Зміст і структура професійної компетентності студентів коледжів торгово-економічного профілю

У професійній підготовці спеціалістів торгово-економічного профілю є необхідність виділяти насамперед професійну компетентність як особливий вид компетентності, який передбачає стійку здатність фахівця виконувати передбачені кваліфікаційною характеристикою види діяльності. Ця компетентність включає: глибоке розуміння сутності виконуваних завдань і вирішуваних проблем; знання досвіду, накопиченого в кожній конкретній галузі економіки; активне оволодіння найкращими досягненнями цієї галузі; вміння обирати засоби й способи дії, адекватні конкретним обставинам місця та часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і вносити корективи в процес досягнення цілей.

Метою написання даної статті є аналіз структури та змісту професіїної компетентності, а також наукових поглядів щодо цієї проблеми.

На основі аналізу наукових джерел визначено, що рівень професійної компетентності визначається здатністю особистості реалізуватися як успішний та ефективний фахівець. Поняття компетентності є ширшим, ніж знання чи вміння, і передбачає здатність фахівця використовувати в конкретній ситуації набуті знання, вміння, навчальний та життєвий досвід, володіння ним методами пошуку необхідної інформації, вмінням її аналізувати, бачити проблеми і шляхи їх розв’язання, самоефективність, а також розуміння необхідності навчатися протягом усього життя. Таким чином, успішне виконання фахівцями своїх функціональних обов’язків передбачає наявність у них сукупності спеціальних знань та певних професійно значущих якостей особистості. Ці складові професійної компетентності взаємопов’язані.

Професійна компетентність торкається всіх сфер особистості: мотиваційної, когнітивної, самосвідомості, і знаходить своє вираження в професійній діяльності.

Зупинимося детальніше на аналізі сфер особистості, які є важливими для формування професійної компетентності.

Мотиваційна сфера особистості - це інтегральна якість, що характеризується сукупністю соціальних установок, ціннісних орієнтацій, які становлять основу мотивів, тобто все те, що включає в себе поняття спрямованості особистості.

У наукових дослідженнях широко використовується розроблене психологами поняття "спрямованість". Л. І. Новікова зазначений феномен розглядає в якості "інтегративної риси" [8]. Богословський В. В. під спрямованістю розуміє вибіркове ставлення людини до дійсності [9], С. Л. Рубінштейн - динамічні тенденції, які як стійкі мотиви визначають людську діяльність, самі у свою чергу визначаючись її цілями і завданнями.[10]

У вивченій нами літературі професійна спрямованість розуміється по-різному:

- взаємодія інтересу до професії, відповідальності за обрану професію перед суспільством, цілеспрямованість в оволодінні професійною майстерністю;

- інтерес до професії та схильність займатися нею;

- схильність до професійної діяльності на основі домінуючих суспільних, пізнавальних інтересів, вищих соціальних потреб, самовираження;

- каркас, навколо якого компонуються основні властивості особистості професіонала.

Спрямованість утворює той стрижень, на якому базуються основні властивості особистості. Практично дуже складно відрізнити власне професійне від інших різноманітних властивостей особистості, що впливають на успіх у професійній діяльності.

Зміст професійної спрямованості особистості, основу її структури, становлять потреби, інтереси і схильності, ціннісні орієнтації, уявлення про свої соціальні ролі, що визначають мотиви діяльності особистості в професійній сфері[2].

