СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА САМОСТІЙНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Сучасному суспільству необхідні фахівці, здатні оперативно приймати нестандартні рішення, діяти творчо, самостійно. Перші спроби вирішення проблем самостійного опанування знань були здійсненні Сократом, Демокрітом, Я.А.Кошенським, Ж.Ж.Руссо. Пізніше ця проблема розглядалася видатними педагогами К.Д. Ушинським, О.С.Макаренком, В.О. Сухомлинським.

Ключові слова: самостійна робота студента (СРС), кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП), Європейська кредитно-трансферна система (ЕСТS), фахівець, управління.

Постановка проблеми.

Самостійна робота студента (СРС) є невід’ємною частиною кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП), яку студент добре запам’ятовує і від якої отримує найбільшу користь і для неї відводиться істотне, а подекуди й найголовніше місце в навчальному плані. У структурі навчального навантаження студента за системою Європейської кредитно-трансферної системи (ЕСТS) самостійна робота розглядається як один із основних компонентів навчальної діяльності і повинна займати значну частину його навчального навантаження.

Постановка завдання.

Важливим завданням викладача вищого навчального закладу є правильне організування самостійної роботи, забезпечення умов успішного її перебігу, що передбачає не лише базову, наукову, а й відповідну педагогічну його підготовку, вміння педагогічно доцільно активізувати пізнавальні сили студентів у навчальному процесі.

Виклад основного матеріалу.

Самостійна робота студентів (СРС) сприяє формуванню самостійності, ініціативності, дисциплінованості, точності, почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахівцю у навчанні і професійній діяльності.

Щоб самостійна робота студента давала позитивні результати, її необхідно планувати та організувати у поєднанні з іншими формами навчання.

Час, відведений для самостійної роботи студента, має становити не менше ⅓ і не більше ⅔ загального обсягу часу, відведеного на вивчення конкретної дисципліни і в навчальну та індивідуальну роботу викладача не обліковується [8].

Самостійна робота студентів забезпечується всіма навчально - методичними засобами, необхідними для вивчення конкретної навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій, навчально-лабораторним обладнанням, інтерактивними навчально-методичними комплексами дисциплін, електронно-обчислювальною технікою тощо.

Студентам також рекомендується для самостійного опрацювання відповідна наукова література та періодичні видання.

Методичне забезпечення самостійної роботи студентів повинне передбачати й засоби самоконтролю (тести, пакет контрольних завдань тощо).

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної навчальної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах і лабораторіях, комп'ютерних класах, а також у домашніх умовах.

Викладач визначає обсяг і зміст самостійної роботи, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, розробляє методичні засоби проведення поточного та підсумкового контролю, здійснює діагностику якості самостійної роботи студента (як правило, на індивідуальних заняттях), аналізує результати самостійної навчальної роботи кожного студента.

Система управління самостійною роботою студентів охоплює: чітке її планування, детальне продумування її організування, безпосереднє або опосередковане керівництво з боку викладача, систематичний контроль за поетапними і кінцевим результатами самостійної роботи студентів, оперативне доведення до відома студентів оцінки результатів їх самостійної роботи і внесення відповідних корективів у її організування.

Самостійну роботу студентів класифікують за різними критеріями.

1. З огляду на місце і час проведення, характер керівництва нею з боку викладача і спосіб здійснення контролю за її результатами виокремлюють:

а) самостійну роботу студентів на аудиторних заняттях;

б) позааудиторну самостійну роботу (самостійні заняття студентів);

в) самостійну роботу студентів під контролем викладача (індивідуальні заняття з викладачем).

1. За рівнем обов'язковості виокремлюють [5]:

а) обов'язкову, що передбачена навчальними планами і робочими програмами. Це виконання традиційних домашніх завдань, написання і захист курсових та дипломних робіт, а також ті види завдань, які студенти самостійно виконують під час ознайомлювальної, навчальної, виробничої і переддипломної практик;

б) бажану — наукова й дослідницька робота студентів, що полягає у самостійному проведенні досліджень, збиранні наукової інформації, її аналізі; до цієї ж категорії належать аудиторні потокові та групові заняття, участь у роботі наукового студентського товариства (гуртки, конференції, підготовка доповідей, тез, статей);

в) добровільну — робота в позааудиторний час, участь у міжфакультетських, міжвузівських, всеукраїнських олімпіадах, конкурсах, вікторинах.

1. За видами діяльності виділяють:

а) навчально-пізнавальну (через мислення, аналіз, синтез тощо);

б) професійну (певні конкретні дії студента, що їх виконують спеціалісти на виробництві).

