Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

ПРОГНОЗУЮЧЕ МОДЕЛЮВАННЯ В АРХЕОЛОГІЇ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ

Автор: 
Сергій Вовкодав (Переяслав-Хмельницький)

Розвиток археологічної науки останніх двох десятиліть характеризується все більш зростаючою увагою до різноманітних сучасних технологій. Така ситуація зумовлюється прагненням розширити спектр проблем, що вирішуються археологами та інтегрувати в дослідження методи й підходи інших наук. Окрім цього, традиційні методи не здатні пояснити певні теоретичні моменти, без яких нині не можливий подальший розвиток процесу пізнання минулого. Прагнення зросуміти особливості розташування археологічного матеріалу зумовило пошук нових методик просторового аналізу старожитностей. Важливим, у цьому контексті, етапом розвитку археологічної науки стало впровадження географічних інформаційних систем (далі ГІС). Одним з найпоширеніших напрямків застосування останніх є узагальнення та систематизація існуючих даних стосовно відомих пам’яток, створення на основі цього археологічних ГІС. Такий підхід досить зручний для, так званого, археологічного менеджменту, суть якого полягає в управлінні обліком та збереженням пам’яток. Хоча нині для археологічної науки лише збереження вже виявлених об’єктів замало. Все актуальніше постає проблема охорони ще не відкритих потенційних пам’яток. Мова йде про створення прогнозуючих моделей (моделей «червоних прапорців»).

Прогнозуюче моделювання відносно новий аспект археологічних досліджень. Його теоретико-методологічна база виникла протягом 50 – 60-х рр. ХХ ст. й поступово, вже з кінця 70 – 80-х рр., оформилась у потужну галузь дослідження археологічних пам’яток. Саме у 1980-х рр. розвиток ГІС сприяв інтеграції комп’ютерних технологій в археологію в цілому та прогнозуюче моделювання зокрема.

Прогнозуюче моделювання є інструментом дослідження, який можна визначити як спрощений набір тестованих гіпотез, базованих на поведінкових припущеннях або ж емпіричних кореляціях. У мінімальній своїй функції воно спрямоване на передбачення місця діяльності людини в минулому, що пов’язана із переміщенням артефактів та зміною ландшафту [14, с. 33]. За визначенням теоретиків даного напрямку, прогнозуюча функція без пояснювально-описової нічого не варта. Передбачення саме по собі, незалежно від його точності, не має наукової цінності. Лише прогнозування на основі наявних систематизованих та узагальнених висновків має місце в науці. Відповідно цьому, можливість передбачення випливає можливості пояснення [13, с. 397]. Прогнозуюче моделювання, очевидно, є результатом розвитку теорії та методики просторової археології. Початково воно розвивалось на основі досліджень типології поселенських структур у 1950–1960-х рр. Гордоном Віллеєм. Він намагався досліджувати археологічні дані на регіональному рівні, з метою розуміння процесів виникнення та розвитку систем заселення долини Уіру в Перу [26; 27]. Такий підхід, у дещо видозміненому вигляді, використовувався під час аналізу ресурсних зон поселень [24], інтерпретацій соціальних та економічних змін на регіональному рівні [1]. В цей же час розвивався інший напрямок, де головна увага дослідників зосереджувалась на екологічних детермінантах місць розташування поселень [10; 11; 29].

Протягом 1950–1960-х рр. археологи проводили дослідження у межах індуктивної підходу прогнозуючого моделювання. Тобто типи заселення розглядалися на основі незначної інформації або ж за умов її відсутності. У цьому контексті надзвичайно важливими є дослідження П. Хаггета 1965 р. Він створив тверду базу для вивчення характеристик просторових позицій археологічних пам’яток, запозичивши велику кількість концепцій та категорій з географії. Поряд з цим, йому вдалося розробити теорію ієрархії поселень, використавши гексагональні решітки [9]. Інший археолог – Б. Тріггер чітко визначив різні описові аспекти просторових характеристик поселень і запропонував деякі детермінанти їх розташування [23]. У подібних дослідженнях почала наголошуватись важливість екологічних параметрів для розуміння мінливості типів поселенських структур [6].

