КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИБОРЧИХ СИСТЕМ

Вибори – це один із найсильніших інструментів впливу громадян держави на визначення курсу та майбутнього власного та держави в цілому через формування органів влади. Завдяки виборам реалізується принцип народного представництва, який Д.Міл окреслив як основу будь-якого «доброго» народного врядування [Міл Д. С. Про свободу: Есе. - К., 2001. - С. 166 – 167.]. Вибори – «спосіб формування органів влади і управління за допомогою вираження за певними правилами (у відповідності з виборчою системою) політичної волі громадян» [Пугачёв В. П., Соловьёв А. И. Введение в политологию. Учебник для студентов высш. учеб. заведений. М. – Аспект Пресс, 2000. – С. 401.]. Тому надзвичайно важливою є ефективність виборчої системи, тобто самого механізму, за рахунок якого і здійснюється волевиявлення громадян.

Для сучасної науки досі невирішеним залишається питання ефективності виборчих систем, а саме виміру та характеристики ступеню відображення реальних настроїв та інтересів суспільства в органах державної влади. Тобто питання можна поставити таким чином: «Чи дійсно виборча система виконує свою основну функцію, а саме – забезпечення представництва інтересів суспільства?» Це питання потребує глибинного аналізу та дослідження, результатами якого мають бути критерії ефективності виборчих систем.

Підходячи до питання визначення критеріїв, варто звернути увагу на вимоги до виборчих систем. Виборча система, на думку М.Харропа, повинна відповідати трьом основним вимогам: робити управління можливим для верхів і прийнятним для низів; сприяти зменшенню політичної фрустрації і толерантності в суспільстві; не створювати нових проблем на додаток до вже існуючих [Harrop M., Mille W. L. Elections and Voters: A Comparative Introduction. – Basingstoke: Macmillan, 1987. – Р. 42.].

Основним критерієм ефективності виборчих систем має бути її адекватність та дієздатність в конкретних умовах для конкретної держави, зважаючи на її історію, рівень соціально-політичного розвитку, суспільні, політичні і культурні традиції, актуальність у конкретній ситуації, тощо. Б.Райковський вважає, що максимальне врахування національних особливостей – одна з найважливіших умов ефективності обраної форми системи [Райковський Б. Політологічний аналіз виборчого процесу. – Політичний менеджмент [WWW документ] URL http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=69&c=1592.(19 лютого 2009)].

Наступним фактором визначення ефективності виборчої системи можна розглядати принципи правової регламентації виборчих кампаній: забезпечення рівності можливостей для всіх кандидатів і партій, які беруть участь у виборах; принцип лояльності, відповідно до якого кандидати зобов’язані лояльно поводитись стосовно своїх суперників; невтручання державного апарату в хід передвиборчої роботи [Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. К.: Либідь, 2005. – С.351 ].                                

Критерії ефективності виборчих систем варто представляти комплексно. В першу чергу розглядати відповідність результатів виборів та результатів соціологічних опитувань населення, щоб запобігти викривлення результатів волевиявлення. По-друге, виборча система має представляти репрезентативність в політичній системі (інституційна система, в тому числі й поділ влади, відповідає наявній етнічній різноманітності в державі) та надавати можливість соціалізації та політизації населення в розумних межах. По-третє, виборча система повинна забезпечувати стабільність політичного процесу та стимулювати розвиток партійної системи. Кінцевим результатом механізмів виборчої система мають буди виконані системою функції, які визначає кожна держава в залежності від своїх пріоритетів, форми державного режиму, устрою та правління.

Література

1. Міл Д. С. Про свободу: Есе. - К., 2001.
2. Пугачёв В. П., Соловьёв А. И. Введение в политологию. Учебник для студентов высш. учеб. заведений. М. – Аспект Пресс, 2000.
3. Райковський Б. Політологічний аналіз виборчого процесу. – Політичний менеджмент [WWW документ] (19 лютого 2009)
4. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. К.: Либідь, 2005.
5. Harrop M., Mille W. L. Elections and Voters: A Comparative Introduction. – Basingstoke: Macmillan, 1987.