Самостійну роботу будь-якого виду можна розглядати як цикл, головними етапами якого є підготовчий, основний та завершальний. На кожному етапі циклу мають реалізовуватись певні, функції управління та самоуправління діяльністю студентів.

Рис. 1. Модель самостійної роботи студентів

Сучасні підходи до СРС визначають опосередковану роль викладача через створення умов навчальної діяльності. Так, педагогіка співробітництва, включаючи студента до системи діяльності як суб’єкта, первісно припускає його здібність свідомо та цілеспрямовано діяти, набувати адекватних кількості та якості виконаних дій результатів.

Процес цілеутворення підготовчого етапу СРС завершується формулюванням конкретних (точних) навчальних цілей (завдань), що забезпечують досягнення орієнтовних та загальних цілей.

Серед сучасних вимог до процесу ціле утворення можна назвати такі:

• вимірюваність цілей (можливість оцінки результативності й ефективності навчальної діяльності);

- існування цілі-образу (психічний компонент результату діяльності, що має вираз у набутті соціального досвіду у період навчання);

- наявність цілі-задачі (кількісна та якісна характеристика цілі-образу, кінцевий продукт діяльності, оскільки людина просувається до цілі тільки через вирішення проміжних завдань);

- необхідність створення системи типових задач за спеціальністю (перелік типових задач, що визначає модель спеціаліста та адекватні їм уміння);

- необхідність створення системи типових задач за певною дисципліною (перелік типових задач, що визначає вміння, необхідні для засвоєння дисципліни) та пріоритетність серед них професійно орієнтованих задач;

- створення задач на самостійність, розв'язуючи які, студент мав би можливість реалізовувати самостійні дії щодо планування, вибору, створення завдань, реалізації цілей-задач;

- визначення мінімально припустимого обов'язкового переліку типових задач із дисципліни, котрі студент має розв'язати;

- обов'язковість створення умов для забезпечення виконання цілей-задач СРС (наприклад, забезпечення навчально-методичною літературою);

-обов'язковість створення атмосфери співробітництва педагога й студента та позитивних емоцій від спілкування.

Поставити правильно мету неможливо без діагностики або моніторингу. Головна мета діагностики — отримати чітке уявлення про причини, які допомагатимуть чи заважатимуть досягненню намічених результатів.

Діагностика е передумовою здійснення відповідних функцій управління та самоуправління СРС, зокрема мотиваційної функції, яка полягає у забезпеченні активного прагнення студентів до виконання самостійної роботи. Невипадково американські психологи висловили думку, що найкращі торговці виходять із викладачів, тому що саме їм доводиться «продавати» найскладніший товар — знання і переконувати студентів (учнів) у їх необхідності. Цей процес у торгівлі зветься рекламою, а в дидактиці — мотивацією. Для того щоб вивчення певної теми було цілком ефективним, у студента повинна виникнути внутрішня потреба у знаннях, вміннях та навичках, що пропонує викладач, а також потяг активно діяти задля їх здобуття. Високий ступінь мотивації студента спричиняє формування мети і його навчання стає активним, незалежним від викладача, переходить у самостійну цілеспрямовану діяльність. Таким чином, мотивація навчання - це сукупність усіх процесів, методів, засобів спонукання студента до навчальної діяльності.

Завершує підготовчий етап розроблення плану самостійної роботи. Планування передбачає прогнозування ходу й результатів діяльності. Сутність прогнозування полягає у тому, щоб заздалегідь оцінити можливу результативність діяльності за наявних, конкретних умов. Механізм передбачення являє собою процес пізнання майбутнього, процес формування плану майбутніх дій, оцінювання їх результатів та наслідків на основі співвіднесення поточних процесуальних та результативних характеристик із минулим досвідом і цілями управління.

Підсумковим документом процесу планування є план, у якому точно визначено, кому, коли і що потрібно робити на подальших етапах циклу СРС. Так, на другому етапі – реалізаційному, на основі плану реалізуються організаційна, мотиваційна, інформаційна та контрольна функції.

Організаційна функція пов'язана зі співробітництвом між викладачами і студентами щодо досягнення намічених цілей. «Потрібно навчати так, щоб студент ставав співучасником навчального процесу, щоб він співчував подібно до того, як це відбувається з людиною під час читання цікавих книг, перегляді захоплюючої вистави чи фільму. Це можливо лише при педагогіці співробітництва» [2]. Співробітництво є нормальним вирішенням організаційних завдань у сучасних умовах. Але важливою складовою процесу організації самостійної роботи є самоорганізація студентів, що складається з організації робочого місця, режиму праці, послідовності роботи, системності та систематичності роботи, дисципліни праці.