У 1970-х рр. методика обробки археологічної інформації значною мірою змінюється. Археологи почали використовувати систематичні підходи для обробки та аналізу даних. Залучення комп’ютерних технологій дозволило здійснювати маніпуляції з великими масивами археологічної інформації, детальніше її опрацьовувати й вирішувати ширше коло питань.

Розвиток праць, присвячених дослідженню систем заселення, зумовлював переорієнтацію уваги вчених від рівня окремих пам’яток до їх вивчення на регіональному рівні. Такі дослідження проводились Південно-західною антропологічною дослідницькою групою (SARG). Учасники групи розробили детальний проект вивчення систем заселення. Регіональний підхід, на їх думку, є необхідною умовою, що дозволяє зрозуміти відмінності між різними типами поселенських структур. Головним завданням групи було пояснення різноманітності розподілу археологічних пам’яток будь-якого періоду, з метою визначення певних закономірностей. Останні ж дозволять передбачити їх розташування на будь-якій території [22, с. 10-11].

Оскільки більшість англо-американських археологів розглядали лише локалізаційні характеристики пам’яток, не пояснюючи їх, Фред Плог та Джеймс Хілл наголосили на необхідності розкриття механізму формування систем заселення. На його основі вони прагнули передбачити місця розташування невідомих пам’яток. Серед науковців велась активна полеміка стосовно методологічної концепції досліджень систем заселення, під час якої частина археологів позитивно відреагувала на праці учасників SARG.

Хоча Ф. Плог та Д. Хілл і ввели в археологічну літературу набір аналітичних процедур для опису систем заселення, все ж вони чітко не намітили конкретну мету прогнозу розташування пам’яток. Можливо, першим у цьому плані спеціалізованим дослідженням слід вважати роботи, проведені Л. Уільямсом, Д. Томасом та Р. Беттінгером в долині р. Різ на південному заході Америки [28]. В процесі вивчення типів поселенських структур, автори визначили конкретний перелік геопросторових та екологічних змінних, за допомогою яких вони могли передбачити присутність чи відсутність археологічної пам’ятки та згрупували їх в 7 гіпотез [28, с. 215]. Узагальнені ними критерії не були новими для археології. Важливою була їх спрямованість на конкретну стратегію дослідження. У разі виконання 5 із згаданих гіпотез в межах певної території, вона маркувалось як область потенційного розташування пам’ятки. В результаті проведених досліджень було виявлено, що 85% потенційних зон містили археологічні об’єкти. При цьому, наголошувалось на комплексному використанні критеріїв, оскільки це дозволяє звужувати межі потенційних зон та збільшувати результативність прогнозування [28, с. 231-234]. Загалом дослідження у долині р. Різ продемонстрували здатність методики передбачення не лише пояснювати закономірності систем заселення, а й на їх основі виявляти нові об’єкти. 

Приблизно в цей же час, давні поселенські структури пам’яток племен Майя в Белізі, вивчав Е. Грін. Використовуючи методику П. Хаггета, він намагався з’ясувати, які фактори зумовлювали вибір давнім населенням місць для влаштування поселень [8]. Проведений ним аналіз відмінностей між локалізацією пам’яток, дозволив передбачити місця потенційного їх розташування у межах недосліджених територій. Для цього Е. Грін використав кореляцію між поселеннями та екологічними особливостями досліджених областей, проектуючи виявлені закономірності на екологічно подібні регіони [8]. Базовим у дослідженнях Е. Гріна був принцип, згідно якого пам’ятки розташовувались у тих місцях, де витрачалося б найменше зусиль для отримання ресурсів. Проаналізувавши частину інформації повної археологічної бази даних, він виявив зв’язок між розташуванням поселень, рослинним покривом, типами грунтів та близькістю до водних ресурсів. При цьому зазначав, що даними параметрами можна пояснити розташування кожної пам’ятки [8, c. 287-289]. Результати його передбачень були менш вдалими, ніж в І. Уільямса та ін. Зони потенційного розташування пам’ятки були дуже обширні та складні для перевірки польовим обстеженням. Незважаючи на це, характер досліджень Е. Гріна та поставлені ним питання мали позитивне значення для археологічної науки.

