ВПЛИВ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ НА СТАБІЛЬНІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Анотація. В статті досліджено переваги та недоліки присутності іноземного капіталу в банківському секторі України, визначено позитивні та негативні наслідки щодо діяльності національної банківської системи.

Аннотация. В статье исследовано преимущества и недостатки присутствия иностранного капитала в банковском секторе Украины, определенно позитивные и негативные последствия относительно деятельности национальной банковской системы.

Anotaciya. In the article investigational advantages and lacks of presence of foreign capital in the bank sector of Ukraine, certainly positive and negative consequences in relation to activity of the national banking system.

Актуальність теми. Присутність банків з іноземним капіталом у банківській системі країни відповідає інтересам розвитку національ­ної фінансової системи, відповідно сприяє залучен­ню іноземних інвестицій та розширенню ресурсної бази з метою забезпечення формування здорового інвестиційного клімату в економіці і соціально-економічного розвитку. Водночас, слід зважати на зростання рівня фінансових ризиків, пов'язаних зі швидким зростанням частки іноземно­го банківського капіталу. Науковці вважають, що все це може призвести до втрати національного суверенітету у сфері грошово-кредитної політики України, можливо­го посилення нестабільності, становити загрозу несподіваних коливань ліквідності банків та імовір­ного відтоку фінансових ресурсів.

Власний капітал банку є тим фундаментом, на якому будується вся споруда банківських операцій. Чим міцніший фундамент, тим міцніший банк. Слід зазначити, що капітал банку виконує важливі функції, як у щоденній діяльності, так і у забезпеченні довгострокової життєздатності банка.[4] У складі основного капіталу банку головна роль належить статутному капіталу банку. Розмір статутного капіталу визначається засновниками, однак він не може бути меншим від мінімального розміру, встановленого Національним банком України.[5]

Усе це зумовлює актуальність дослід­ження питання присутності іноземного капіталу та його впливу на роботу банківської системи України, а саме, на розвиток його позитивних сторін через реалізацію конкурентних переваг та своєчасного прогнозування мож­ливих ризиків.

Мета статті полягає в дослідженні динаміки змін концентрації іноземного капіталу в банківській системі України протягом останнього періоду, визначенню переваг та недоліків даного процесу, а також вибірковому дослідженні щодо визначення обсягу прибутку банків за участю іноземного капіталу і банків із 100-відсотковим іноземним капіталом.

Постановка проблеми. Залучення іноземного капіталу у вітчизняну економіку призвело до загострення проблем наступного роду: неконтрольований влив іноземного капіталу, можлива втрата економічного суверенітету в сфері грошово-кредитних відносин, власники іноземного капіталу, в першу чергу, турбуватимуться власними інтересами, а не інтересами розвитку економіки України. Таким чином виникала загроза економічній безпеці України, внаслідок неконтрольованого відтоку капіталу за кордон.

Аналіз останніх публікацій. В Україні опубліковано багато наукових досліджень, праць, які присвячені проблемам залучення іноземного капіталу в банківську систему. Так, Т. С. Смовженко [6] і О. О. Другов [3] обґрунтовують доцільність розробки та застосування в Україні політики управління процесом купівлі вітчизняних банків закордонними інвесторами та розглядають їх можливі варіанти. О. І. Барановський свої зусилля спрямував на дослідження через порівнювання впливу іноземного капіталу на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусії. [1]

Виклад основного матеріалу. Протягом останніх років банківський сектор України суттєво змінився, передусім структурно за рахунок припливу іноземного капіталу, що значною мірою скоригувало стратегії розвитку національних банків. Останні змушені трансформуватися – змінювати наявні організаційні структури на досконаліші, розширювати спектр послуг і зрештою ставати привабливішими та більш відкритими для клієнтів.[1]

За даними Національного банку України, станом на 01 травня 2010 року зі 175 діючих в Україні банків 51 — з іноземним капіталом (на 01.01.09 — 47, на 01.01.10 — 53), зі 100% іноземного капіталу — 18 (на 01.01.09 — 17, на 01.01.10 — 17). Частка іноземного капіталу у статутному капіталі українських банків становила 34,2% (на 01.01.08 — 35,0%, на 01.01.09 — 36,7%). [2]

У 2010 році іноземні фінансові групи активно підтримували свої дочірні банки в Україні. Показово, що серед банків, в яких була введена тимчасова адміністрація немає жодного, який би контролювався іноземцями. За даними Держкомстату, саме за рахунок докапіталізації іноземних банків у фінансовий сектор поступило 1,8 млрд доларів. У 2009 році власний капітал банківської системи збільшився на 4,1 млрд.грн. і на 01.01.2010 року становив 115,2 млрд.грн. Збільшення обсягу статутного капіталу банків склало 36,7 млрд.грн. (на 44,6%). [2]

Минулого року банки з іноземним капіталом активно збільшували свою капітальну базу іноземними ресурсами як за рахунок материнських структур (зокрема, Промінвестбанк від Внєшекономбанку отримав понад 4 млрд грн., основний акціонер Укрсиббанку BNP Paribas збільшив його капітал на 1,275 млрд грн, «статутник» ВТБ Банку зріс на 770 млн грн., Укрсоцбанку — на 200 млн грн.), так й міжнародних фінансових інституцій (зокрема, ЄБРР надав 250 млн доларів на умовах субординованого боргу для «Укрексімбанку», 150 млн доларів — для «Райффайзен Банк Аваль», 100 млн доларів — для Укрсоцбанку, 100 млн доларів — для Укрсиббанку, інвестував в статутний капітал «Мегабанку», «ПроКредит Банка»; МФК виділила 105 млн доларів на умовах субордининованого кредиту «Райффайзен Банк Аваль»).