Питання професійної спрямованості підприємців і зміст їх складових розглядалися в дослідженнях Л.Ф. Лисенкової, А.В.Батаршева, Г.Дж. Болта, І. Н. Бергера, А. Н.Кузьміна, А.Хоскингса й інших[1]

Важливе значення для професійної діяльності та розвитку професійної компетентності є знання основ мотиваційної сфери людини. Процес мотиваційної діяльності і поведінки визначаться конкретним станом соціального середовища, соціальних норм, положенням особистості і групи в суспільстві, системою потреб, інтересів, переваг. Концепції мотивації стали розроблятися, починаючи з 30-х років XX століття. Однією з перших можна назвати концепцію К. Левина. Слідом за нею були опубліковані роботи з питань мотивації людської діяльності і поведінки представниками гуманістичної психології (А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс й ін.). В останні десятиліття вони були доповнені мотиваційними концепціями Д. Хекхаузена, Келли, Дж. Роттера. Серед вітчизняних вчених, які внесли певний внесок у розробку теорії мотивації, можна відмітити Н. А. Бернштейна, П. К. Анохіна, А. Н. Леонтьєва й інші українські вчені[2].

Основними складовими мотиваційної сфери являються потреби, мотиви, мета діяльності. М. Х. Мескон визначає мотивацію як процес стимулювання самого себе і інших на діяльність, спрямовану на досягнення індивідуальних і загальних цілей організації. Прийоми і способи стимулювання в торгово-економічні діяльності досить різноманітні.

Інтенсивність торгово-економічної діяльності, згідно Г. Дж. Болту, визначається чотирма факторами: здібностями, знаннями, позицією індивіда і очікуваннями. [4] Серед здібностей на перше місце висувається вміння ладити з людьми, рівень кмітливості і технічна компетенція. Знання ж здобуваються в процесі навчання і у практичній діяльності торгово-економічного працівника. Позиція являє собою ставлення торгово-економічного працівника до тієї або іншої сторони предмета, послуги, діяльності, професії, підприємства (фірми), особистості учасника торговельного процесу. Позиція може бути позитивна, нейтральна, негативна. Так, позитивна позиція торгово-економічного працівника в більшості випадків передається клієнтові (покупцеві), після чого останній здобуває впевненість у продукції і послугах підприємства (фірми).

Отже, необхідно формувати в майбутнього фахівця ті якості, які допоможуть йому навчатися, застосовувати знання в практичні діяльності та одночасно постійно змінюватися.

У професійній підготовці спеціалістів торгово-економічного профілю є необхідність виділяти наступні знання і вміння :

• стійка здатність фахівця виконувати передбачені кваліфікаційною характеристикою види діяльності;

• глибоке розуміння сутності виконуваних завдань і вирішуваних проблем;

• знання досвіду, накопиченого в кожній конкретній галузі економіки; активне оволодіння найкращими досягненнями цієї галузі;

• вміння обирати засоби й способи дії, адекватні конкретним обставинам місця та часу;

• почуття відповідальності за досягнуті результати;

• здатність учитися на помилках і вносити корективи в процес досягнення цілей.

Важливим для професійної компетентності сферою особистості, роль якої явно недооцінювалася донедавна в психологічних дослідженнях, є самосвідомість особистості, оцінка людиною своїх знань, поведінки, морального вигляду, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, оцінка людиною своїх почуттів і думок .

В.Н.Козієв визначає професійну самосвідомість як складний особистісний механізм, що відіграє активну роль у професійній діяльності, за допомогою якого можливий активний саморозвиток, свідоме формування в собі професійно значущих якостей особистості, професійної компетентності та майстерності [7].

Найважливішим структурним компонентом самосвідомості особистості є самооцінка, сутність якої полягає в усвідомленні себе, та у певному ставленні до самого себе. Самооцінка - одна з найбільш вивчених сторін самосвідомості. Самооцінку можна розглядати як "ядро" самосвідомості, фундаментальну властивість особистості, яка відіграє провідну роль у структурі її мотиваційної сфери, у регуляції людиною своєї поведінки та діяльності, у формуванні таких якостей особистості,як самокритичність, упевненість в собі, у рівні домагань. Формування адекватної самооцінки студентів є важливим етапом розвитку професійної компетентності майбутнього фахівця.

Чинником, що визначає ефективність формування професійної компетентності майбутніх економістів, є рівень самооцінки. Самооцінка є центральним компонентом особистості, суттєво впливає на ставлення індивіда до себе та інших і виступає одним із важливих регуляторів її поведінки.