В умовах КМСОНП значна увага має бути приділена консультаціям, які супроводжують самостійну роботу студентів.

Консультації мають за мету надання педагогічної допомоги студентам в їх самостійній роботі з кожної дисципліни, навчального плану, а також при розв'язанні різних завдань теоретичного або практичного характеру. Звичайно консультації пов'язують з лекційними, семінарськими і практичними заняттями, лабораторними роботами, підготовкою до заліків та екзаменів [8].

Консультації можуть бути обов'язковими, проводитися за бажанням студентів або з ініціативи викладача. Студентів потрібно привчати до думки, що до консультації потрібно готуватися, проробляти конспект, спеціальну літературу. Не потрібно перетворювати консультацію в „натаскування" студентів, вони повинні сприяти поглибленню знань.

Питання, які вирішуються на консультаціях, можна розділити на чотири групи [8]:

• обумовлені прогалинами в знаннях;

• викликані неточними, неадекватними сприйняттями і осмисленням матеріалу;

• націлені на отримання додаткової інформації;

• проблемні, орієнтовані на обговорення, полеміку.

В сучасних умовах, коли самостійній, індивідуальній роботі студентів надається все більше уваги, роль консультації стає все важливішою.

Слід зауважити, що при виконанні самостійної роботи необхідно приділяти увагу їх електронним версіям. Методика використання електронних засобів для написання рефератів, курсових, випускних робіт залежить головним чином від технічних навичок, ресурсів і уяви як викладача, так і студентів. Студенти повинні вміти:

• використовувати кілька засобів доповнення інформації під час презентації (захисту): підкріплювати усний виступ графіками, таблицями, звуковими та графічними образами;

• готувати і розміщувати матеріали на Veb-сторінках, рецензувати матеріали авторів, наявні в Інтернеті;

• влаштовувати виставки інтернет-матеріалів: беручи за основу музейну та бібліотечну форми виставок, студенти можуть виставляти матеріали на певну тему як у ВНЗ, так і за його межами;

• користуватися курсовим електронним архівом.

Інформаційна функція пов'язана з отриманням студентами необхідної інформації, що може або надаватись викладачем, або збиратись студентами самостійно. Ця інформація не може бути адекватною процесу простого запам'ятовування, оскільки має бути використана для повного розуміння предмета вивчення. Значення інформації для управління є влучна метафора О'Шонессі, який доволі тонко та образно підмітив, що вона виконує таку ж роль, як фари автомобіля у нічний час. Фари освітлюють дорогу, але не знімають необхідності управління автомобілем [15]. Існує низка вимог, котрим інформація повинна задовольняти, для того щоб на її основі можна було оптимізувати процес управління самостійною роботою.

Функція - контроль необхідною складовою якого є оцінювання, потрібний для встановлення зворотного зв'язку про хід і результати виконання самостійної роботи. Зворотний зв'язок є основою якісного управління самостійною роботою.

Контроль за самостійною роботою студентів виконує дві форми: коригуючу (полягає у своєчасному виявленні помилок) і стимулюючу (є своєрідним зовнішнім поштовхом до діяльності).

Відповідно до цих форм виділяють два види контролю: за процесом і за результатом. Контроль за процесом передбачає пильну увагу за кожним «кроком» виконуваної діяльності. При цьому поточна діяльність порівнюється з еталонною, запрограмованою діяльністю. Контроль за результатами передбачає повну свободу студентів у здійсненні процесу діяльності, але ставить їх перед необхідністю вчасно подати конкретний результат. Такий контроль доцільний щодо самостійної роботи, бо кінцевий її результат завжди відображений в конкретних виконаннях: креслення, конспект, реферат, усна відповідь тощо.

Контролюючи самостійну роботу студентів, слід виходити з того, що головним у ній є сама її структура як діяльності, передусім її мотиви, цілі: чим спонукається самостійна робота; на розв'язання яких проблем вона спрямована; чому ці проблеми цікавлять студента тощо. Тобто основним об'єктом в самостійній роботі, який підлягає контролюючій функції, є знайдені і випробувані студентом шляхи пошуку, постановки і розв'язання проблем.

На завершальному етапі циклу самостійної роботи необхідним є здійснення аналітичної функції, головним змістом якої є аналіз завершеної справи. Такий аналіз потрібен і викладачам, і студентам. Для викладачів — це передумова для вдосконалення навчального процесу, шлях до педагогічної майстерності, для . студентів — крок до подальшої самостійної навчальної діяльності на основі усвідомленого досвіду.

На основі аналізу відбувається корекція результатів діяльності. Корекція — це не лише виправлення помилок, а й творчий пошук оптимальних шляхів вирішення поставлених завдань та підготовка до подальшої самостійної роботи.

