ВІДОБРАЖЕННЯ КАТАСТРОФ В ЕКРАННОМУ МИСТЕЦТВІ

Екранне мистецтво, на прикладі якого ми розглядаємо телебачення та кінематограф, залишається провідним засобом інформування суспільства про виникнення надзвичайних ситуацій у світі.

Аварії, стихійні лиха, катастрофи, війни – все це ми можемо віднести до значення таких термінів, як «надзвичайні» і «екстремальні» ​​ситуації, які на сьогоднішні стали частиною нашого життя. Надзвичайна ситуація більш вузьке поняття, на відміну від катастроф, але їх часто вживають як синоніми.

Під катастрофою розуміють надзвичайну ситуацію, яка виникла внаслідок дії природи чи в наслідок діяльності людини, супроводжуються масовим ураженням людей і навколишнього світу. Для ліквідації наслідків катастрофи потрібне залучення сил і засобів ззовні в район лиха.

Катастрофи, які викликані силами природи або технічною діяльністю людини, є особливістю ХХ століття і причиною масового травматизму серед населення.

Сьогодні, виникає багато проблем, пов’язаних з техногенними катастрофами, які останнім часом займають велике значення в інформаційному просторі,що й становить актуальність нашого дослідження.

Теми, що присвячені будь-яким видам катастроф, все більше набуває високої популярності серед сучасної глядацької аудиторії.

Екранне мистецтво має велике значення в соціокультурному просторі та вагомий вплив на розвиток етично-марального стану сучасного суспільства. Враховуючи ці обставини телебачення та кінематограф, є одним з перших джерел, що дає можливість дізнатися про трагічні події та їх наслідки.

Звичайно, «сучасне екранне мистецтво не в змозі запобігти можливим катастрофам, проте воно здатне пробудити духовне в людині, звернути до її совісті, спонукати замислитися над своїми вчинками, отже внести корективи в її поведінку»[1, с.114 ].

Досліджуючи дану тему катастроф, ми намагаємося визначити соціально-естетичну сутність жанру катастрофи, його походження, закономірності розвитку, особливості та зміст специфіки відображення в екранному мистецтві. Тому мета пропонованої статті - проаналізувати основні проблеми відображення катастроф безпосередньо на телебаченні та в кінематографі.

Сучасний розвиток комп’ютерних технологій та потреба людства на рубежі нового століття в екранних видовищах, завдало свого часу фундамент для відображення трагічних подій у кінематографі. Таким чином, почав розвиватися новий жанр «фільм-катастрофа», який з часом став одним з найпопулярніших жанрів у кінематографі.

Фильм-катастрофа – фільм, герої якого потрапили в катастрофу і намагаються врятуватися: специфічний різновид трилера та драми. В таких картинах може йти мова як про природне лихо (смерч, землетрус, виверження вулкану та інше), так і про техногенну катастрофу (крах літака, та інше).

Фільм-катастрофа прийшов на зміну таким жанрам, як пеплум і нео-вестерн, від яких, він перейняв використання історичних сюжетів, масштабність та тривалий хронометраж.

Ці стрічки, глядач дивиться із цікавістю та захопленням. Вони можуть вражати спецефектами, технічними можливостями сучасного світового кінематографу. Всі фільми цього жанру зроблені з постановочним розмахом, видовищно, із великим бюджетом, проте вони не спонукають думати.

Натуралізм і наочність, образність і фрагментарність, орієнтують глядачів на особливе сприйняття світу – позбавлене цілісності, де зникає межа поміж дійсністю, минулим і майбутнім, зникає сенс будь-яких дій і оцінок.

Отже, коріння можливих катастроф, насамперед, слід шукати поза межами звичного нам простору, а набагато ближче – у свідомості людей, їхнього ставлення до самих себе, навколишнього середовища, у відсутності чіткого уявлення про мету й шляхи розвитку сучасної цивілізації.

Досліджуючи дану тему, ми дійшли висновку, що жанр «фільм-катастрофа» є досить популярним серед глядацької аудиторії, але він має і масу негативних якостей, які впливають на розвиток етико-естетичного сприйняття сучасного світу.

Що ж стосується відображення катастроф на телебаченні, то ця тема взагалі має велику проблему, яка впливає на трансформації людської свідомості під впливом сучасних медіа.

Телебачення «вносить» травматичні події в кожен будинок, завдяки йому мільйони людей «долучаються» до екстремальних ситуацій, при цьому часом "завдяки" телебаченню ми отримуємо можливість стати свідками (майже учасниками) тих подій, від яких були б віддалені, навіть знаходячись поряд з місцем події. Іноді яскравий показ надзвичайних подій, особливо мертвих і вмираючих людей, сам по собі може викликати у глядачів травматичні переживання, подібні переживань у справжніх очевидців події [4].