Самооцінка вказує на рівень психологічного розвитку студентів та адекватного визначення ними своїх особистісних якостей і тісно пов’язана з самоефективністю – вмінням студента усвідомлювати власні здібності для формування такої поведінки, яка відповідає певній задачі або ситуації[4].

Таким чином, ми охарактеризували основні структурні компоненти професійної компетентності на світоглядному та практичному рівнях. Але, необхідно відзначити, що розглянуті нами компоненти найтіснішим чином взаємопов’язані між собою, і виділити їх можна лише для дослідницьких цілей. Вказані сфери є наскрізними і формуються на всіх етапах професійного розвитку особистості в активній діяльності.

Досліджуючи складові професійної компетентності на теоретичному рівні, варто сказати про систему загальнонаукових і професійних знань. Перелік предметів, що викладаються в коледжі, кількість годин, необхідних для їхнього вивчення, визначені в державному освітньому стандарті. Він включає чотири блоки: загальні гуманітарні і соціально-економічні дисципліни, математичні і загальноосвітні дисципліни, загальнопрофесійні та спеціальні навчальні дисципліни.

Практично всі студенти вважають найважливішими навчальні дисципліни з блоку спеціальних дисциплін. Це свідчить про практичну спрямованість їхньої навчальної діяльності, прагненні одержати максимум знань, умінь, навичок, необхідних у професійній діяльності.

Це, безсумнівно, важливо, але призводить до нерозуміння, недооцінки значущості блоку загальних гуманітарних дисциплін, їхньої ролі в становленні світогляду, розширенні кругозору, формуванні свідомості і самосвідомості як найважливіших складових професійної компетентності.

Творчий початок у вирішенні професійних розумових завдань визначається також досвідом, що розширює межі теоретичних знань, поглиблюючи їх. Досвід сприяє більш правильному вирішенню розумових завдань - виявленню таких шляхів їхнього розв’язання, які дають можливість із мінімальними затратами досягти наміченої мети. Досвід практичної діяльності дозволяє в багатьох випадках згорнути функцію аналізу, відмовитися від аналізу всіх прийомів вирішення конкретного завдання, обравши найбільш оптимальну в даних умовах схему.

Творчість попереджає появу професійної деформації внаслідок використання звичних (що перетворилися у відстале) схем. У будь-якій галузі професійної діяльності можна виявити природньо складний стереотип дій у подібних ситуаціях. Він на певному етапі дає позитивний ефект, оскільки дозволяє швидко вирішувати поставлені завдання.

Застосування ж будь-якої схеми до вирішення того або іншого завдання можливо тільки на початковому етапі або у випадках, коли схема розрахована тільки на задані умови. Однак нерідко схематизм у мисленні, домінує над творчістю і приносить негативні результати, тому що обмежує мислення, і як наслідок діяльність. У психологічному відношенні професійна деформація створює почуття впевненості і непогрішності у своїх знаннях і оцінках, обмежуючи функцію аналізу та пошуку в розумових операціях.

Професійну деформацію варто переборювати шляхом систематичного вдосконалення своєї діяльності, підвищення теоретичного рівня, взаємного обміну досвідом. Самоконтроль, самокритичність, прагнення до творчого вирішення професійних завдань - важливі передумови усунення професійної деформації.

Отже, проаналізувавши зміст професійної компетентності студентів торгово-економічного профілю, можна зробити висновок про те, що тільки єдність професійних знань, умінь, навичок, професійно важливих якостей і властивостей особистості, обумовлених відповідною мотивацією, системою потреб, адекватною самооцінкою, професійною самосвідомістю в цілому дозволяють забезпечити успіх у професійній діяльності.

