Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

КРИМІНАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОЇ ПОВЕДІНКИ

Автор: 
Володимир Мельничок (Чернівці)

 

Соціальне явище злочинності характеризується сукупністю певних юридичних і кримінально-психологічних ознак.

У кримінально-психологічному плані злочинність - це:

Історично-мінливий, перехідний продукт людської цивілізації, елемент життєдіяльності психологічно структурованого суспільства.

Опосередковане, спотворене віддзеркалення загальних економічних, політичних, соціально-психологічних, культурно-дозвільних та інших процесів, що відбуваються у соціальному середовищі.

Негативне соціальне відхилення, різновид соціальної патології, який є суспільно- небезпечним і особистістно - трагічним за наслідками.

Необов'язковий, але реально можливий результат соціалізації, насамперед правової, особи та її соціального розвитку.

Порушення певного типу соціальної норми, яке передбачає кримінальну відповідальність, себто приму-сову зміну умов життєдіяльності людини.

Порушення соціальної регуляції поведінки, яке призводить до конфлікту з середовищем і деструктивного способу його вирішення особою.

Специфічна людська активність, спрямована за окремими винятками на зовнішнє (фізичне та соціальане) середовище. Особи, що її проявляють, завжди складають меншість у суспільстві, але прагнуть до домінування у ньому через власні організовані форми.

Активність, яка має в цілому усвідомлюваний характер і може бути складовою способу життя певної категорії чи групи осіб. її індивідуально-психологічну основу складають агресивність, користолюбство, авантюризм, хитрість, ворожість, егоїзм, емоційна неврівноваженість та ін.

У науковій, навчально-довідковій юридичній і психологічній літературі наводяться різноманітні кримінологічні визначення злочинності, але відсутнє психологічне визначення [1с.465]. Враховуючи це, сформулюємо таке робоче тлумачення злочинності, яке поєднує в собі кримінологічні, соціально-психологічні й індивідуально-психологічні аспекти.

Злочинність — це кримінально-психологічний феномен, що являє собою специфічно спрямовану, в цілому усвідомлювану активність у сукупності її індивідуальних і групових проявів. У процесуальному плані означена активність є дестабілізуючою, руйнівною, знищувальною, а в результативному — соціально небезпечною, тож передбачає кримінальну відповідальність.

Кількісно-якісні аспекти злочинності характеризуються за допомоги таких основних показників: стан і рівень злочинності; структура злочинності; динаміка злочинності.

Розкриємо сутність цих показників у обсязі, необхідному для формування загального кримінально-психологічного уявлення про злочинність.

Стан злочинності репрезентує абсолютне число злочинів, зареєстрованих державними органами на певній території за визначений відтинок часу.

Основною територіальною одиницею в Україні є область, а також прирівняні до неї АР Крим, міста Київ і Севастополь. Основними відтинками часу в загальнодержавному масштабі є місяць, півріччя, рік.

Слід зазначити, що стан злочинності дає загальноорі-єнтуючу інформацію щодо кількості злочинів та, певною мірою, кількості їх суб'єктів. Він не враховує так звану латентну (приховану) злочинність. Масштаби останньої визначаються такими причинами, як неповідомлення про злочин потерпілим, відмова у реєстрації, відсутність конкретного потерпілого та ін.

Для конкретизації загальноорієнтуючої інформації щодо стану злочинності застосовується показник рівня злочинності.

Рівень злочинності являє собою відношення кількості зареєстрованих злочинів до чисельності населення певної території за визначений відтинок часу. Чисельність традиційно визначається як 1 тис, 10 тис, 100 тис. осіб.

Другим основним показником злочинності є її структура.

Структура репрезентує злочинність у вигляді розподілу злочинів на групи за певними якісно-кількісними ознаками.

Під кримінально-психологічним кутом зору науково актуальним і практично важливим є розподіл злочинів за ознаками суб'єкта. Це, зокрема, спрямованість і мотив злочину, статево-вікові ознаки, кількість скоєних злочинів та суб'єктів і деякі інші.

Третім основним показником злочинності є динаміка, тобто зміна (рух) злочинності за різними кількісно-якісними показниками. Це дозволяє виявити певні тенденції, формулювати достовірні прогнози, своєчасно розробляти та здійснювати попереджувальні заходи.

Найбільш високим є кримінальний тиск в економічній, кредитно-банківській, приватизаційній сферах.