А якщо сприйняття репортажу про якийсь страхітливий подію супроводжується усвідомленням того, що подібне могло статися і з самим глядачем або його близькими, то наслідки для психічного стану людини може бути достатньо тривалим. Звичайно, особливо це стосується дітей та підлітків, можливо, в силу їх більш багатої уяви. Цікаво, що вже діти дошкільного та молодшого шкільного віку відрізняють хроніку реальних подій від художніх фільмів, те, що відбувається «насправді» або «в кіно».

У дорослих частіше зустрічається пригніченість, депресія, страхи. Ймовірно, не тільки і не стільки відомості, про трагічні події, яки спричинили за собою буквально панічні настрої у деяких людей, скільки те, як саме подавалася і інтерпретувалася інформація [5; с.35].

Найчастіше здається, що мета написання або показу того чи іншого матеріалу - просто створення яскравого, емоційно захоплюючого нарису, репортажу. Просто показати найжахливіше, потрясти людей залучити на свій канал максимальну кількість глядачів. Автори програм набагато рідше замислюються над тим, яке саме вплив вони хотіли б надати на людей за допомогою своєї передачі, причому як на широку публіку, так і на своїх героїв.

Чомусь дуже рідко проглядається мета - допомогти людям пережити травму, впоратися з ситуацією, частіше ми бачимо бажання потрясти, здивувати, налякати і т.д. Бути може, сьогодні, коли телебачення стало частиною життя практично всіх людей, питання про цілі кожної конкретної телевізійної продукції вже не можна просто ігнорувати, а чітко простежувати форму, систему подачі та обробки інформації про надзвичайні ситуації, перед безпосередньою подачею в ефір.

Звичайно, головним завданням творів цього напрямку є не примітивне залякування, а, насамперед, попередження про можливі катаклізми (соціальні, географічні, кліматичні і т.д.) й психологічна підготовка людства до них.

Особливу увагу, на наш погляд, слід приділити питанням коректності щодо висвітлення та відображення катастроф, які впливають на морально-етичний та емоційний стан суспільства, як споживача такої інформації.

При вірному підході та використанні усіх етичних цінностей щодо відображення катастроф пересічному глядачу не завдається шкода на психологічному рівні.

На нашу думку, надзвичайно важливо постійно шукати, розробляти, вдосконалювати й освоювати сучасні методи в екранному мистецтві над технологіями, що забезпечують адекватне сприйняття інформації про катастрофи. Але на жаль, завдяки телебаченню, де при висвітлення екстремальних ситуацій не завжди виконуються етичні норми, що насамперед здебільшого дає свій відбиток на подальший розвиток та становище суспільства країни.

Отже відеопродукція, тематика якої зв’язана з надзвичайними подіями, що подається за допомогою екранних мистецтв, має велике суспільне значення, висвітлення якої без сумніву сприятиме на соціально-політичні умови держави й формування морально-етичного стану сучасного суспільства.

Вивчення жанрово-стильової системи екранного мистецтва дозволить нам більш ретельно розглядати низки проблем зв’язаних с процесом виробництва та подальшого висвітлення відеопродукції щодо надзвичайних ситуацій. Що в свою чергу дозволить досліднику чітко зробити аналіз джерел та їх психологічних ефектів щодо зазначеної теми у кіно і на телебаченні, та надалі відштовхуючись від вивченого матеріалу, розробити власну версію щодо форм та стилю створення кіно-,телепродукції присвячену катастрофам та зазначити правильне з точки зору етичного значення висвітлення інформації щодо трагічних подій.

Література:

1. Братерська-Дронь М. «Рагнарек – Судний день» // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. Збірник наукових праць. Вип. 6 - К., 2010 - с.431

2. Нікітіна М.І. Морально-етичний аспект висвітлення техногенних катастроф у ЗМІ // Культурно-мистецьке середовище: творчість та технології: матеріали міжнародної науково-творчої конференції. – К., 2011. – С. 180-181

3. І.Є. Побєдоносцева «Телевізійний дискурс у культурному просторі постмодернізму // Автореферат НАН України. Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. — К., 2005. — 21 с. — укp.

4. Психология экстремальных ситуаций (сост. Тарас А.Е., Сельченок К.В.). Минск, Харвест. 2000

5. Тубицына Л. В. Средства массовой информации и психологическая травма // Журналистика в 2000 году: Реалии и прогнозы развития: материалы Международной научно-практической конференции, Москва, МГУ, 2001. – С 31-38.

Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, Горпенко В.Г.