ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ СУБ’ЄКТІВ

У сучасних теоретичних розробках вітчизняні та зарубіжні науковці значну увагу приділяють питанням сутності грошових потоків, оскільки останні є матеріальною основою фінансового менеджменту на макро- та мікрорівнях національної економіки.

Більшість науковців пропонують використовувати грошові потоки у процесі оцінки ефективності діяльності підприємства в цілому та як показник ефективності здійснення інвестицій зокрема. Грошові потоки розглядаються як чинник впливу на фінансову стабільність та фінансову стійкість підприємства, як внутрішнє джерело фінансування тощо. Водночас практично не приділяється увага питанням сутності грошових потоків підприємств на макрорівні національної економіки. Крім того, повною мірою не розглянуті або не розглянуті зовсім особливості грошових потоків певних сегментів ринку та механізмів управління ними тощо.

Поняття „грошовий потік” - cash flow - з'явилося в іноземній літературі з фінансового аналізу та фінансового менеджменту наприкінці 50-х років минулого сторіччя. Спочатку воно використовувалося виключно у процесі визначення вартості фінансових активів та оцінки ефективності реальних інвестицій. Пізніше грошові потоки набули ширшого значення та використання у фінансовій практиці. Останнє зумовлено переходом від усебічного дослідження показників прибутковості до розгляду ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості тощо.

Незважаючи на значущість поняття „грошові потоки підприємства” у працях вітчизняних науковців йому приділяється незначна увага. Більшість авторів це поняття розглядають поверхово або однобічно.

Наприклад, Арначій В.І. [2] взагалі не виокремлює поняття „грошові потоки підприємства”, розглядаючи лише грошові надходження підприємств та організацію грошових розрахунків. Останнє, зрозуміло, описує механізм існування грошових потоків підприємства, та, враховуючи актуальність вивчення саме сутності грошових потоків та механізмів аналізу й управління ними, підхід автора є обмеженим.

Слав'юк Р.А. [13] також розглядає „грошові потоки” в контексті грошових розрахунків підприємства як їх частину, що нівелює їх значимість як самостійного поняття. Саме ж поняття „грошові потоки” розглядається як надходження та вибуття грошових коштів підприємства та не враховує внутрішніх грошових потоків підприємства.

На відміну від більшості інших авторів, Павлова Л.Н. [11] приділяє значно більше уваги грошовим потокам підприємства і навіть наводить модель руху грошових ресурсів підприємства, що базується на елементах експертної оцінки руху грошових потоків, що може стати засобом їх прогнозування. Однак запропонований автором підхід не враховує результати попереднього всебічного аналізу грошових потоків підприємства.

Ковальова А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. [8] розглядають не лише грошові потоки підприємства, а й елементи їх аналізу. Однак автори практично ототожнюють аналіз грошових потоків підприємства з їх прогнозуванням. Останнє є досить сумнівним, адже аналіз має базуватися на вивченні вже існуючого стану об'єкта дослідження, а лише на його основі має здійснюватися прогнозування.

Гриньова В.М. та Корда В.О. [7] також розглядають грошові потоки підприємства не відособлено, а передусім в аспекті грошових надходжень підприємства (представлені насамперед виручкою від реалізації та отриманими кредитними ресурсами). Разом з тим автори виділяють зовнішні та внутрішні грошові потоки. З метою їх прогнозування констатують необхідність складання балансу грошових надходжень та витрат, разом з тим запропонований алгоритм є досить загальним і потребує уточнення в частині інформаційної бази та інструментів прогнозування.

Суторміна В.М. [14] розділяє грошові потоки як кошти, отримані в результаті підприємницької діяльності. При цьому грошові потоки є складовою внутрішніх фондів грошових ресурсів. Окрім того, автор розглядає грошові потоки в аспекті складання звіту про рух грошових потоків корпорації за допомогою класифікації грошових потоків за видом діяльності.

У праці Брейлі Р. та Майєрса С. [5] грошові потоки розглядаються при дослідженні приведеної вартості та альтернативних витрат, при розкритті методів розрахунку приведеної вартості, приведеної вартості облігацій та акцій, загальних питань щодо важливості приведеної вартості при прийнятті рішень щодо реалізації інвестицій, при розгляді питань щодо інвестицій за допомогою чистої приведеної вартості, сутності моделі ризик-дохід-альтернативні витрати тощо.

Тян Р.Б. [17] трактує грошовий потік як масу готівкових коштів, що надходить або вибуває з обігу як грошові виплати. Різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками визначається як прибуток. Ми вважаємо такий підхід обмеженим, оскільки, як відомо, збіг чистого грошового потоку та прибутку можливий лише за використання касового методу розрахунку його розміру.

Райс Т. та Койлі Б. [12] грошовий потік розглядають як індикатор кредитоспроможності та платоспроможності будь-якого з суб'єктів господарювання, що оцінює спроможність підприємства генерувати додаткові обсяги грошових засобів для погашення зобов'язань за отриманими позиками. На нашу думку. грошовий потік асоціюється із джерелом погашення кредитних зобов'язань і розраховується шляхом збільшення прибутку від операційної діяльності на величину нарахованої амортизації. Такий підхід перебільшує значущість грошового потоку як індикатора кредитоспроможності та платоспроможності підприємства.

Хіл Лауфанте [18] розглядає грошовий потік як процес перетворення ресурсів підприємства у кошти та як надходження й витрачання грошових ресурсів за визначений період. Відповідно до його підходу грошовий потік визначається шляхом визначення збільшення чи зменшення залишку коштів за відповідний звітний період та розраховується через збільшення прибутку на величину амортизаційних відрахувань та розміру запасів. Отримане ж значення, шляхом вирахування розміру сплаченого податку та виплачених дивідендів, дає змогу розрахувати нетто-потік грошових засобів.

