МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК – СЕНСИТИВНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ СПЕЦІАЛЬНИХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку освіти України головною метою є формування освіченої, творчої особистості. Аналіз джерел з проблеми розвитку творчості учнів (Г. Альтшулер, В. Андрєєв, Г. Костюк, О. Матюшкін, В. Онищук, М. Скаткін, Н. Тализіна), свідчить, що організація творчій діяльності учнів має забезпечити навчання і розвиток особистості учня, у даному випадку його творчих здібностей.

Творчі здібності формуються протягом усього життя людини, проте в генезі її становлення існують оптимальні сенситивні вікові періоди формування. В організації творчої діяльності, що сприяє розвитку творчих здібностей, як говорять Л. Момот, Л. Шелестова, потрібно враховувати особливості дітей певної вікової групи [3, с. 54].

Тому вчитель у сучасній школі має забезпечувати оптимальні передумови для розвитку творчої особистості, її творчих здібностей.

Мета статті: проаналізувати можливості активного розвитку спеціальних творчих здібностей школярів у молодшому шкільному віці.

Виклад основного матеріалу дослідження. Результати дослідження. На думку С. Сисоєвої, кожний індивід характеризу­ється показником інтеграції окремих здібностей відносно різних видів діяльності. На думку Н. Кузьминої, це положення є основою всіх експериментальних досліджень спеціальних творчих здібностей: музичних (Б. Тєплов), технічних (В. Моляко, О. Проскура), математичних (И. Калошина, В. Крутецький), образотворчих (Л. Виготський, О. Мєлик-Пашаєв).

Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних творчих здібностей: музичних, літературних, організаторських, конструктивно-технічних, художніх. В цей період активно розвиваються уява, дар фантазувати, творчо мислити, помітно проявляється допитливість, формується вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність.

Так, Л. Виготський вважає, що малювання дитини складає переважний вид дитячої творчості в ранньому віці. І це не випадково, але тому, що саме малювання надає дитині цього віку можливість найлегше виразити те, що ним володіє [2, с. 36]. В. Роменець доводить, що малювання є ігровим видом творчості, образотворчою модифікацією гри з усіма властивими її рисами: вживанням и перенесенням у ситуацію, наслідувальним характером, симпатійною уявою. Дитина створює інший світ, в якому вона повний володар речей, людей, ситуацій. Проте малювання, безперечно, виходить за межі ігрових визначень.

Здібності у художній діяльності проявляються у так званій гостроті бачення, у високому рівні уяви. На думку О. Мелік-Пашаєва, специфіка творчої уяви художника - не в операції образами зовнішнього світу, не в їх перекомбінуванні. Вона полягає у формуванні образу, що виражає переживання, емоцію, «оцінку», художню ідею - явища, по власній своїй природі не образні.

В структурі художньо-творчих здібностей пріоритетну роль відіграють творча уява, образно-емоційна сфера і особливості особистісних якостей людини. Як структурні компоненти художньо-мистецьких здібностей вченими виділяються емоційно чуттєва сфера і пізнавальні здібності. У свою чергу, пізнавальні здібності розділяються на інтелектуальні, які носять універсальний характер і необхідні для успішних занять будь-яким видом художньо-мистецької діяльності (мислення, уява, пам'ять); сенсорні, залежні від особливостей системи аналізаторів людини, і часткові (наприклад, особливості рухово-моторної сфери, затребувані в певній художньо-мистецькій діяльності) [3, с. 2]. Таким чином, художня творчість може відіграти важливу роль у розвитку таких творчих здібностей учнів як мислення і уява.

З усіх форм творчості літературна, словесна творчість є найхарактернішою для шкільного віку. Діти залюбки складають вірші, казки, оповідання. Літературні твори молодших школярів недосконалі за змістом і формою, проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому. Л.С. Виготський вважає, що сенс і значення цієї творчості в тому, що вона дозволяє дитині, вправляючи свої творчі прагнення і навики, оволодіти людською мовою [2, с. 61].

О. Лук  указує, що у процесі літературної творчості відбувається розвиток таких літературно-творчих і читацьких здібностей як творча уява, словесно-образне мислення, художницька спостережливість і інтуїція, здатність до співпереживання і розуміння психології людини, гостроти сприйняття людини і природи [4 с. 8].

А. Ковальов виділив наступні літературні здібності: творча уява, вразливість, спостережливість, словесне втілення. Опорна властивість літературних здібностей - це вразливість, тобто жвавість і гострота сприйнятливості і сила емоційної чуйності.

У молодших школярів активно розвиваються музичні здібності. На думку психологів Б. Асаф’єва, Б. Тєплова, Б. Яворского та інших, до музично-творчих здібностей відносяться: музичний слух (у єдності звуковисотних, ладових, гармонійних, тембрових, динамічних компонентів), відчуття ритму, музична пам'ять, уява і музична чуйність.

Дослідженням проблеми розвитку музичного слуху як найважливішої ланки музичних здібностей, займався Б. Асаф’єв. Учений доводить, що слуховому апарату людини властиві природжені якості активного слухання; завдання музиканта - виховувати і розвивати слухову діяльність [1, с. 65]. Н. Комісаренко виділяє наступні музичні здібності: ладове почуття (здібність емоційно відгукуватися на музику), тонко диференційоване сприйняття (слуховий компонент музичності), високо розвинуте музично-ритмічне почуття (здатність переживати музику за допомогою рухів).

Б. Тєплов, вивчаючи структуру музичних здібностей, органічно пов'язував їх із загальним розвитком особистості. За його визначенням, ядром музичності кожної людини є три музичні здібності: музичний слух (відчуття ладу); музично-ритмічне відчуття; здібність до музично-слухових уявлень. Відчуття ладу виявляється в емоційному сприйнятті і точному пізнаванні мелодії. Музично-ритмічне відчуття – здатність відчувати ритм і відтворювати його. Здібність до музично-слухових уявлень виявляється в точному відтворенні мелодії по слуху (музична пам’ять) [5, с. 36].

Разом з тим, Л.С. Виготський вважає, що первинною формою дитячої творчості є творчість синкретична, тобто така, в якої окремі види мистецтва ще не розчленовані і не спеціалізовані. У дітей існує з’єднання різних видів мистецтва в одній цілій художній дії. Дитина складає і представляє те, про що вона розповідає. Дитина малює і одночасно розповідає про те, що вона малює [2, с. 58].

Висновки. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що створення сприятливих умов для розвитку творчих здібностей учнів значною мірою визначається оптимальними сензитивними віковими періодами формування, а саме молодшим шкільним віком. В саме цей період активно розвиваються спеціальні творчі здібності: музичні, літературні, організаторські, конструктивно-технічні, художні.

Література:

1. Асафьев Б. В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б. В. Асафьев. – Л. : Музыка, 1973. – 144 с.

2. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте: психологический очерк : кн. для учителя / Л. С. Виготский ; послесл. В. В. Давыдова. – М. : Просвещение, 1991.  93 с.

3. Волосатова И. Ю. Особенности проявления художественно-творческих способностей младших школьников / И. Ю. Волосатова // Наука и школьная практика. – 2007. – 6. – С. 1–4.

4. Лук А. Н. Теоретические основы выявления творческих способностей / А. Н. Лук. – М. : Просвещение, 1991. – 325 с.

5. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей / Б. М. Теплов. – М. : изд-во АПН, 1947. – 335 с.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, Пометун Олена Іванівна