Виходячи з цього, ми представляємо професійну компетентність студентів торгово-економічного профілю як явище багатовимірне і визначаємо її як сукупність чотирьох складових: потребо-мотиваційної, когнітивної, операційно-діяльнісної і функціонально-творчої. Аналіз структури та особливостей професійної компетентності студентів торгово – економічних спеціальностей дозволив виділити чотири рівні розвитку останньої. Світоглядний передбачає наявність стійких мотивів необхідності формування професійної компетентності особистості, практичний (операційний) рівень передбачає наявність професійно важливих якостей особистості; теоретичний (когнітивний) - сукупність професійних знань та умінь, що здобувають під час професійного навчання і практичної діяльності. Творчий рівень свідчить про ріст професійної майстерності, вміння орієнтуватися в нестандартних ситуаціях.

На формування і розвиток професійної компетентності впливають такі фактори як індивідуальні психофізіологічні особливості особистості (вроджені особливості нервової системи, анатомічні особливості будови організму й т.п.), соціальне середовище (система соціально-економічних відносин, освітнє середовище навчального закладу, референтні групи), власна активність особистості (самоосвіта, самовиховання, саморозвиток). Професійна компетентність торкається таких сфер особистості: мотиваційної, когнітивної, самосвідомості.

Формування професійної компетентності повинно здійснюватися з урахуванням впливу на рівень професійної підготовки спеціалістів економіки перехідного періоду. Сучасний спеціаліст повинен бути компетентним в таких питаннях як організація справи, функціонування форм капіталу, володіти високим ступенем мотивації досягнення компетентних переваг у конкурентній боротьбі, психологічною стійкістю тощо. Зрозуміло, що це вимагає уважного вивчення можливостей запровадження цих елементів в систему професійної підготовки.

Будучи складовою частиною соціуму, як цілісної системи, освітнє середовище навчального закладу є найважливішим чинником формування професійної компетентності фахівця торгово-економічного профілю, у якому відбувається вироблення системи професійної спрямованості, світогляду, професійних знань, умінь, навичок, творчого ставлення до обраної діяльності.

Таким чином, професійна компетентність сучасного спеціаліста торгово-економічного профілю є складним багатокомпонентним поняттям. Всі компоненти професійної компетентності знаходяться у взаємозвязку один з одним і взаємодоповнюють один одного.

Аналіз змісту професійної компетентності дозволив визначити її роль і місце в структурі професійної компетентності студента торгово-економічного профілю. Професійна компетентність охоплює всі структурні ланки, особливості й рівень розвитку яких визначають ступінь оволодіння професією, професійну компетентність фахівця, і в залишковому підсумку його професійна

Список використаних джерел

1. Васильченко, Л. В. Управлінська культура і компетент­ність керівника / Л. В. Васильченко . – Х. : Основа, 2007. – 170 с.

2. Лєпіхова Л. Соціально-психологічна компетентність у психологічній взаємодії. //Вища освіта України. – 2004. - №3.

3. Гура, О. І. Психолого-педагогічна компетентність викла­дача вищого навчального закладу : теоретико-методологічний аспект / О. І. Гура. – Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – 331 с.

4. Гончарова-Горянська М. Соціальна компетентність: поняття, зміст, шляхи формування в дослідженнях зарубіжних авторів. //Рідна школа. – 2004. - №7-8.

5. Рачева С.С. Развитие социальной компетентности студентов на основе проектного обучения в ВУЗе. – Дис…. канд. пед. наук. – Спб., 2003. – 191с.

6. Шабатура Л.Н. Становление социальной компетентности личности в процессе гуманизации профессионального образования. – Дис…. канд. философ. наук. – Омск, 1996. – 167с.

7. Козиев В.Н. Психологічний аналіз професіонального самопізнання вчителя. – Дис. канд. психол. наук. – Л, 1980. – 194с.

8. НовиковаЛ.І. Школа і середовище.-М;1985.-79с.

9. Богословского В.В. Загальна психологія.-М.:1973.-383с.

10. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. –С-Пб.,1998.-688с.

Науковий керівник – кандидат психологічних наук, доцент Боровик Л.В.