Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ОДНА З КЛЮЧОВИХ ПРОБЛЕМ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Автор: 
Ольга Сирцова (Армянськ)

Підготовка сучасного викладача-початківця в умовах швидко мінливих соціально-економічних реалій, професійної підготовки і вимог, що зростають до нього, неможлива без цілеспрямованої й систематичної роботи з актуалізації його професійно-творчого потенціалу.

Отже, однією із ключових і найбільш складних проблем у підготовки майбутнього викладача є проблема формування його професійно-творчого потенціалу.

Відзначимо, що необхідно чітко визначитися щодо ключового поняття, яким є поняття «потенціал», «творчий потенціал» , «професійний потенціал».

Термін «потенціал» досить широко використовується в різних галузях сучасного знання. У зв’язку з цим він не має свого єдиного й однозначного визначення, оскільки залежно від конкретної точки зору тієї чи іншої галузі науки трактується авторами по-різному.

Так, загальновідомо, що термін «потенціал» походить від латинського «potential», що означає «сила». Уперше цей термін як спеціальне позначення наукового об’єкта був використаний у природничо-наукових розробках з фізики. У межах предмета останньої, під потенціалом розуміють фізичну величину, що характеризує силове поле в окремій точці. Вже накопичено безліч праць, безпосередньо чи побічно присвячених проблемі потенціалу. Це свідчить про всезростаючий науковий інтерес до самого феномену, а також про його багатогранність і складну структурованість.

У сучасних умовах термін «потенціал», як свідчить вивчення довідкових видань і словників, використовується в іншому розумінні, а саме: як ступінь потужності в якімсь ставленні, або як сукупність засобів, необхідних для чогось; як позначення можливостей і джерел, які є в наявності, і які можуть бути використаними для досягнення певної мети, рішення якогось завдання .

Поняття «потенціал» у роботах філософів і вчених трактується як «внутрішній смисловий слух» (Г. С. Батищев); як «прагнення, життєвий дух, напруга, активний рух» (А. М. Бондар); як « здатність творити світ для себе » (М. О. Лоський, С. Франк, С. Л. Рубінштейн, А. Ф. Лосєв); як «життєва стратегія і життєва перспектива» (А. Абульханова - Славська)[ 2 ,с. 48 ].

Потенціал в роботах Н.А. Бердяєва і С. І. Гессена розглядається як «особливий стан людини, що забезпечує йому свободу», як «джерело творчої активності».

Філософ Б. М. Теплов розглядає потенціал з точки зору внутрішньої сили людини у його творчій діяльності і ототожнює поняття «потенціал» з поняттям «енергія людини», як «промінь світла на шляху творчості» .

С. Л. Франк визначає потенціал як соціальну цінність і зазначає, що сааме творчий потенціал людини служить джерелом розвитку самого суспільства, а А. М. Боднар, розвиваючи поняття «потенціал» та визначаючи його суть, говорить про потенціал ,як про «атрибутивні властивості людини , що відбиває здатність до саморозвитку через подолання внутрішніх протиріч».

Надзвичайно важливо для нас поняття потенціал, представлене в дослідженнях Д. Б. Богоявленської. Вчений відзначає властивість потенціалу, як стадію виходу людини на новий рівень і ототожнює його з поняттям «творча особистість» з розвиненими творчими здібностями і творить, шляхом застосування оригінальних способів діяльності, нові матеріальні чи духовні цінності

До поняття потенціалу зверталися відомі вітчизняні психологи, зокрема В.Н.М`ясищев, Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов та ін..

Зокрема за В. Н. М`ясищевим , потенціал особистості – це система її відносин до зовнішнього світу і до самого себе. Натомість Б. Г. Ананьєв у поняття «потенціал» включав розвиток людини як особистості і як суб`єкта діяльності, відзначаючи, що у взаємозв`язках їх особливостей, зумовлених природними властивостями індивіда, й утворюється індивідуальність. Тому потенції охоплюють здібності , обдарованість, спеціальні здатності, життєпроможність, працездатність. У цьому аналітичному розрізі Г. В. Суходольский виділяє типи потенціалів за функціями, здібностями; зокрема описує інтелектуальний, характерологічний, особистісний, когнітивний, емоційний, творчий.

Проблеми розвитку потенціалу дитини, дорослої людини були в центрі уваги першого філософа України Г.С.Сковороди. Він у своїх працях підкреслював: «Єдність думок, вчинків, слова і діла, розуму і волі сприяють розвиткові всебічно розвиненої, духовної особистості, яка в подальшому буде працювати наполегливо, творчо».