Рівень складності методики прогнозуючого моделювання в археології на початкових етапах її використання різними дослідниками сильно вирізнявся: від складних аналітичних процедур до простих візуальних схем. Завдяки дослідженням систем заселення, прогнозування в археології стало забезпечене інформацією щодо локалізації пам’яток та особливостей їх розподілу. Саме ці дані використовували автори прогнозуючих моделей, прагнучи зрозуміти певні закономірності та принципи формування поселенських структур. Результати передбачень були покликані доповнити інформативну базу для трактування систем заселення. Поступово прогнозування відокремилось від досліджень останніх та принципів локалізації пам’яток й почало розвиватись як самостійна галузь археології. У 1980-х рр. в США результати передбачень починають активно використовуватися у якості інструменту управління культурними ресурсами. В цей період відбувається збільшення кількості літератури, що відображала сфери застосування прогнозуючого моделювання в археології. Тут спостерігається ускладнення його трактування, в порівнянні з працями І. Уільямса. Значна частина інформації щодо проведених на той час у США досліджень із створенням прогнозуючих моделей зберігається в урядових архівах та консультаційних доповненнях до бізнесових справ. У наукових колах думки про доцільність використання прогнозування в археології сильно відрізнялися. Полеміка, що велася навколо цього питання, знайшла своє відображення у низці наукових праць [3; 4; 5; 13; 15; 16; 17; 18; 19; 25].

Нині прогнозуюче моделювання є одним із найперспективніших напрямків археологічного дослідження. Його використання дозволяє значною мірою підвищити ефективність пошуку нових об’єктів та проведення подальшого археологічного менеджменту. Свідченям цьому є велика кількість існуючих прогнозуючих моделей: розроблена для гало-римських та середньовічних пам’яток Бургундії у Франції (GIS and Remote Sensing for Archaeology: Burgundy, France) [7]; прогнозуюча модель штату Міннесота для пам’яток, що датуються часом до 1837 р. (Mn/Model Statewide Archaeological Predictive Model) [20]; прогнозуюча модель для лісів Онтаріо (Archaeological Predictive Modelling in Ontario’s forests) [2]; модель, розроблена Державним офісом археологів м. Айова для археологічних пам’яток півдня Далласького округа [21]; прогнозуючу модель для пам’яток форта Стюарта в штаті Джорджия [12] тощо.

 

Література:

  1. Adams R. McC. The Uruk Countryside: The Natural Setting of Urban Societies / R. McC. Adams, H.J. Nissen – Chicago: University of Chicago Press, 1972. – 241 рр.

  2. Archaeological Predictive Modelling in Ontario’s forests [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://modelling.pictographics.com.

  3. Brown M.K. Predictive Models in Illinois Archaeology Report Summaries / M.K. Brown. – Illinois Department of Conservation, Division of Historic Sites, 1981. – 166 рр.

  4. Carr C. Introductory Remarks on Regional Analysis / C. Carr // For Concordance in Archaeological Analysis. – St. Louis: Westport Publishers, 1985. – рр. 114-127.

  5. Ebert J.I. The Theoretical and Methodological Basis of Archaeological Predictive Modeling / J.I. Ebert, T. Kohler // Quantifying the present and predicting the past: Theory, method, and application of archaeological predictive modelling. – Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1988. – pp. 97-171.

  6. Flannery K.V. Archaeological Systems Theory and Early Mesoamerica / K.V. Flannery // Anthropological Archaeology in the Americas. Washington, D.C., 1968. – pp. 67-87.

  7. GIS and Remote Sensing for Archaeology: Burgundy, France. Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.informatics.org/france/gis.html.

  8. Green E.L. Location analysis of prehistoric Maya sites in Northern British Honduras / E.L. Green // American Antiquity. – 1973. – №38(3) – рр. 279-293.

  9. Haggett P. Locational Analysis in Human Geography / P. Haggett. – London: St.Martin’s Press, 1965. – 605 рр.

  10. Haury E.W. Speculations on Prehistoric Land Settlement Patterns in the Southwest / E.W. Haury // Prehistoric Settlement Patterns in the New World. Viking Fund Publications in Anthropology. – New York., 1956. – No. 23 – pp. 3-10.

