Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

РОЗВИТОК МУЗИЧНО-СТИЛЬОВИХ ВІДЧУТТІВ ШКОЛЯРІВ

Автор: 
Олена Павленко (Переяслав-Хмельницький)

В атмосфері розбудови демократичної держави однією з найактуальніших залишається проблема постійного підвищення рівня освіти і культури народу. Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, швидка зміна техніки і технології в усьому світі потребують створення умов духовного самовдосконалення кожної особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу.

Важливу роль у цьому процесі відіграє мистецтво, зокрема музика, яка в образно-звуковій формі відтворює й узагальнює досвід емоційного ставлення до життя та вмішує у собі унікальний фонд духовності людства. Її різнобічний вплив на виховання майбутнього покоління набуває дедалі все більш широкого визнання. Досконало володіючи значною силою художньої образності й багатющої змістовної інформації, втіленої у своєрідності мелодичних інтонацій, вона, як жоден вид мистецтва, специфічно діє на психіку учнів, безпосередньо викликаючи у них відповідні настрої, стани, переживання.

Але багатство музичних образів, що мають великі виховні можливості, для непідготовленого слухача, котрий здатний лише до пасивного «споживання» музики, загрожує небезпекою збайдужіння до неї. Всупереч загальній захопленості шлягерними варіантами лунаючої навколо інтонаційно-мелодичної продукції, переважна більшість школярів не спроможна повноцінно сприймати справжні духовні цінності, здатні пробуджувати розум і почуття, давати поштовх плідній роботі, надихати на творчість. Коло інтересів таких учнів, на жаль, обмежується нині лише низькопробними зразками «мас-культури». Тому один із напрямків педагогічного пошуку вирішення проблеми адекватного та цілісного пізнання інтонаційно-мелодичної спадщини пов’язаний з розвитком музично-стильових відчуттів школярів, як здатності до сприймання й усвідомлення характерних рис творчості того чи іншого композитора.

Стильовий підхід до викладання музики у навчальних закладах різного типу є малодослідженим явищем. Вичерпного обґрунтування актуальності впровадження стильового підходу до вивчення музичної культури у загальноосвітніх навчальних закладах сьогодні так і немає, а це гальмує реалізацію такої цікавої педагогічної ідеї на практиці.

Проте, усвідомлення необхідності пізнання музичних явищ на засадах стильового підходу розглядається у працях О.Катрич, В.Москаленка, О.Сокола. Проблема реалізації художньо-пізнавальних властивостей стилю викладена у роботах В.Антонюк, В.Буцяк, Є.Йоркіної, О.Щербініної та ін. Розвиток музично-стильового досвіду та стильового аналізу твору як засобу естетичного виховання представлений дослідженнями М.Красильникової, О.Критської, Л.Школяр, О.Рябініної.

Зважаючи на беззаперечний факт того, що стильовий підхід має великий педагогічний потенціал, вивчення існуючого досвіду з розвитку музично-стильових відчуттів школярів стало метою даної статті.

Зокрема, e дослідженнях вчених наголошується, що формування здатності відчувати музичний стиль неможливе без засвоєння теоретичних відомостей про музичне явище, його особливостей, історичних обставин виникнення тощо. Так, поява елементарного рівня теоретичних відомостей щодо музичних стилів у школярів найефективніше відбувається під час проведення бесід, проблемних запитань-відповідей, пригадування, порівняння, доповнення, на основі чого виводиться єдине, спільне визначення стилю. Реалізація діалогічних форм спілкування у процесі навчання під час проведення уроків музичних мандрів, уроків-драматизацій, уроків-дискусій тощо здійснюється ненав’язливо, через розсудливе проникнення до внутрішнього світу дитини, що є ефективним засобом оптимізації музично-естетичного виховання учнів.

У процесі розвитку музично-стильових відчуттів школярів теоретичні відомості обов’язково підкріплюються музично-слуховим досвідом дітей, який з’являється у процесі прослуховування, слухового осягнення та усвідомлення стилістично-яскравих музичних творів.

Музично-слуховий досвід спирається на розвиненість музичного слуху, що представляє собою «сукупність здібностей, необхідних для написання, виконання і активного сприйняття музики» [2, с. 506]. Крім того, це поняття включає в себе і природні задатки, і здібність диференційовано сприймати окремі елементи звукової маси, і розуміння звукової логіки (типи зв’язку між звуками, процеси розвитку, становлення цілісності та емоційного звучання музичних творів тощо). Розрізняють звуковисотний, мелодичний, гармонічний, поліфонічний, тембро-динамічний, фактурний музичний слух. Кожен із названих видів має свої специфічні ознаки.

