КОНЦЕПТ КІЛЬКІСТЬ, ЙОГО ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА

Процес мовної концептуалізації призводить до формування концепту кількість як одиниці концептуальної системи і структури знання, об’єктивованої у мові. Розуміння концепту в сучасній лінгвістиці визначається варіативністю, що пов’язується з багатоаспектністю цієї одиниці. В когнітивно-дискурсівній парадигмі сучасної лінгвістики концепт трактується як одиниця знання і як структура знання, виражена в мовних формах [3; 8].

Загальним в розумінні концепту в рамках когнітивного підходу є визнання того, що концепт – це «одиниця ментальних і психічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини» [3; с. 90], «певний окремий смисл, певна ідея, яка присутня в нашій свідомості», яка існує як «оперативна одиниця в розумових процесах, при чому одиниця, яка виступає як гештальти – як цілком самостійна і чітко відокремлена від інших сутність» [5; с. 316], ідеальна, абстрактна одиниця, яка відображає результати всієї діяльності людини у вигляді певних «квантів» знання [1; с. 23-24].

Кількість являє собою абстрактний концепт або концепт, позначений абстрактним іменем. Він не має денотата, який існує у вигляді окремого предмета об’єктивної і безпосередньо спостережної дійсності. Проте, його зв'язок з остенсивністю не втрачається повністю, оскільки в абстрактному імені завжди міститься «частина» перцептивності [7; с. 6].

Зміст концепту кількість представлений сукупністю його характеристик, які відрізняються за ступенем абстрактності. Найбільш абстрактними, стійкими і регулярними в складі концепту кількість є характеристики «дискретність» і «недискретність». В цьому зв’язку вони вважаються базовими. Внаслідок того, що концепт кількість має динамічну природу і в результаті динаміки не жорстку структуру, його зміст постійно поповнюється за рахунок нових концептуальних характеристик, які відображають об’єктивні і суб’єктивні кількісні особливості і явища. Ці нові, додаткові характеристики можуть відрізнятись за ступенем абстракції, але, як правило, вони носять уточнюючий характер, тобто конкретизують базові характеристики в змісті концепту кількість.

Насищення змісту концепту кількість за рахунок нових концептуальних характеристик призводить до збільшення його об’єму. М.М. Болдирєв порівнює цей процес зі сніговою кулею, яка котиться і поступово «обгортається» новими шарами, що відображає специфіку людського знання, яке постійно змінюється, акумулюючи нові дані про світ. Відповідно форма нашого знання повинна бути «легко пристосованою до цих змін, а одиниця зберігання і передачі знання повинна бути досить гнучкою і рухомою» [1; с. 30]. Структура концепту кількості, як оперативної одиниці об’єктивованого знання про кількісні характеристики предметів і явищ об’єктивного світу, не є застиглою, і взаємне розташування його концептуальних характеристик – базових і часткових – не має чіткої послідовності і носить індивідуальний характер, який залежить від умов формування даного концепту.

Загально визнано, що зміст концепту до кінця не злічуваний, оскільки містить в собі дані про різні об’єкти, їх якостях, а також про те, що людина знає і думає про ці об’єкти. Мова дозволяє виділити тільки частину характеристик у змісті концепту, значущих для комунікації. При об’єктивації мови увага акцентується тільки на окремих аспектах концепту. Внаслідок цього вербалізується тільки якась частина концепту, що дозволяє розмежовувати концепти за способом їх мовного уявлення, репрезентованих лексично, морфологічно, синтаксично і т.д. [5; 2; 6].

Мова володіє можливістю створювати варіативні способи уявлення кількості. Вона забезпечує надходження інформації про кількісні характеристики об’єктивного світу в концептуальну систему людини, а також допомагає узагальнити всю «кількісну» інформацію, яка надходить за іншими каналами. Інакше кажучи, мова забезпечує доступ до концепту кількість, незалежно від способу його формування, при цьому сама залишається тільки одним із можливих способів його формування у свідомості людини. Кількість як базовий концепт концептуальної системи має множинну репрезентацію в мові, отримуючи в ній як граматичне, так і лексичне оформлення.

Наявність у мові цілої системи засобів вираження концепту кількість ще раз підтверджує його значущість для концептуальної системи взагалі і для формування концептуального простору мови зокрема.

Література:

1. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: курс лекций по английской филологии. – Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2001. – Изд-е 2-е, стер. – 123 с.
2. Болдырев Н.Н., Беседина Н.А. Когнитивные механизмы морфологической репрезентации в языке  // Известия РАН. Серия литературы и языка. – 2007– Т.66, №1. – С.3-10.
3. Краткий словарь когнитивных терминов / Под ред. Е.С.Кубряковой. – М.: Издательство филолог. факультета МГУ, 1996. – 245 с.
4. Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. – М., 1997. – 330 с.
5. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 560 с.
6. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З. // Проблемы представления (репрезентации) в языке. Типы и форманты знаний. – М.-Калуга: Эйдос, 2007. – С.13-28.
7. Кубрякова Е.С., Ирисханова О.К. Языковое абстрагирование в наименованиях категорий // Известия РАН. Серия литературы и языка. – 2007– Т.66, №2. – С.3-12.
8. Степанов Ю.С. Словарь русской культуры. Опыт исследования. – М.: Языки русской культуры, 1997. – 824 с.