  11. Heizer. R.F. California Settlement Patterns / R.F. Heizer., M.A. Baumhoff  // Prehistoric Settlement Patterns in the New World. Viking Fund Publications in Anthropology. – New York., 1956. – No. 23 – pp. 32-44.

  12. Johnstone S. Past and Prediction: Archaeology and ArcGIS in Cultural Resource Management [Електронний ресурс] / S. Johnstone // Proceedings of the Twenty-Third Annual ESRI User Conference, 2003. – Режим доступу: http://www.esri.com/ESRI Virtual Campus - Library Search Results. html.

  13. Kohler T.A. Predictive Models for Archaeological Resource Location / T.A. Kohler , S.С. Parker // Advances in Archaeological Method and Theory Academic Press. – New York., 1986 – Vol. 9 – pp. 397-452.

  14. Kohler T.A. Predictive Locational Modeling: History and Current Practice / T.A. Kohler  // Quantifying the present and predicting the past. Theory, method, and application of archaeological predictive modelling. – Washinton, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1988 – 669 рр.

  15. Kvamme K.L. Development and Testing of Quantitative Models / K.L. Kvamme // Quantifying the present and predicting the past: Theory, method, and application of archaeological predictive modelling. – Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1988. – рр. 325-417.

  16. Kvamme K.L. Geographic Information Systems in Regional Archaeological Research and Data Management / K.L. Kvamme // Method and Theory in Archaeology. – Tucson: University of Arizona Press, 1989. – Vol.1. – рр. 139-203.

  17. Kvamme K.L. Using Existing Data for Model Building / K.L. Kvamme // Quantifying the present and predicting the past: Theory, method, and application of archaeological predictive modelling. – Washington, D.C.: U.S. Government Printing Office, 1988. – рр. 301-323.

  18. Kvamme K.L. One-Sample Tests in Regional Archaeological Analysis: New Possibilities Through Computer Technology / K.L. Kvamme // American Antiquity. – 1990. – №55(2). – рр. 367-381.

  19. Limp W.F. The Analysis of Decision Making: Alternative Applications in Archaeology. / W.F. Limp, C. Carr // Concordance in Archaeological Analysis. – St. Louis: Westport Publishers, 1985. – рр. 128-172.

  20. Mn/Model Statewide Archaeological Predictive Model [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mnmodel.dot.state.mn.us.

  21. Paul Anderson's Research [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.public.iastate.edu/~fridolph/research.html.

  22. Plog F., James N.H. Explaining variability in the distribution of sites. / F. Plog, N.H. James // The Distribution of Prehistoric Population Aggregates. Anthropological Reports. – 1971. – No. 1. – pp. 7-36.

  23. Trigger B.D. The Determinants of Settlement Patterns / B.D. Trigger // Settlement Archaeology. – Palo Alto: National Press Books, 1968. – pp. 53-78.

  24. Vita-Finzi C. Prehistoric Economy in the Mount Carmel Area of Palestine: Site Catchment Analysis / C. Vita-Finzi, E.S Higgs // Proceedings of the Prehistoric Society. – 1970. – Vol. XXXVI – рр. 1-37.

  25. Warren R.E. Predictive Modelling of Archaeological Site Location: A Case Study in the Midwest / Warren R.E. // Interpreting space: GIS and archaeology. – London-New York-Philadelphia: Taylor & Francis, 1990 – рр. 201-215.

  26. Willey G.R. Prehistoric Maya Settlement in the Belize Valley / G.R. Willey // Papers of the Peabody Museum. – Cambridge, Mass., 1965 – Vol. 54. – 589 рр.

  27. Willey G.R. Prehistoric Settlement Patterns in the New World / G.R. Willey // Viking Fund Publications in Anthropology. – New York., 1956 – № 23 – 203 рр.

  28. Williams L. Notions to Numbers: Great Basin Settlements as Polythetic Sets / L. Williams, D.H. Thomas , R. Bettinger  // Research and Theory in Current Archaeology. – New York, 1973. – рp. 215-237.

  29. Williams S. Settlement Patterns in the Lower Mississippi Valley / S. Williams  // Prehistoric Settlement Patterns in the New World. Viking Fund Publications in Anthropology. – New York., 1956. – No. 23 – pp. 52-62.