнів досягає найвищої стійкості й стає найбільш продуктивним тоді, коли навчальний матеріал є змістовно наповненим, відповідає їх інтересам, динамічно розгортається перед ними і повністю наповнює  своїм змістом їхню розумову діяльність.

За умови, коли виклад навчального матеріалу і самостійне засвоєння учнями будуть проходити в різних зв’язках і відношеннях, в теорії і практиці, а іноді й  в різній послідовності (при повторенні), увага учнів до предмету занять буде стійкою. Так, коли якась тема з історії буде вивчатися у взаємозв’язку із попередньо набутими знаннями, буде доповнюватися читанням спеціальної літератури, якщо при вивченні буде застосовуватися матеріал сучасності, якщо в учнів при цьому будуть створюватися ясні й чіткі уявлення (на прикладах різноманітних ілюстрацій, при розгляді експонатів у музеї і т.д.) і якщо будуть співставлятися та узагальнюватися факти, - увага учнів до предмету вивчення буде стійкою і напруженою, а засвоєння навчального матеріалу – осмисленим і міцним.

У підлітковому віці вдосконалюються вміння розподіляти та переключати увагу. Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю та саморегуляції.

Різноманітність методичних прийомів, які використовуються вчителем під час уроку, активізує роботу учнів. Коли школярі не тільки слухають пояснення або розповідь вчителя, але і читають, креслять графіки, проводять спостереження, самостійно вирішують завдання, коротше кажучи, засвоюють новий навчальний матеріал активними і різноманітними методами, — тоді увага їх до навчальної роботи робиться найбільш стійкою.

Для залучення і підтримки стійкої уваги учнів на уроці має значення поведінка самого вчителя. Вплив можуть здійснювати, здавалося б, навіть дуже прості прийоми залучення і підтримка уваги учнів до того, що розповідається і робиться в класі, за умови, однак, різноманітності цих прийомів. Такими прийомами є: підвищення і пониження голосу вчителя, зміна інтонації, паузи і наголоси в його мовленні, жести і міміка і т. п.

Застосування на уроці різноманітних прийомів підвищує увагу учнів до навчального матеріалу. Збагачений і різноманітний зміст уроку, безперебійне його виконання значною мірою забезпечать зміст свідомості учнів. Все це, в свою чергу, підтримує у них стійку увагу. Навпаки, якщо навчальний матеріал збіднений за змістом, то і урок проходить неорганізовано з перервами та зайвими повтореннями одного і того ж. При цьому свідомість учнів не отримуватиме достатнього змісту від предмету занять і їх увага буде часто коливатися  і відволікатися. При ущільненні уроку слід передбачити достатній темп роботи учнів, але відповідний тому рівню умінь та навичок, який ними вже досягнутий.

Для виховання уваги школярів необхідно своєчасно навчити їх вчитися, добиватися усвідомлення навчального завдання і уміння його аналізувати (виясняти, чому краще зробити так, а не інакше, уміти детально все пояснити), а крім того, вчителям треба дотримуватися необхідного ритму і темпу ведення уроку, виробити правильний тон у відносинах із учнями, використовувати для виховання уваги оцінку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Шардаков М.Н. Очерки психологи учения. М., «Учпедгиз». 1958 – С.13-28.
2. Гальперин П.Я. К проблеме внимания. //Хрестоматия по психологи. – М., «Просвещение», -1987. – С. 137.