Зростає рівень злочинності на грунті наркобізнесу, нелегальної міграції, транснаціональної торгівлі жінками, проституції, корупції. Злочинність стає агресивнішою, жорстокішою, цинічнішою за активізації участі неповнолітніх і жінок.

Отже, загальна криміногенна ситуація в Україні є достатньо складною та несприятливою для нормального функціонування суспільства, її докорінного покращення поки що не відбулося. Злочинність являє собою відносно однорідне і одночасно специфічне за видами злочинів явище.

У традиційних кримінологічних класифікаціях здебільшого вирізняються такі види злочинності, як первинна і рецидивна; чоловіча й жіноча; дорослих і неповнолітніх; організована, професійна, вулична, сімейно-побутова, посадова, економічна злочинність та деякі інші.

У суто психологічній площині найбільш своєрідними та складними для вивчення є групова й організована, професійна, жіноча, корупційна, пенітенціарна злочинність і злочинність неповнолітніх.

Злочинність неповнолітніх, а також групова і організована будуть висвітлені окремо у відповідних главах. У рамках загальної проблеми злочинності як кримінально-психологічного феномена зупинімося на психологічній сутності й особливостях професійної, пенітенціарної, жіночої, корупційної злочинності.

Професійна злочинність являє собою вищу, закономірну стадію розвитку злочинності. Саме у професійній злочинності коріниться її новітнє відгалуження - організована злочинність. Професійна злочинність має деякі спільні, але здебільшого відмінні ознаки стосовно рецидивної та організованої злочинності. У власне кримінальній площині визначальною ознакою професійної злочинності є незаконне отримання засобів до існування чи додаткового прибутку. Але, як підкреслює М. І. Енікеєв, професійну злочинність необхідно розглядати і в психологічній площині, пов'язуючи її з професіоналізмом як діяльністю [2 с.176].

Для з'ясування психологічної сутності й особливостей професійної злочинності порівняймо ЇЇ з офіційною професійною діяльністю у процесуальному, результативному та виконавчому аспектах [3 с.116].

Офіційна професійна діяльність являє собою інтелектуально-фізичну трудову активність суб'єкта, спеціалізовану за видами, засобами, умовами виконання.

У процесуальному аспекті найбільш важливою характеристикою професійної діяльності є нормативно-параметричні вимоги до її змісту, організації, умов. У виконавчому аспекті визначальними характеристиками професійної діяльності є кваліфікація, розвиненість певних психологічних якостей «під діяльність» і відповідальне, зацікавлене ставлення до неї виконавця. Не менш важливими у психологічному плані виступають матеріально-грошова винагорода і забезпечення засобів існування професіонала. Характеризуючи професійну злочинну діяльність у кримінально-психологічній площині, використаймо схему, запропоновану О. І. Гуровим [4 с.40].

Визначальними психологічними ознаками професійної злочинної діяльності є такі:

вузька спеціалізація та постійність діяльності за видами, засобами, умовами. За ознакою «вид» традиційними є квартирні та кишенькові крадіжки, шахрайство, контрабанда, надання кримінальних послуг. За ознакою «умови» розповсюджені 9 основних варіантів надання сексуальних послуг; для здійснення квартирних крадіжок застосовується 6 видів технічних знарядь ;

рівень кваліфікації щодо підготови, виконання, маскування діяльності, який забезпечує тривале успішне її здійснення;

результати, себто «продукти» злочинної діяльності у вигляді грошей, матеріальних цінностей виступають єдиним чи, принаймні, основним засобом забезпечення «гідного» існування та збагачення. Показовим є намагання багатьох злочинців-професіоналів влаштуватися для прикриття на «зручну» офіційну роботу;

контакти і зв'язки з «колегами» по діяльності, дотримання у поведінці норм специфічної загальної та спеціальної субкультури.

Зрозуміло, що під соціально-правовим кутом зору професійна злочинність не може кваліфікуватися як офіційна професійна діяльність. Але у психологічній площині простежується переважний збіг чи, принаймні, схожість. Виходячи з цього, професійну злочинність можна з певним допущенням прирівняти до професійної діяльності, а осіб, які її провадять назвати професіоналами.

Література:

1. Зелинский А. Ф. Криминальная психология.- К.: Юринком Интер, 1999.-240 с.

2. Еникевв М. И. Общая и юридическая психология.— М., 1996.- Ч. 2: Юридическая психология.- С. 176.

3. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Юриди¬ческая психология: Учебник.— X., 2001.— С. 465.

4. Гуров А. И. Профессиональная преступность: прошлое и со-временность.- М.: Юрид. лит., 1990. - 304 с.