ПРОАНГЛІЙСЬКА ПРЕСА В АМЕРИКАНСЬКИХ КОЛОНІЯХ

Періодична преса традиційно є одним з основних засобів у системімасової інформації і пропаганди. Так, матеріали газет містять факти, їхню оцінку, характеристику процесів і тенденцій розвитку сучасної дійсності. Відповідно до своєї позиції газета виражає думку з найважливіших політичних і суспільних проблем, прагне на основі матеріалів, що друкуються, надавати читачу повну інформаційну картину світу.

Слід вказати й на те, що вивчення історії періодичних видань та особливе звернення уваги на їх власників дасть змогу не лише розширити та доповнити окремі сюжети історичних подій, але й вивити особливості, які впливали та визначали розвиток суспільства, що й зумовлює актуальність теми обраної для дослідження.

На жаль, вітчизняна історіографія не втішає особливими розвідками та дослідженнями з історії періодичних видань, що й зумовлює звернення до зарубіжних праць істориків.

Перша постійна газета в американських колоніях Англії з’явилася 24 квітня 1704 р. Називалося це періодичне видання як “Boston News-Letter”. Редактором газети був очільник поштової служби Бостона Джон Кємпбелл, а за механічне набирання тексту відповідав друкар Бартоломей Грін. Основне місце у висвітленні інформаційного матеріалу було відведено новинам з лондонських журналів про події в Англії та інших європейських країн, решту займали нотатки про час прибуття кораблів з порту, повідомлення про нові посадові призначення, пожежі, смерті, нещасні випадки [1, с. 451].

У 1722 р. відбулася кадрова зміна керівництва і газету очолив Б. Грін, котрий змінив назву газети на іншу – “The Weekly News-Letter”. Зміна керівництва позначилася і на внутрішній наповненості видання, що простежується у зменшеному обсязі висвітлення подій, котрі відбувалися за кордоном, а відповідно на акцентування уваги на внутрішньому житті колоній [2, c. 56] .

Наступним власником газети став зять Б. Гріна – Джон Дрейпер, котрий збільшив розміри газети до чотирьох повних сторінок, наповнивши їх інформацією про новини закордонні та місцеві.

У листопаді 1862 р. новим власником періодичного видання став син Джона Дрейпера – Річард, котрий змінив назву газети на “Boston Weekly News-Letter and New England Chronicle”.

Слід вказати й на професійність очільника газети. Так в одному з номерів видання за 1774 р. Річард Дрейпер підняв проблему тогочасного американського суспільства і писав про неприпустимість спотворення фактів та необ’єктивного висвітлення інформації яким би спокусам не був би підданий автор чи дослідник. У 1765 р. Р. Дрейпер оприлюднив офіційні матеріали Гербового акту, в 1773 р. – висвітлив інформацію щодо “чайного закону”, але одночасно з цим розмістив на шпальтах свого видання статті про “хоробрі та відважні вчинки чоловіків під час Бостонського чаювання”, а також “Листи фермера із Пенсильванії” [3, c. 84].

На успішну професійну діяльність накладали негативний відтінок хворобливість Дрейпера. Так, навесні 1774 р. хвороба особливо загострилася, а вже 5 травня 1774 р. на сторінках газети майоріло звернення і водночас запрошення людини, досвіченої в справах та майстерності редагування та написання статей і матеріалів. Такою людиною та діловим партнером став Джон Бойль. Коли 5 червня 1774 р. Річард Дрейпер помер, “Boston Evening Post” за умовами заповіту опинилася в руках його дружини – Маргарет Грін Дрейпер [4, c. 46].

Після смерті чоловіка Маргарет стала редактором газета, котра на той час називалася вже інакше – “Massachusetts Gazette and Boston News-Letter”. Початок редакторської діяльності Маргарет був пов'язаний укладенням професійного союзу з Джоном Бойлем, котрі начебто мали намір докласти всіх зусиль аби продовжити існування газети щонайменше на наступні сімдесят років. Щоправда, сімдесят років сповнилися надто рано, бо вже за три місяці угода між М. Дрейпер та Д.Бойлем було достроково розірвано через причину протиріч з приводу ідеологічної наповненості друкованого видання [1, c. 89].

Зважаючи на відсутність фахової освіти та досвіду роботи в цій галузі, Маргарет потребувала ділового партнера, котрий до всього ж міг би час від часу заміняти та допомагати їй роботою головного редактора. Такою людиною став Джон Хоул, щоправда, ім’я його не згадувалося до травня 1775 р. [2, c. 123]

Слід вказати на те, що видання і надалі продовжувало регулярно видаватися, незважаючи на певні зміни керівництва та певні проблеми та перебої з фінансуванням. До кінці 1774 р. роялістський характер видання став надто відчутним, крім того, керівництво підтримувало “репресивні заходи” уряду. “Boston Gazette” відреагувала на політику видання досить критичним листом, в якому відверто критикувала та звинувачувала Маргарет Дрейпер у брехні, злочинних намірах, визискуванні, дезінформації населення та навіть хабарництві. На думку опозиційної газети-конкурента, Маргарет була причетна до низки хабарів, які буцімто отримала за розміщення проанглійських матеріалів на шпальтах свого видання, на підтвердження цього дві патріотичні та ймовірно чесні по від6ношенню до своїх читачів газети, опублікували матеріали про обсяги хабарів [3, c. 98].