Так, звуковисотний слух, який, у свою чергу, поділяється на абсолютний та відносний, виражається у здатності відчувати різницю двох відмінних за висотою звуків. Абсолютний слух визначає висоту звуку, в той час як відносний – звуковисотні відношення. Мелодичний слух – забезпечує цілісність сприйняття мелодії. Складовими даного виду є інтервальний і ладовий слух. Саме єдність відчуття інтервальної висоти звуку та його ладової функції складають основу мелодичного слуху. Гармонічний слух – це здатність відчувати та виявляти види співзвуч. Вміння чути одночасний рух двох і більше голосів називають поліфонічним слухом. Він вміщує у собі здатність цілісного сприйняття специфічних рис поліфонічної музики та поліфонічності як істотної властивості багатоголосся. Тембро-динамічний слух виражається у здібності викликати в уяві звучання різних інструментів та у сприйнятті динамічних відтінків. На вміння розпізнавати види фактури музичного твору зорієнтований фактурний музичний слух. Набуваючи специфічної якості, усі вищеназвані види вступають в особливі структурні взаємозв’язки та складають основу стильового музичного слуху. Саме на базі сукупності зазначених видів слухових уявлень у школяра розвивається здатність до свідомої атрибуції жанрово-стильової належності музичного матеріалу.

Окремою формою роботи у процесі розвитку музично-стильових відчуттів дітей є слуховий аналіз. Він тісно пов’язаний з теоретичними відомостями та є логічним прийомом слухового розчленування музичного матеріалу на окремі частини, кожна з яких нарізно досліджується. Суттєвий акцент у цій формі роботи переноситься на останній етап – поєднання виділених елементів за допомогою синтезу в одне ціле, збагачене у сприйнятті перцепієнта новими якостями. Набуття технологічної бази у виділенні ладової, метроритмічної, акордової структури тощо, потребує володіння достатньою слуховою реакцією. Відомо, що кожна історична епоха мала свій комплекс найхарактерніших засобів музичної виразності. У завдання ж слухового аналізу школярів входить виявити, виокремити та узагальнити систему стильових елементів музичної мови і зробити її «власністю» кожного учня. Як наслідок – у свідомості та слуховій пам’яті дітей утворюється певний «інтонаційний словник», «фонд» конкретної історичної доби [1].

Успішний розвиток музично-стильових відчуттів, вироблення навичок і умінь орієнтації у композиторському стилі потребує активізації та розвитку музично-стильового мислення школярів. Воно є складовою музичного мислення, котре генетично пов’язане з психологічною діяльністю людини та загальними формами мислення, що трактується як процес пізнавальної діяльності індивіда. Узагальнене й опосередковане відображення дійсності здійснюється у формі понять, суджень і умовиводів, за допомогою яких фіксуються накопичені людством знання.

Розвиток музично-стильових відчуттів школярів вимагає активізації аналітичного типу мислення, що дозволяє сприймати музичні явища не в абстрактно-технологічному ключі, а зі стильових позицій. За допомогою стильового аналітичного апарату учні навчаються самостійно осягати музичні явища, розуміти глибину змістовного контексту музичного твору, давати адекватну оцінку його художньої цінності.

Зокрема, самостійність учнів, що розвивається завдяки стильовому підходу до викладання музики, відіграє важливу роль у формуванні творчої особистості та виступає як засіб поглиблення знань, розвитку навичок роботи з музичною літературою, здатності узагальнення матеріалу, стимулювання аналітичного мислення тощо. Уміння працювати без сторонньої допомоги, мати незалежні судження та здатність критично оцінювати різноманітні музичні явища є складовими органічно розвиненої особистості. Єдність і взаємообумовленість емоційного та раціонального, свідомого й інтуїтивного становлять сутність процесу проникнення у зміст музичного твору. Тому в педагогічній роботі по розвитку музично-стильових відчуттів доцільним є застосування впливу на усі сфери психіки школярів: емоції, почуття, волю, інтелект, уяву. Особливу увагу слід акцентувати на використання у процесі навчання жанрово-стильових порівнянь, узагальнень, виокремлень, які сприяють розвитку образно-художнього мислення та координації усіх знань учнів.

Таким чином, вивчення існуючого досвіду з розвитку музично-стильових відчуттів школярів відкриває можливість цілеспрямованого педагогічного керування процесом усвідомленого пізнання школярами явищ музичного мистецтва, цілісного підходу до їхнього осмисленого сприймання крізь призму інтонаційної природи музичного мистецтва та свідомого оперування навичками вербальної характеристики стильових ознак композиторської творчості.

Література:

  1. Асафьев Б.В. Избраные статьи о музыкальном просвещении и образовании / Б.В. Асафьев – М.; Л.: Музыка, 1972. – 144 с.

  2. Музыкальный энциклопедический словарь /Гл. ред. Г.В. Келдыш. – М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 672 с.