ЩОДО КРИТЕРІЇВ КЛАСИФІКАЦІЇ СІМЕЙНИХ ДОГОВОРІВ

Прийняття Сімейного кодексу України зумовило появу нового різновиду договірних зобов’язань - сімейних договорів. І хоча коло сімейно-правових  договорів сьогодні нешироке, але є надія (і цього вимагає природа відносин), що воно розширюватиметься. Проте поява в законодавстві договорів навіть у такій кількості дозволила в науці стверджувати про революційність змін, що відбулися, в цій області людської життєдіяльності. Саме їх поява не суперечить суті сімейних відносин, а є органічним проявом специфічних особливостей сімейного права, його галузевої самостійності. Сьогодні СК України допускає укладення шлюбного договору, договору про розділ подружнього майна, угоди про місце проживання дитини, угоди про порядок здійснення батьківських прав окремо проживаючим батьком, угоди про сплату аліментів, договору про передачу дитини на виховання в прийомну сім'ю та інші договори. Однак, недосконалість їхнього правового забезпечення та відсутність напрацювань щодо їхнього оформлення виступає перешкодою щодо їхнього застосування, що іноді негативно впливає на подальший розвиток сімейних відносин. Наприклад, особи бажають укласти договір про сплату аліментів або про сурогатне материнство, але більшість нотаріусів, особливо у невеликих містах, їм відмовляють посилаючись на відсутність опрацьованих форм, у зв’язку з чим зазначені особи або взагалі відмовляються від таких правовідносин або змушені використовувати інші, як правило, примусові, заходи реалізації певних прав. Тому наукове забезпечення сімейних договорів з урахуванням практичних особливостей є досить актуальної задачею для сімейного права.

Одним із таких наукових підходів щодо дослідження сімейних договорів є їхня класифікація. Перш за все, як і інші договори, сімейні угоди можна розподіляти на договори-дії та договори-зобов’язання. Причому, застосовуючи сталу в науці підставу класифікації, ми зможемо розділити всі договори-дії за характером відносин, регульованих ними, на майнові і немайнові  договори, а також змішані. До майнових договорів слід віднести шлюбний договір, договір про розділ подружнього майна, угоду про сплату аліментів, а також угоду між сурогатною матір'ю і особами, на користь яких використовується репродуктивна технологія. До змішаних слід віднести договір про передачу дитини на виховання в прийомну сім'ю. Відповідно, договори, що залишилися: угода про місце проживання дитини і угода про визначення порядку спілкування дитини з окремо проживаючим батьком, відносяться до немайнових договорів. Щодо договорів-зобов'язань, то можна запропонувати їхню класифікацію за спрямованістю правового результату і за суб'єктним складом їх учасників. За першою із запропонованих підстав систему договорів можна представити таким чином: договори з приводу загального подружнього майна; договори щодо здійснення батьківських прав; договори щодо надання утримання; договори щодо влаштування дітей на; регулюючі відносини при застосуванні репродуктивної технології. Усі договори за другою підставою можна розділити на договори, що укладаються між подружжя; договори, що укладаються батьками і дітьми; договори, що укладаються між батьками; договори, що укладаються між іншими членами сім'ї; договори, що укладаються між членами сім'ї та іншими особами.

Окрім за це, сімейні договори за цивільно-правовою класифікацією можна подіти на реальні та консенсуальні, умовні та безумовні, строкові та безстрокові тощо. Також у системі сімейних договорів більшість мають довірчий характер, у зв’язку з чим їх можна назвати фідуціарними сімейними угодами, а також враховуючі наявність встановлених законодавством санкцій за їхнє невиконання, сімейні договори можна поділяти на юридичні (за порушення яких встановлено заходи державного примусу) та натуральні (державні заходи примусу за невиконання яких не передбачаються)

Класифікація сімейних договорів може бути проведена і за іншими критеріями, що ще раз підтверджує наявність їхньої самостійності та можливості досить великої сфери застосування.