У зв'язку з цим завдання розвитку у вчителя нової формації набору професійних та особистісних якостей, можуть бути визначені загальним поняттям «творчий потенціал»,який набуває на сьогоднішній день особливу актуальність.

Під терміном «творчий потенціал» ми розуміємо інтелектуальну структуру, яка складається із сукупності психічних процесів, якостей та здібностей особистості, що реалізуються у процесі педагогічної творчості. Основи творчого потенціалу вчителя формуються, закладаються у процесі професійної підготовки та розвиваються в його професійній діяльності.

Аналіз філософських, педагогічних, психологічних наукових робіт, присвячених проблемам виявлення особливостей, структури і шляхів формування творчого потенціалу, дає кілька підходів до визначення поняття творчий потенціал.

О.О. Попель визначає творчий потенціал як системну характеристику особистості, що дає їй можливість творити, знаходити нове, приймати рішення та діяти оригінально й нестандартно в різних ситуаціях. Ця система, вважає науковець, складається з таких структурних компонентів:
  – мотиваційний компонент, який виражає своєрідність інтересів особистості, її орієнтацію на творчу активність; при цьому домінуючу роль відіграє пізнавальна мотивація людини;  

– емоційний компонент характеризує емоційний супровід творчості, емоційне налаштування на творчий процес, що висвітлює емоційно-образні характеристики психіки;
  – вольовий компонент характеризує здатність особистості до саморегуляції та самоконтролю; якості уваги; самостійність; здатність до вольової напруги; спрямованість індивіда на досягнення кінцевої мети творчої діяльності, вимогливість до результатів власної творчості;

– інтелектуальний компонент виражається в оригінальності, гнучкості, адаптивності,  швидкості  й  оперативності  мислення.
На думку багатьох учених, якісним показником педагога є його професійний потенціал, що базується на творчості, підготовці, вмінні адаптуватися до конкретних педагогічних умов. Професійний потенціал педагога – сукупність ув’язаних у систему природних та набутих якостей, що визначають його професійну спроможність виконувати свої професійні обов’язки на заданому рівні, база педагогічних знань, умінь в єдності з розвинутою здатністю педагога активно мислити, творити, діяти, втілювати свої наміри в життя та домагатися запроектованих результатів.Педагогічний потенціал складає сукупність педагогічних знань, умінь, навичок та здатність педагога творчо реалізовувати свої наміри, добиваючись цілей навчання.

І.Підласий та С. Трипольська стверджують, що визначальною характеристикою педагога є його професійний потенціал. Не відокремлені від інших якостей творчість, підготовка, адаптація до конкретних умов, –зазначають автори, – «не десятки інших конкретних якостей, а саме потенціал, як спроможність педагога професійно бачити, розуміти, ставити і вирішувати навчально- виховні проблеми є тут стрижневою характеристикою»[ 1, с. 88 ].

Отже, під потенціалом треба розуміти динамічне інтегральне утворення, що визначає ресурсні можливості розвитку людини та її здатність до оволодіння і продуктивного здійснення різних видів діяльності. Потенціал формується протягом усього життя, починаючи з дитинства й через підлітковий та юнацький вікові періоди. Відтак людина на початку життєвого шляху прагне до розвитку свого потенціалу , а потім його повного розкриття. З погляду багатьох вітчизняних вчених творчий потенціал включає в себе всі властивості особистості – мислення, волю, пам'ять, знання, переконання. Загальним у всіх визначення творчого потенціалу є його здатність до виведення особистості на новий рівень життєдіяльності, перетворенню самої особи. Основи творчого потенціалу майбутнього вчителя формуються, закладаються у процесі професійної підготовки.

Таким чином, потенціал, яким повинен володіти майбутній вчитель початкових класів, доцільніше назвати професійно-творчим, з одного боку, підкреслюючи специфіку педагогічної діяльності, з іншого – творчість в діяльності вчителя.

 

Література:

 

1.Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник.– К.: Міленіум, 2006. – 344с.

2.Кичук Н.В. Формування творчої особистості вчителя.-К.: Либідь, 1991.– 96с.

3.Педагогічна майстерність:Підручник/ І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко,І.В.Кривонос та ін.; За ред., І.А.Зязюна.-2-ге вид., допов. І переробл.-К.: Вища шк. 2004.–422 с.

 

 

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук Овчинникова Марина Вікторівна