Неодноразово піддавалося критиці влади і сама політика друкованого видання, яка буцімто підбурювала ворогів об’єднання колоній до певних практичних дій, тому постало питання щодо бойкотування та ігнорування “ворожих газет” [4, c. 58].

Бурхливі події квітня не зупинили діяльності газети, хоча й ставили її в певні умови та складнощі, біль того ці події стали певним каталізатором та отивом до прояву фаховості та блискавичності реакції на події, котрі відбувалися в тогочасному суспільстві. Так, вже 20 квітня Маргарет Дрейпер опублікувала статтю-звіт з 26 рядків про події 19 квітня в Бостоні [2, c. 95].

Черговий номер газети вийшов у травні на прохання читачів, котрі вимагали продовження її видання. Щоправда, керівництво газети пішло на певні зміни: по-перше, видання за обсягом друкованих сторінок скорочувалося до двох повноцінних розворотів; по-друге, ціна на підписку примірника видання зростала до восьми шилінгів на рік, що було, в свою чергу, зумовлене малою кількістю читачів. До всього, зменшено було і кількість тиражу – 1500 примірників. Відновити повноцінну діяльність видання планувалося по мірі зростання читацького кола, а точніше коли кількість замовлень на підписку видання перевищить 300 заявок. Що ж до пунктуальності друку видання, то про регулярний випуск номерів говорити не доводиться, а видавалася газета по мірі надходження матеріалу [1, c. 75].

Цікавим видається те, що у вихідній інформації про газету з 13 жовтня 1775 р. вказується лише ім’я Джона Лоу, ймовірно через надмірну увагу критиків, які через особисте неприхильне ставлення до діяльності Маргарет Дрейпер всіляко хотіли завдати кінцевого удару по виданню, котре й без того переживало не найкращі часи. На думку дослідників, Маргарет все ж не полишила керівництва газетою, а вдалася до певного маневрування, ставши таємним діловим партнером Джона Хоу [2, c. 68].

Розвиток та перебіг подій в Бостоні змусили Маргарет 17 березня 1776 р. залишити місто. Власність залишена жінкою була конфіскована новою владою. Вже 10 лютого 1780 р. було здійснено опис майна, котрий включав в себе земельні володіння, маєток, типографію, друкарський прес, папір, домашнє начиння. Загальна вартість статків сягала 13210 фунтів стерлінгів. У лютому 1783 р. булинок та земельні володіння Маргарет Дрейпер придбав Р. Девенс [ 1, c. 54].

В Англії Маргарет облаштувалася в містечку Пімліко в графстві Мідлсекс. Оскільки законодавство передбачало звернення громадян щодо компенсації втрат, то остання власниця першої газети прохала у корони компенсацію втрат рухомого майна в Америці у розмірі 2093 фунти стерлінгів. Перш ніж прийняти рішення, юридична англійська служба зібрала численні свідчення громадян про лояльність жінки до англійського уряду. М. Дрейпер було сплачено компенсацію в розмірі 940 фунтів стерлінгів та призначено щорічну пенсію – 100 фунтів стерлінгів. Померла Маргерет Дрейпер 1804 р., заповівши все своє майно дочці [2, c. 97].

Як бачимо, газета, котру видавала Маргарет Дрейпер – яскравий приклад колоніальної журналістики. Видання органічно поєднувало в своїй наповненості інформацію про місцеві та закордонні події, які часто були суперечливими та дискусійними. Разом з тим, комерційний аспект діяльності газети видавався досить поміркованим: оголошення та реклама, розміщені на шпальтах видання, ніколи не домінували над інформаційністю, адже мета видання була не допомогти комусь вигідно спродати свій товар чи послуги, а висвітлити та ознайомити читача з новинами тогочасного світу. Рівень грамотності та наявність літературного стилю написання статей свідчить про професійність підходу та відповідність тогочасним тенденціям розвитку суспільства, але й ці фактори не зупиняли конкурентів у їхній політиці витіснення періодичного видання з того ще досить не чисельного простору засобів масової інформації.

Список літератури

1. Dickerson O.M. British control of American Newspapers on the Eve of the Revolution. / New England Quaterly, XXIV, 1951.

2. Henry S. Margaret Draper: Colonial Printer Who Challеnged the Patriots. / Journalism History. Northridge,Calif., 1974.

3. Hudak L.M. Early American Women Printers and Publishers, 1639 – 1820. Metuchen (N.J.), 1978.

4. Oldham E.M. Early Women Printers of America. /The Boston Public Library Quaterly. Boston, 1958.