Конюховський П.В. [9] вводить категорію „ресурсний потік”, який визначає швидкість зміни обсягу наявних ресурсів до тривалості часу, необхідного для цієї зміни. У порівнянні з визначеннями інших авторів це трактування є ширшим за трактування грошового потоку в аспекті руху лише готівкових та безготівкових грошових засобів й спирається саме на економічні ресурси суб’єкта господарювання.

Терещенко О.О. [16], досліджуючи механізми антикризового менеджменту, розглядає грошові потоки як внутрішнє джерело фінансової стабілізації, через збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків, що спрямовується на зростання платоспроможності підприємства.

Окремі автори взагалі ототожнюють грошовий потік з приростом чи скороченням обігових коштів та поточних зобов'язань підприємства.

Гордієнко П.Л. [6] розглядає грошові потоки як один з елементів аналізу доходів та витрат підприємства, що використовується як індикатор ліквідності та ефективності інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також як показник для визначення розміру додаткових капіталовкладень тощо. На нашу думку, застосування грошового потоку як одного з елементів аналізу доходів та витрат підприємства стає неможливим через часову різницю в надходженні й витрачанні грошових ресурсів та віднесення їх на фінансовий результат суб'єкта господарювання.

Бочаров В.В. [4] під грошовим потоком розуміє рух грошових ресурсів, що прагне до нуля, оскільки негативний результат по одному з видів діяльності підприємства має компенсуватися позитивним результатом від іншої. Таке трактування грошових потоків доцільне під час загальної стохастичної оцінки діяльності підприємства і не враховує можливого розширення чи звуження діяльності підприємства, тобто його динаміки.

Бланк І.А. [3] розглядає грошовий потік як сукупність рознесених у часі протягом певного періоду надходжень та виплат грошових засобів, що створюються господарською діяльністю та пов'язані з чинниками часу, ризику та ліквідності. Таке трактування грошового потоку є найбільш широким та у зв'язку з цим заслуговує на максимальну увагу.

Джон Ц. Маршалл та Віпул К. Бансал [10] розглядають грошовий потік в аспекті оцінки фінансових активів та ототожнюють його зі звичайним платежем, здійсненим чи отриманим, що має свій розмір, спрямованість та час. Такий підхід звужує поняття „грошовий потік” і не враховує можливе залучення грошових ресурсів у вигляді кредитних та інших ресурсів, що за своєю сутністю також є грошовими потоками, а не є платою за будь-що.

Визначення грошових потоків наводиться також і в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку та в законодавчих актах і Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку в Україні. Згідно з П(с)БО № 4 „Звіт про рух грошових коштів” [1] грошові потоки (рух грошових засобів) - це надходження та вибуття грошових ресурсів та їх еквівалентів (кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій та короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості).

Підсумовуючи результати трактувань грошового потоку, можна визначити грошовий потік як динамічний показник, що характеризує постійний рух грошових ресурсів у результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, пов'язаний з надходженням (вхідні грошові потоки) чи витрачанням (вихідні грошові потоки) грошових ресурсів підприємства, може мати готівкову й безготівкову форму вираження в національній чи іноземній валюті та пов'язаний з певним моментом часу, однак може бути приведеним до будь-якого моменту. В результаті ж збалансування вхідних та вихідних грошових потоків утворюється чистий грошовий потік, що характеризує приріст чи зменшення грошових ресурсів і є результативним чинником діяльності підприємства.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів” затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

2. Арначій B.I. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: ВД "Професіонал", 2004. - 304 с.

3. Бланк И.А. Управление денежными потоками. - К.: Ника-Центр „Єльга”, 2002. - 736 с.

4. Бочаров В.В. Финансовый анализ. - СПб.: Питер, 2001. - 240 с.

5. Брейли Ричард, Майерс Стюарт. Принципы корпоративных финансов: Б 87 Пер. с англ. - М: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2007. - 1120 с.

6. Гордієнко П. Л. Стратегічний аналіз: Навчальний посібник. - К.: Алерта, 2006. - 404 с.

7. Гриньова В.М., Коюда В. О. Фінанси підприємств: Навч і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424 с.

8. Ковалева A.M., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы Учсбмк. - 2000. - 416 с.

9. Конюховский П.В. Микроэкономическое моделирование банковской деятельности. - СПб: Питер, 2001. - 224 с.

10. Маршалл Дж. Ф., Бансал В.К. Финансовая инженерия: полное руководство по финансовым нововведениям. - М.: ИНФРА, 2001. - 784 с.

11. Павлова Л.З. Финансы предприятия: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ. 2003. - 639 с.

12. Райс Т., Койли Б. Финансовые инвестиции и риск. - К.: Издательское бюро BHV, 2005. - 592 с.

13. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 460 с.

14. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник. - К.: КНЕУ, 2004. - 566 с.

15. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, перероблене. - Львів: „Новий Світ-2000”, 2004. - 344 с.

16. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. - К.: КНЕУ, 2000. - 412 с.

17. Тян Р.Б. Планирование деятельности предприятий. - К.: МАУП, 2006. - 156 с.

18. Хил Лауфанте A.M. Финансовый анализ в условиях неопределенности: Пер. с исп. / Под ред. Велесько Е.И., Краснопрошина В.В., Лепешинского Н.П. - Минск: Тэхнология, 2008. - 150 с.