ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ МОЛОДОЇ ЛЮДИНИ.

Актуальність теми. Здоров’я – основний показник стану фізичної культури в суспільстві. Механізми взаємозв’язку рухової активності (РА) і здоров’я людини розкривають в дослідженнях багатьох авторів [1,2,3,4]. РА – біологічна потреба кожного живого організму, невід’ємна частина здорового способу життя, один з найбільш важливих соціально-біологічних факторів, які формують організм людини, забезпечують рівновагу між організмом і зовнішнім середовищем, та сприяють удосконаленню механізмів регуляції процесів метаболічної адаптації.

Дослідженням стану здоров’я молоді присвячено ряд робіт вчених [6,8,10,12,13]. Ними встановлено, що у більшості студентів ВУЗів України внаслідок порушення режиму праці відпочинку, негативних звичок на фоні гіподинамії спостерігається незадовільний рівень здоров’я.

Результати досліджень низки авторів [9,14,15] засвідчують чітку залежність між здоров’ям і руховим режимом, організацією та методикою підготовки фахівців  з фізичного виховання. У більшості студентів ВУЗів України унаслідок порушення режиму праці і відпочинку, зловживання алкоголю, нікотину, наркотичних речовин на фоні обмеження рухової активності – незадовільний рівень здоров’я.

Мета дослідження: удосконалення фізичного стану студентів шляхом підвищення їх рухової активності.

Методи дослідження: аналіз і узагальнення літературних даних з проблеми, яка вивчається; педагогічний експеримент із використанням фремінгемської методики визначення і оцінки рухової активності, анкетування, антропометричних методів, функціональних проб, пульсометрії, тонометрії, методів інтегральної оцінки складових здоров’я, методів математично статистичної обробки отриманих результатів.

Завдання та етапи дослідження:

1. Експериментально визначити рухову активність і рівень соматичного здоров’я студентів спеціальності „Фізична культура”.
2. На основі отриманих результатів розробити методичні рекомендації щодо підвищення рухової активності і удосконалення фізичного здоров’я студентів спеціальності „Фізична культура”.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літератури з проблем дослідження, анкетування, бесіди, педагогічне спостереження; антропометричні вимірювання; крокометрія, фремінгемська методика визначення рухової активності; статистичні методи обробки одержаних матеріалів.

Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел. Вивчення науково-методичної літератури дало змогу виділити проблему рухової активності і стану здоров’я студентської молоді, співставленням різноманітних точок зору науковців це дозволило визначити основні підходи стосовно сучасного розуміння поняття про здоров’я молоді. Відповідно до цього ставилась мета, задачі, об’єкт і предмет дослідження, та проведено експериментальне вивчення рухової активності і рівня фізичного здоров’я студентів спеціальності „Фізична культура”.

Організація дослідження: з метою узагальнення основних причин недостатньої рухової активності студентів, та визначення факторів, які забезпечують здоров’я проводилося анкетування. За характером процедури анкетування було групове, що дозволило зібрати значний матеріал за мінімальний час.

Результати дослідження та їх обговорення. Отримані дані порівнювали з біологічною нормою – 4,8–5,8 год. на добу (20-24%).

На основі експериментальних даних можна стверджувати, що визначений у студентів нашого факультету обсяг рухової активності є недостатнім і не сприяє підтриманню високого функціонального стану організму, росту тренованості. Тренувальний ефект має лише високий рівень РА до якого відносяться організовані інтенсивні тренувальні заняття. А цей компонент РА у багатьох студентів відсутній. Інтенсивність навантаження можна проконтролювати за індивідуальними показниками пульсу  користуючись таблицею, завдяки тому, що існує пряма залежність між зростанням споживання кисню працюючими м’язами під час фізичних навантажень і збільшення ЧСС. Для діючих спортсменів ЧСС повинно досягати 75-90% від максимальної, або205-0,5 віку в роках. Для нетренованих – 65-75% максимальної, але не більше 85% максимальної. Але це не означає, що такий пульс утримається на протязі тренувального заняття. Це лише піковий пульс, який можна утримати 5-10хв. Тому, при визначенні інтенсивно-фізичного контролю не можна оцінити тренувальне заняття тільки високого рівня. Необхідно враховувати час розминки, простою, заключну частину заняття інтенсивність яких є низькою і середньою.

Так, витрати на розминку (біг, загальнорозвиваючі вправи) становлять на кг ваги тіла лише 0,13-0,08 ккал/хв., що становить при масі тіла 70 кг-7 ккал, або 1,4 л (робота помірна і середня).

