РОЛЬ Д. І. МЕНДЕЛЄЄВА В НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.

У записці надісланій у 1860 р. до університету, 26-річний учень писав: «Головний предмет моїх занять є фізична хімія. Ще Ньютон був переконаний, що причина хімічних реакцій полягає в простому молекулярному притяганні, яке зумовлює зчеплення і подібне до явищ механіки.

Блиск суто хімічних відкриттів зробив сучасну хімію цілком спеціальною наукою, відірвавши її від фізики і механіки, але, безпосередньо, має настати час, коли хімічна спорідненість розглядатиметься як хімічне явище, подібно до того, своїм фахом ті питання, розв’язання яких може наблизити цей час» [1; с.226].

Уже перші експериментальні дослідження в цій галузі привели Д.І.Менделєєва до великого відкриття. Вивчаючи явище капілярності, він виявив,що за певних умов будь-яка рідина переходить у пару. Ця загальна властивість рідин дістала назву критичної температури. Про цю роботу вчений пізніше згадував так: «Відряджений за кордон  у 1859 р. я займався у своїй лабораторії в Гейдельберзі майже виключно капілярністю, сподіваючись знайти  у ній ключ до розв’язання багатьох фізико-хімічних задач. Частково розчарувавшись, потім я зовсім покинув цей важкий предмет, в якому, проте, думав самостійно» [2; с. 46].

Вивчаючи капілярності різних рідин потребувало чистих речовин, добре відкаліброваних капілярів і точних приладів, які Д.І. Менделєєв придбав у найкращих майстрів і фабрикантів того часу.

Незабаром  Д. І. Менделєєв вивчив стиснення, яке відбувається під час утворення  розчинів рідин, зміни густини спиртоводних розчинів при зміні концентрації. Остання робота стала його докторською дисертацією.

У 60-х роках минулого століття  Д. І. Менделєєв читав лекцію в інституті із теоретичної, органічної, аналітичної й технічної хімії. До цих курсів він вніс фізико-хімічний зміст. «Органічна хімія» стала першим оригінальним підручником, який був написаний російським ученим у тій галузі хімії. Предмет якої дослідники вивчили ще в перші десятиріччя ХІХ ст.

Після створення атомно - молекулярної теорії вчення про органічний склад сполук дістало логічний розвиток. Багато питань хімічної динаміки також розвивались на базі органічної хімії. Це пояснювалось тим, що, по-перше, органічні сполуки не тільки в газоподібному, а й у рідкому і в твердому стані мали, як правило, молекулярну будову ( далеко складніше було розшифрувати будову солей, силікатів - мінералів, металів і сплавів); по - друге генетичні зв’язки між різними класами органічних сполук удавалось визначити зі значною більшою логічною стрункістю, ніж  при розгляді сполук інших елементів.

Ще в 1862 р. Д. І. Менделєєв у курсі теоретичної хімії пробував намітити систематику елементів, спираючись на аналіз відомих на той час сполук їх із киснем, фтором і хлором. Уперше прочитавши  в 1867-1868 рр. курс лекцій з неорганічної хімії, Д. І. Менделєєв побачив потребу видання вітчизняного підручника хімії. Під час роботи над другим випуском «Основ хімії» Д. І. Менделєєв відкрив закон хімічної періодичності [3; с. 59].

Визначення періодичної залежності між властивостями елементів та атомними масами їх, передбачення властивостей ще не відкритих елементів на основі періодичної системи стало науковим подвигом  Д. І. Менделєєва.

Він заклав основи вчення про періодичність. Одне з його положень полягає у вивченні взаємин зв’язку відігравали сучасні уявлення про будову атомів і молекул, про структуру кристалів. Інший бік вчення показаний з формою вираження періодичного закону, розглядом взаємозв’язку індивідуальних, специфічних і спільних властивостей елементів [4; с.59].