Важливою складовою привабливого інвестиційного клімату в країні та залучення прямих іноземних інвестицій є високоліквідний валютний ринок з розвиненим строковим сегментом. В Україні основним інструментом впливу на валютний курс залишаються валютні інтервенції, що вимагає забезпечення домінуючої ролі НБУ на валютному ринку. У цьому зв'язку НБУ стримує розвиток строкового сегменту, на якому можуть розгорнутися потужні спекулятивні тенденції, та уповільнює становлення незалежних валютних дилерів, що матимуть вагомий вплив на ринкову кон'юнктуру.[2]

У вітчизняному фінансовому секторі протягом останніх двох років найбільш "значними" угодами злиття і поглинання (де нерезиденти придба­ли контрольний, а інколи й 100-відсотковий пакет власності), які зміни­ли перерозподіл конкурентних по­зицій банків, була купівля у банківській сфері:

а) австрійською групою Raiffeisen In­ternational —АППБ "Аваль"; б) французьким BNP Paribas — АКІБ "Укрсиббанк"; в) угорським ОТР Bank — Райффайзенбанк Україна; г) шведсь­кою SEB Group — АКБ "Ажіо"; ґ) російським Внешторгбанком — АКБ "Мрія"; д) грецьким Eurobank Ergasias — АКБ "Універсальний"; е) голандським TBIF Financial Services Group NV - ВАТ ВАБанк; є) російським "Ренесанс-капітал" - банк "Лідер"; ж) Банк Москви, Банк НРБ (відкрили дочірні бан­ки), з) італійським Bank Intesa- АКБ Укрсоцбанк тощо. Практичний інтерес до вітчизняних банків виявили також австрійський Erste Bank (банк "Пре­стиж"), чеська PPF Group (Агробанк, Приватінвестбанк), "Руский стандарт" (АІС-банк), Банк Грузії (Український банк реконструкції і розвитку), Сбербанк, Росія (НРБ (Україна)), Hapoalim, Ізраїль (Укрінбанк).

Академік НАН України, доктор економічних наук В. М. Геєць наголосив, що основні напрями оптимізації допу­ску іноземного банківського капіталу мають знайти системне відображення під час розробки та реалізації націо­нальної стратегії розвитку банківської системи [4].

А тому, в умовах сьогодення, одним із най­важливіших завдань є розробка реаль­них практичних рекомендацій щодо визначення оптимальної частки за­рубіжного капіталу в структурі капіта­лу українських банків, яка б, з одного боку, створювала здорове конкурентне середовище для вітчизняних банків і сприяла інтеграції національної фінан­сово-банківської системи у світовий фінансовий простір, а з іншого — не за­вдавала нищівного удару її стабільності.

Приходу іноземного капіталу на український ринок банківських послуг сприяють непередбачувано високий зріст попиту на банківські послуги, низька конкуренція, слабкість націо­нальних банків, достатньо високі темпи інфля­ції, внаслідок чого останнім важко залучати дешеві ресурси. Та й самі українські банки трансформаційних змін складі акціонерів. Присутність у їх числі респектабельних інституційних фондів дозволить підвищити ефективність ук­раїнської банківської системи, а також ступінь її залученості у глобальне фінансове поле.

Висновки. Залучивши іноземного інвестора, вітчизняні банки одержують низку переваг, зокрема: простіший вихід на міжнародні ринки запозичень та відносно низьку вартість зовнішніх ресурсів, вирішення проблеми капіталізації, впровадження сучасних технологій управління й продажу, підвищення рівню корпоративної культури тощо. Але, з усіма перевагами, є й ціла низка недоліків: несподіване коливання економіки, можливість втрати суверенітету в сфері реалізації грошово-кредитної політики, не контрольованість притоку та відтоку капіталу з економіки нашої держави тощо.

Тому, з метою уникнення таких негативних наслідків, Національному банку України потрібно проводити досконалий моніторинг за діяльністю іноземних банків та мінімізувати можливість впливу іноземного капіталу на банківську систему України, встановити ліміти щодо частки присутності іноземного капіталу в статутному фонді комерційних банків, створити механізми регулювання притоку капіталу іноземних інвесторів, його рівня і якості в банківській сектор України, запровадити механізми зниження ймовірних ризиків для української банківської системи в умовах зростання участі іноземного капіталу в економіці України тощо.

Література

1. А. Кузнєцова, О. Другов, В. Рисін. Оцінка впливу іноземного капіталу на функціонування банківської системи // Вісник Національного банку України. - №1. - 2007. – С. 24-27.

2. А. Шаповалов. Присутність іноземного капіталу в банківському секторі України // Національного банку України. - №4. – 2008. С. – 2-7.

3. В. Корнєєв. Конкурентоспроможність банків України в умовах лібералізації ринків фінансових послуг // Вісник Національного банку України. - №11. - 2007. – С. 14-17.

4. О. Барановський. Іноземний капітал на ринках банківських послуг України, Росії та Білорусії // Вісник Національного банку України. - №9. - 2007. – С. 12-20.

5. Т. Смовженко, О. Другов. Управління процесом зростання участі іноземних інвесторів у роботі банківської системи України // Вісник Національного банку України. - №1. - 2008. – С. 16-19.

6. Основні показники діяльності банків України на 1 лютого 2008 р. // Вісник Національного банку України. - №3. – 2008. С. – 68.

Науковий керівник: старший викладач

Черевик Надія Володимирівна