Студент, відповідно, повинен володіти усіма зазначеними функціями управління. Процес опанування функцій відбувається поступово в ході навчання. Тому відповідно до вимог рівня самостійної роботи студентів пропонується різний обсяг функцій.

Розглядають три рівні самостійної роботи [13].

1. Самостійна робота студентів 1-го рівня (СРС-1) — сукупність пізнавальних дій суб'єкта навчання щодо засвоєння знань, видів та способів діяльності в конкретній предметній галузі. СРС 1-го рівня у будь-якій формі організації навчання (лекції, семінари, контрольні роботи тощо) не залежить від присутності чи відсутності викладача й найкраще формує розумові дії як акт мислення. СРС-1 забезпечує засвоєння предметних знань, навичок, умінь, формує певний енциклопедизм навчання, але не передбачає самостійного використання набутого.

   1. Самостійна робота студентів 2-го рівня (СРС-2) — сукупність самостійних дій суб'єкта навчання над предметом, задана з метою отримання певного продукту, результату. СРС-2 додатково до СРС-1, яка є складовою цього рівня, формує певні навички та вміння самостійно використовувати засвоєні знання для використання певних завдань, що забезпечує надійний «виконавський» рівень підготовки фахівців.

   2. Самостійна робота 3-го рівня (СРС-3) — сукупність самостійних дій суб'єкта навчання у певних умовах за схемою організаційно-психологічної структури діяльності студентів, що включає: визначення власної мети та планування шляхів її досягнення; мотивацію, визначення процесу дій з обраним предметом; самоконтроль та корекцію дій для досягнення заздалегідь визначеної цілі [13].

З визначення СРС-3 можна зробити висновок, що саме цей рівень роботи повною мірою відповідає поняттю самостійної роботи за системно-діяльнісним підходом. Окрім того, СРС-3 вбирає в себе два попередні рівні. СРС-3 дає змогу реалізувати цілі вищої школи щодо підготовки ініціативних, активних, творчих фахівців. Саме у самостійній роботі третього рівня студент реалізує усі можливі функції управління власною діяльністю.

Висновки

Педагогічно доцільно організована самостійна робота студентів (СРС) спонукає їх отримувати навчальну інформацію з різноманітних джерел (від підручника – до Internet), формує в них навички самостійного планування і організації власного навчального процесу, що забезпечує перехід до неперервної освіти (самоосвіти) після завершення навчання у вищому навчальному закладі, дає змогу максимально використати сильні якості особистості завдяки самостійному виборові часу та способів роботи, джерел інформації.

Самостійна робота студентів сприяє формуванню самостійності, ініціативності, дисциплінованості, точності, почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахівцю у навчанні й фаховій діяльності.

Література:

1. Артюшина М.В., Котикова О.М., Романова Г.М. Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі: навчальний посібник, -К.: КНЕУ, 2007.-528с.

2. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. - Ростов н/Д: Феникс, 2000. –С.224.

3. Болонський процес у фактах і документах / Упор. М.Ф.Степко та ін. Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В.Гнатюка, -2003.-52с.

4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навчальний посібник. –К.:ВВП „Компас”, 1997.-63с.

5. Буряк В. Керування самостійною роботою студентів // Вища школа. -2001. -№4-5.

6. Гончаров С.М., Білецький А.А., Губницька О.М., Костюкова Т.А. Форми, методи і організація навчального процесу в кредитно-модульній системі. Навч.-метод. посібник / За ред. проф. С.М. Гончарова. –Рівне: НУВГП, 2007. -184с.

7. Гончаров С.М., Гурин В.А., Г65 Кредитно-модульна система організації навчального процесу: методичні аспекти: Монографія. – Рівне: НУВГП, 2008. -626с.

8. Гончаров С.М. Науково-методичне забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Монографія. – Рівне: НУВГП, 2005.-267 с.

9. Євдокимов О.В.Ефективність нових технологій організації навчання студентів// Педагогіка і психологія. -1997. -№2. –с.161-171.

10. Журавська Л.М.Концептуальні умови управління самостійною роботою студентів у вищих закладах освіти// Освіта і управління. -1999. –Т3, №2. –107 с.

11. Заика Е.В. Психологические вопросы организации самостоятельной роботы студентов в вузе // Практична психологія та соціальна робота. -2002. -№6.

12. Закон України „Про вищу освіту”. -К.: 2002. -36 с.

13. Козаков В.А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение.–К.: Высшая школа, 1990. -246 с.

14. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: „Академвидав”, 2006. -352 с.

15. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учебн. пособие. -2-е изд. –СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. –с.44.