Д. І. Менделєєв застосував нову систему понять (місце елемента в системі, залежність властивостей від маси)до розгляду «границь перебігу», швидкості хімічних реакцій, до вивчення розчинності речовин у воді, до властивостей газів.

Учений розумів, що фізичний «стан» частинок (молекул) змінюється залежно від агрегатного стану. Особливого значення він надавав вивченню газоподібних речовин, бо бачив у цьому великий теоретичний (вивчення будови матерії) і практичний (повітроплавання, метеорологія) зміст. Про ці роботи він пізніше згадував: «Усього тільки чотири предмети створили мені ім’я: періодичний закон, пружність газів, розуміння розчинів як асоціацій і «Основи хімії».

Учений завжди надавав значення точності вимірювання. Він сконструював чимало приладів пристроїв, які дають змогу вивчати різні фізико-хімічні величини: масу, густину, поверхневий натяг, довжину , час та ін. Не дивно, що Д. І. Менделєєв протягом  маже 15 років свого життя (1892-1907) очолював метрологічну установу Росії, «Головну палату мір і ваги», яку сам і створив [5;с. 4].

ТРИ СЛУЖБИ БАТЬКІВЩИНІ

Зв’язок теорії з практикою, економічне обґрунтування і передбачення майбутнього розвитку країни- ось основні положення, якими керувався вчений у своїх діях.

Ще в 60-ті роки, працюючи в Технологічному інституті, Д. І. Менделєєв захопився питанням нафтохімії та агрохімії. Пізніше його увагу привернули численні завдання індустріалізації країни, оволодіння просторами Північного Льодовитого океану, освоєння повітряного океану, створення штучної їжі й синтетичних матеріалів, бездимного пороху (піроксиліну) й питання навколишнього середовища.

Перспективний науковий підхід Д. І. Менделєєва застосовував до розв’язання проблем розвитку промисловості і сільського господарства. Тут він виступав не тільки як геніальний природознавець, а як прогресивний громадський діяч. «…Старався поки можу - старатимусь дати плодотворну промислову реальну справу своїй країні, певний, що політика, устрій, освіта і навіть оборона країни тепер без розвитку промисловості не мислимі… Наука і промисловість – ось мої мрії…» [6; с. 36].

Це свідчить про те, що й суспільний прогрес він уявляв пов’язаним зі інтенсивним розвитком промисловості, що ґрунтується на використанні та впровадженні досягнень науки.

Разом з тим метою індустріального розвитку Д. І. Менделєєв вважав і забезпечення машинами і й добривами сільського господарства, будівництва в сільських районах невеликих підприємств, які давали б змогу забезпечити зайнятість населення цих районів у вільний від польових робіт час.

Вважливого значення надавав учений високим темпам розвитку промисловості. Він писав: «Обмежене зростання промисловості зовсім не придатне для нашого краю і не гідне нашого народу, яки звик крокувати, так уже крокувати…ідучи помаленьку, ми ніколи не доженемо сусідів, а треба не тільки наздогнати, а й перегнати» [7; с. 112].                                                

ЛІТЕРАТУРА:

1. Младенцев М. Н., Тищенко В. Е. Дмитрий Іванович Менделеев. Его жизнь и деятельность. М.; Л.; 1938, т. 1, с.226.
2. Автобиографические материалы. – Архив Д. И. Менделеева. Л., 1951, т. 1, с. 46.
3. Менделеев Д. И. Избранные лекции по химии. М., 1968, с.59.
4. Кедров Б. М. Макроанатомия великого открытия. М., 1970. с. 248, Макареня А. А. Д. И. Менделеев и Физыко – химические науки. М., 1982. с. 256.
5. Труди  Юбилейного Менделеевського сьезда. М.; Л., 1937, т. 2, с. 4.
6. Автобиографические материалы. – Архив Д. И. Менделеев. Л., 1951, т. 1, с. 36.
7. Менделеев Д. И. Толковый тариф. – Соч. М.; Л., 1950, т. 19, с. 112