Таким чином, рівень добової РА у студентів факультету фізичної культури низький і вимагає нових організаційних форм навчального процесу для термінового залучення всіх студентів факультету до щоденних занять, ранкової гімнастики та регулярних інтенсивних тренувальних занять, без чого не можна удосконалити і підвищити рівень якості підготовки випускників факультету фізичної культури, майбутніх вчителів фізичної культури, досягнути належного рівня конкурентоспроможності на європейському ринку.

Характерним для більшості студентів було те, що при нижче середньому рості їх маса тіла була вище середнього рівня, а функціональні показники такі як ЖЄЛ і динамометрія – нижче середнього рівня.

Рівень фізичного здоров’я студентів, ми визначали на основі експрес-оцінки індексів: масо-ростового, життєвого, силового і функціональних показників серця та  дихання.

При оцінці індивідуальних даних нами виявлено, що у 25% студентів рівень фізичного і духовного здоров’я (без якого не може бути фізичного) – низький і – нижче середнього, у 55% – середній і лише у 20% – вище середнього.

Висновки.

1. Якісна перебудова вищої школи ставить підвищені вимоги до підготовки сучасного рівня фахівців фізичної культури і особливо до належного рівня їх здоров’я фізичної кондиції.
2. У 10% студентів рівень фізичного і духовного здоров’я (без якого не може бути фізичного) – низький, у 15% – нижче середнього, у 55% – середній, у 20% – вище середнього рівня. У жодного студента не виявлено високого рівня здоров’я, який є характерним для тренованих людей.
3. Визначений обсяг рухової активності є недостатнім і не сприяє підтриманню належного фізичного стану. Загальний рівень рухової активності студентів – низький. У багатьох студентів відсутній високий рівень рухової активності в добовому бюджеті.
4. Серед основних чинників, що сприяють погіршенню здоров’я студентів, є такі: зменшення можливості природного фізичного розвитку, дефіцит рухової активності, слабка ефективність традиційних організацій і методики підготовки спеціалістів з фізичної культури, методів проти поширення залежності тютюнової, алкогольної, наркотичної залежності.
5. Серед основних чинників, що сприяють підвищенню якості підготовки студентів, особливої уваги сьогодні потребують: збільшення можливості природного фізичного розвитку,  рухової активності, покращення ефективності організації і методики підготовки спеціалістів з фізичної культури.

Література

1. Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. – К.: Здоров’я, 1990. – 166 с.
2. Андреев Ю. три кита здоровья. – С.-Петербург: АО «Сфера», 1992. – 203.
3. Антична культура і вітчизняна філологічна думка. К.: т-во „Знання” УРСР/ Сер. 2. Світогляд; №11. – 1990. – 48 с.
4. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровья человека. – СПб: Петрополис, 1992. – 123 с.
5. Ашмарин Б.П. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. М.: Физкультура и спорт, 1979. – 223 с.
6. Бальсевич В.К., Запорожанов В.А. «Физическая активность человека», К.: «Здоровье», 1987. – 224 с.
7. Вайтенко В.П. Здоровье здоровых. – К.: Здоровье, 1991. – 248 с.
8. Валеологія. – К.: т-во „Знання” України – 1996. – 336 с.
9. Ведмиденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика фізичного виховання молоді засобами фізичної культури МОУ, Інс. Сист. Дослід. Освіти. – К.: 1993.
10. Григорьев В.И. Кризис физической культуры студентов и пути его преодоления // Теория и практика физкультуры, 2004, 54-61 с.
11. Дубогай А.Д. Управлять здоровьем смолоду. – К.: Молодь, 1985. – 110 с.
12. Драчук А.І. Динаміка стану здоров’я студентів гуманітарних вищих  закладів освіти // Педагогіка, психологія та методико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. Збірник наукових праць – Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2002. – №22. – с 23-28.
13. Євстратов П.І. Рівень здоров’я в залежності від рухової активності студентів // Буковинський науковий вісник. Чернівці, 2005 с.209-211.
14. Платонов В.М. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. Львів. – 1993. – 269. с.
15. Круцевич Т.Ю. Методы исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания. – К.: Олимпийская литература, 1992. 232 с.
16. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. Учебник для высших учебных заведений физического воспитания и спорта., т.2. Олимпийская литература. Киев, 2003. – с.113-162.